18 вересня 2019 року місто Київ.
Справа 759/14201/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3209/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Іванченко М.М., Рубан С.М.,
секретарі судового засідання: Миронюк І.В., Гордійчук Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року (у складі судді Шум Л.М., дата складення повного тексту рішення відсутня)
в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТН «Дизайн» про розірвання договору підряду, стягнення суми авансу та пені, -
Представник позивача у вересні 2017 рокузвернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.07.2015 р. позивач та відповідач уклали договір відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити комплекс робіт по виготовленню та установці виробів із металлу, позивач зобов'язався прийняти та оплатити роботи та продукцію. Ціна роботи становить 199000,00 дол. США, яку позивач зобов'язався сплачувати поетапно. На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу суму авансу в розмірі 176 978,69 дол. США. Проте, відповідач умови договору не виконав, а тому позивач просив розірвати договір підряду №02/7 від 02.07.2015 року, укладеного між сторонами, стягнути з відповідача аванс в розмірі 300 622,56 грн., що становить 11 461,02 дол. США та пеню за період з 02.12.2016 рокупо 22.09.2017 року,що становить 1 164 931,60 грн. та судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 21 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТН «Дизайн» про розірвання договору підряду, стягнення суми авансу та пені задоволено частково.
Розірвано договір підряду №02/7 від 02.07.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТН «ДИЗАЙН» та ОСОБА_2 .
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «СТН «Дизайн» на користь ОСОБА_2 авансу за договором підряду у розмірі 300622 грн. 56 к., пені у розмірі 1 164 931 грн. 60 к. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Посилається на те що, підставою для часткової відмови у задоволенні позову стала позиція суду, що розписка від 03.07.2015 року є неналежним доказом у справі та не підтверджує отримання вказаної у розписці грошової суми відповідачем від позивача.
Однак така позиція свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права щоврегульовують питання підтвердження наявності зобов'язань боржника перед кредитором за договором.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Згідно з ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі ч.3 ст 545 Цивільного кодексу України вказує, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання нимсвого обов'язку.
Згідно доДоговору № 02/7 передбачене двостороннє зобов'язання, Позивач був зобов'язаний здійснити попередню оплату за комплекс робіт, що виконає Відповідач, а Відповідач, в свою чергу прийняв зобов'язання щодо виконання передбаченого договором комплексу робіт. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується виданою боржником (Відповідачем) розпискою від 03.07.2015року. З розписки від 03.07.2015 вбачається, що кошти, отримані Відповідачем на виконання зобов'язання за договором №02/7. Фізична наявність у Позивача оригіналу розписки свідчить про наявність боргового зобов'язання Відповідача перед Позивачем на відповідну грошову суму. Зазначене вище, відповідає позиції Верховного суду, що викладена в постанові від 26.09.2019 року № 483/1953/16-ц.
Суд не надав жодної правової оцінки доводам позивача з приводу не виконання відповідачем монтажних робіт по договору, внаслідок чого помилково відмовив у вимогах про повернення авансу.
Суд також безпідставно відмовив в задоволенні вимог про стягнення пені. Не врахував, що позивач заявляв вимогу про розірвання договору у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань, а не вимогу про відмову від договору, оскільки такі вимоги несуть за собою різні правові наслідки. Тобто судом здійснено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи та не доведено обставини, що мають значення для справи, які ним визнано встановленими. Вказане є підставою для скасування рішення першої інстанції згідно з п.2, 3 ч.І ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвалою від 14 січня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу. (а.с. 79-80)
В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник ОСОБА_1 підтрималиапеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представники відповідача Медуха Н.Ф. та Лозовий Д.А . проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників,свідка ОСОБА_5 перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню
Задовольняючи позов частково,суд першої інстанції вважав встановлені такі обставини.
02.07.2015 р. ОСОБА_2 та ТОВ «СТН-Дизайн» уклали договір №02/7 (а.с. 56-), відповідно до п. 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов'язання у порядку, в терміни, і на умовах, передбачених у договорі, власними силами і на свій ризик здійснити комплекс робіт по виготовленню та установці виробів із металлу. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи та продукцію, що є результатом таких робіт (п. 1.3).
