05 вересня 2019 року м. Рівне №460/1361/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доКостопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення з 13.06.2019 пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що не визнання відповідачем довідки №670 виданої ДП "Ємільчинське лісове господарство" від 26.03.2019, як такої, що підтверджує факт її постійної роботи по 01.11.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення є протиправним, та незаконним, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що в розумінні ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зазначено, що згідно поданих документів підтверджено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців, тобто не менше 3 років. Отже, позивач має право на початкову величину зниження пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 3 роки та 2 додаткових роки за фактичних 4 роки проживання і загалом на 5 років. За таких обставин, відповідач вважає, що підстави для призначення пенсії позивачу відсутні та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
22.07.2019 позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Ухвалою від 12.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Оцінивши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, обраний позивачем спосіб захисту його прав, свобод та інтересів розгляд справи було вирішено провести без виклику сторін.
Статтею 12 КАС України визначені форми адміністративного судочинства.
Так, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. (п.5)
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (п.3).
Вирішуючи заявлене клопотання суд не встановив підстав для їх задоволення та переходу до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.1993.
06.05.2019 позивач звернулася до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою, в якій просила вирішити питання про призначення їй пенсії за віком починаючи з 13.06.2019 із зниженням пенсійного віку на 7 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 17.05.2019 за №756/01 Костопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області, відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991, оскільки наданими документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, достатнього для призначення пенсії. Так, вказано, що оскільки ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 №1058-IV позивач матиме право на пенсію по віку в 60 років, але водночас ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку. Таким чином, 60 років -5 років зменшення = 55 років, вік коли позивач може звернутися за призначенням пенсії. Крім того зазначив, що довідкою виданою ДП "Ємільчинським лісовим господарством" від 26.03.2019 №670, не підтверджується факт "постійної роботи", як того вимагає Закон. Оскільки після 27.12.1990 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною і фактично не проживала і не працювала у зоні добровільного відселення, як вимагає ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991.
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 55 цього Закону, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Разом з тим, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI внесені зміни до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: жінкам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
З копії паспорта громадянина України позивача слідує, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Велике Поле Березнівського району Рівненської області.
Згідно з довідкою Ємільчинської селищної ради від 21.01.2019 №457 позивач була зареєстрована та постійно проживала в с. Руденька Ємильчинського району Житомирської області, з 26.04.1986 по 27.12.1990 і даний населений пункт з 26.04.1986 включений до 3-ї зони гарантованого добровільного відселення радіоактивного забруднення території внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Разом з тим, на підтвердження факту постійної роботи позивачем долучено довідку ДП "Ємільчинське лісове господарство" у якій зазначено, що з 01.08.1984 позивач прийнята бухгалтером Ємільчинського лісництва, з 12.12.1989 по 03.04.1991 надана відпустка по догляду за дитиною, до досягнення нею 1,5 років, з 03.04.1991 по 03.10.1992 продовжена відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, з 03.10.1992 по 03.10.1995 продовжена відпустка по догляду за дитиною, до досягнення нею 6 років, з 01.11.1993 звільнена з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України.
Крім того, на підтвердження факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення по 01.11.1993 позивачем долучено довідку Ємільчинської районної державної адміністрації №219 від 20.09.2007, видану ОСОБА_2 , 1989 року народження, про те, що він постійно проживав у с. Руденька з 03.10.1989 по 01.11.1993.
Відтак, судом встановлено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення певний проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Здійснюючи розрахунок років зниження пенсійного віку, суд зазначає, що з моменту аварії (26.04.1986) до 01.11.1993 позивач постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому вона має право на зниження пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, суд наголошує, що документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону).
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98). У межах, вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У пункті 52 рішення у справі Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy № 36813/97).
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Бутова, 17а/3) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у визнанні факту постійного проживання і постійної роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення по 01.11.1993.
Зобов'язати Костопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Бутова, 17а/3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням періоду постійного проживання і постійної роботи ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення по 01.11.1993.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Костопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Бутова, 17а/3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 05 вересня 2016 року.
Суддя Махаринець Д.Є.