Справа №22-ц/824/1538/2019 Головуючий у 1-й інстанції:Рева О.І.
373/1094/18 Доповідач - Чобіток А.О.
16 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2018 року в справі за позовом Акціонерний Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
У червні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило організаційну форму на Акціонерне товариство, пред'явило позов до відповідача про стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором № б/н від 16.03.2010 року та просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 88 047,90 грн., а також судові витрати у розмірі суми сплаченого судового збору при подачі позову до суду у розмірі 1 762,00 грн.. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між АТ«ПриватБанк» та ОСОБА_1 16 березня 2010 року був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач погодилась на те, що заява на отримання кредиту разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» становить між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, що підтвердила своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 16.03.2010.Проте, відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 30.04.2018 становить 88 047,90 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 4 219,20 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 75 193,65 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3 966,10 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) -4 168,95 грн..
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2018 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове,яким позов задовольнити. Зазначає, що суд першої інстанції порушив норми та принципи процесуального права,здійснивши розгляд справи поверхово та упереджено,не спрямував розгляд на забезпечення повного,всебічного та об'єктивного з'ясування обставин.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавала.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 16.03.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, підтвердила свою згоду на укладення між нею та банком договору.
Відповідно до розділу 2.1.1.5.5 вказаного Договору відповідач, як клієнт, був зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісію згідно умов Договору.
Крім того, пунктом 2.1.1.5.6 передбачено, що у випадку невиконання зобов»язань по Договору, клієнт зобов'язаний на вимогу Банку виконати зобов'язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту і овердрафту), оплату винагороди банку.
За умовами укладеного Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов?язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати за користування Кредитом, Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/ з розрахунку 360 календарних днів на рік, що врегульовано п. 2.1.1.12.5 та п. 2.1.1.12.6 Договору.
При непогашенні суми простроченого Кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Договору на суму від 100 грн. Клієнт сплачує Банку пеню, розмір якої становить базову процентну ставку по договору / 30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого становить 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в першу чергу.
Згідно з п. 1.1.3.2.3Договору Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9 цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. За умовами п.1.1.3.1.9 Банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Приват24 виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції СМС-повідомлень.
Відповідно доРозрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.03.2010року, укладеного між сторонами, за період з 03.09.2013 по 03.10.2015 за наданим кредитом відбувалися періодичні погашення.
Згіно із Розрахунком станом на 30.06.2018, за період з 02.09.2013 по 05.04.2014 розмір ставки по поточній та простроченій заборгованості становив 30,00 %; за період з 01.09.2014 по 31.03.2015 розмір ставки становив 34,80 %; за період з 01.04.2015 по 30.04.2018 включно розмір ставки становив 43,20 %.
Банком станом на 30.04.2018 нараховано заборгованість за кредитом - 4 219,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 75 193,65 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3 966,10 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) -4 168,95 грн., а всього на загальну суму, що становить 88 047,90 грн..
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що що зміна умов кредитного договору в частині нарахування процентів за користування кредитом була здійснена позивачем в односторонньому порядку без згоди відповідача, як позичальника, який відповідні зміни не підписував, що суперечить вище наведеним правовим нормам та умовам самого кредитного договору, а відповідно до правовоїпозиціїВерховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника. Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, із розрахунків заборгованості, наданих позивачем, не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить. Незрозуміло, на яких підставах позивачем нараховано заборгованість по процентам за користування кредитом, сума якої є завищеною, оскільки з розрахунків вбачається, що відповідач періодично здійснювала погашення суми кредиту та належних платежів. Крім того, сам розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, суд апеляційної інстанції уважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого аргументи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Велика Палата Верховного Суду в справі №342/180/17 від 03.07.2019 року зазначила, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічна норма міститься й у ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII (частина шоста статті 81). Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» з підстав, що наведені вище, цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду з даного питання.
При цьому слід зазначити, що відповідач за Анкетою-заявою, підписаною нею 16.03.2010 року отримала 4 219,20 грн. кредиту, а отже відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленою у справі №342/180/17 від 03.07.2019 року позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Разом з тим, як убачається із розрахунку заборгованості та банківській виписці, що надані позивачем, починаючи з 03.09.2013 року ОСОБА_1 здійснила погашення за фактично отримані кошти в розмірі 11 395,02 грн. ( а.с.6,84-90), унаслідок чого вимога банку до неї про стягнення фактично отриманої суми кредитних коштів є безпідставною.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст. 374, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
М.І. Оніщук