Виконавець здійснює поставку продукції, її монтаж та передання результатів робті на об'єкті замовника за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.6). Ціна робіт за даним договором включає в себе вартість всього комплексу робіт, в тому числі матеріалів, виготовлення продукції, упаковки, завантаження, транспортування, розвантаження та монтажу, згідно з умовами ст. 1 договору і визначається сторонами в додатку, додатковій угоді до договору (п. 2.1). Відповідно до додатку №1 до договору, загальна вартість виробів і робіт складає 199 000,00 дол. США (а.с. 7-9).
Виконавець здійснює поставку матеріалів, виробів та їхній монтаж на об'єкті за цим договором у терміни протягом 24 календарних тижні, але не пізніше 01.12.2016 р. (п. 5.1).
Додатком №2 до договору №02/7 від 02.07.2015 р. сторонами визначено поетапність оплати послуг, відповідно до якого здійснено попередню оплату у розмірі 1 100 000,0 грн., що складає 50 000,00 дол. США (а.с. 10).
Встановлено, що умови Договору, укладеного між сторонами не передбачають сплату позивачем на коритсь відповідача суми авансу в розмірі 300 622,56 грн. Однак представник позивача просивсуд стягнути з відповідача суму авансу у вказаному розмірі.
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору, роботи по даному договору вважаються виконаними в повному обсязі з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.
Встановлено, що відповідач в порушення умов вказаного строку комплекс робіт по виготовленню та установці виробів із металу в повному обсязі не виконав, акт приймання-передачі виконаних робіт з позивачем підписано не було.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IVвід 16.01.2003 року ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 цього Кодексудоговір є обов'язковим для виконання сторін.
Згідно вимог ч. 1 с. 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням; другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 ЦК України).
Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 852 ЦК України).
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; Відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною п'ятою статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія апеляційного суду погоджується з висновком районного суду, що відповідач порушив умови договору, у зв'язку з його невиконанням у встановлений у договорі строк, а тому суд правомірно розірвав договір підряду №02/7 від 02.07.2015 року укладений між ТОВ «СТН Дизайн» та ОСОБА_2 .
Стосовно вимог про стягнення авансу, суд також вірно встановив, що умовами договору не було передбачено сплату авансу, також суд встановив відсутність правових підстав для повернення ТОВ "СТН Дизайн" позивачу суми авансу в розмірі 300 622,56 грн., що становить 11 461,02 дол.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, а також надані апеляційному суду додаткові докази та допитавши свідка ОСОБА_5 , колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду про відсутність правових підстав для повернення вищенаведеної суми авансу відповідає встановленим обставинам та умовам договору.
Обґрунтовуючи позов в цій частині, позивач зазначав, що із всієї перерахованої ним суми, вищенаведена сума перераховувалась за проведення монтажних робіт, проте відповідач будь-які монтажні роботи не проводив , а тому зобов'язаний повернути ці кошти.
На спростування вказаних доводів позивача, відповідачем надані суду фотокартки з яких вбачається, що монтажні роботи частково були проведені відповідачем. Вказане також підтвердила, допитана свідок ОСОБА_5
Так, з наведеного апеляційному суду розрахунку, фотокарток, показів свідка та пояснень керівника відповідача встановлено, що по розділу 2 договору підряду, відповідачем частково виконано монтаж латунних пластин та медальйонів на суму 4104, 03 Долари США, монтаж деталей сходів на суму 1633,5 долари США, монтаж виробів на просвіт з урахуванням вартості системи кріплень на суму 996 доларів США, монтаж деталей підлоги на суму 19 324 долари США та монтаж підвіконь з мармуру, всього монтажних робіт виконано на суму 26246, 69 долари США.
Доводи позивача в частині того, що оскільки акти-виконаних робіт ним не підписані, а тому роботи не виконувались, колегія суддів не приймає з огляду на те, що вони були спростовані як показами, допитаного свідка, яка підтвердила часткове виконання робіт працівниками відповідача, так і письмовими доказами, фотознімками та розрахунками, які не були спростовані позивачем.
Відсутність підписаних актів прийому передачі не свідчить про те, що жодні монтажні роботи не виконувались відповідачем , а тому суд вважає за можливе прийняти докази надані відповідачем на підтвердження часткового виконання монтажних робіт по договору і приходить до висновку, що відповідачем зроблено фактично монтажних робіт на суму, що перевищує 11 461,02 долари США, а тому відповідач не зобов'язаний повертати позивачу перераховану ним суму за монтажні роботи.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині повернення авансу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому правомірно не були задоволені судом першої інстанції.
Щодо вимоги про стягнення пені, апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду, що оскільки позивач порушив питання про розірвання договору №02/7 від 02.07.2015 р. та повернення сплачених за договором коштів, відсутні підстави для стягнення пені, оскільки в цій частині суд не вірно застосував норми матеріального права.
Відповідно до п.5.1. Договору виконавець здійснює поставку матеріалів, виробів та їхній монтаж на об'єкті у терміни протягом двадцяти календарних тижнів, але не пізніше 01 грудня 2016 року.
Відповідачем не оспорювалось, що 26.06.2017 року ними остаточно виготовлено та поставлено на об'єкт, передбачені Договором вироби в повному обсязі.
Також відповідачем не заперечувалось, що строки , передбачені договором були порушені. При цьому відповідач посилався на те, що монтажні роботи та роботи по виготовленню металевих виробів були зроблені з порушенням строків, через непідготовленість об'єкту та зміну дизайнерських рішень. Разом з тим, доказів на підтвердження таких обставин відповідач не надав. Керівник товариства в судовому засіданні апеляційного суду визнала, що строки, передбачені в договорі вони офіційно не продовжували, оскільки перебували в довірливих стосунках, також не надано суду і доказів не підготовленості об'єкту до монтажних робіт.
За таких обставин , суд встановив порушення строків виконання зобов'язань за договором.
Пункт 7.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання робіт по Договору, Виконавець сплачує Замовникові пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,1% від розміру вартості невиконаних робіт. Сплата пені не звільніє Виконавця від виконання договірних зобов'язань.
Апеляційним судом встановлено і це не заперечувалось сторонами, що вартість монтажних робіт, яка була погоджена сторонами з урахуванням скидки на ці роботи, про яку сторони домовились становила 33482, 33 долари США. Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду визнала, що товариством не були закінчені монтажні роботи на загальну суму 7235, 64 долари США. З урахуванням заявлених позовних вимог про стягнення пені за період з 02.12.2016 року до 25 вересня 2017 року, термін прострочення складає 298 днів. Таким чином, пеня за прострочення договору становитиме 2156 , 22 долари ( 7,235 х 298 = 2156, 22 Долари США ), що за офіційним курсом НБУ України ( 24,76 за один Долар) станом на 18 вересня 2019 року складає 53 388 грн.
Вирішуючи вимоги про стягнення пені, апеляційний суд також вважає за необхідне застосувати ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Позивачем в позовній заяві до відшкодування заявлено розмір неустойки 1164 931, 60 грн., що значно перевищує розмір збитків завданих позивачу у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання та його не повним виконанням. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені до вищенаведеної суми 53 388 грн., обрахованої виключно з суми невиконання зобов'язання, яка визнавалась відповідачем.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 376 ЦПК України, та з урахуванням того, що рішення районного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про те, що рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на користь позивача пені за несвоєчасне виконання робіт по договору станом на 25 вересня 2017 року в сумі 53 388 грн.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 480, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 21 листопада 2018 року в частині відмови у стягненні пені - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТН «Дизайн» про стягнення пені - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « СТН Дизайн» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. львівська, 22, оф. 12, код ЄДРПОУ 39737313) на користь ОСОБА_2 (місцезнаходження, адреса проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пеню за несвоєчасне виконання робіт по договору станом на 25.09.2017 року в сумі 53 388 грн. (п'ятдесят три тисячі триста вісімдесят вісім грн.)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « СТН Дизайн» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. львівська, 22, оф. 12, код ЄДРПОУ 39737313) на користь ОСОБА_2 (місцезнаходження, адреса проживання: АДРЕСА_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 480 грн.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2019 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді Рубан С.М.
Іванченко М.М.