Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/779/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представників сторін:
від відповідача 1: Пасічник Д.О., довіреність № 2.4/14/2 від 14.01.2019;
від відповідача 2: Бєльський О.С., довіреність від 04.07.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр"
до 1. Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
2. Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області
про стягнення 37300,00 грн.
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр" звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про стягнення 37300,00 грн заборгованості за договором № 7 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2016, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.09.2019.
15.08.2019 відповідач 1, в порядку ст. 165 ГПК України, подав відзив на позовну заяву (а.с. 69-75).
15.08.2019 відповідач 1, в порядку ст. 267 ЦК України, подав заяву від 12.08.2019 про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 8500,00 грн. (а.с.77-79).
28.08.2019 позивачем, у порядку ст. 166 ГПК України, подано відповідь від 27.08.2019 на відзив (а.с. 82-84).
16.09.2019 відповідач 1, в порядку ст. 167 ГПК України, подав заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с. 99-102).
16.09.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника та про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 98). Також у даному клопотанні позивач зазначив про те, що він підтримує позов та просить його задовольнити.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 16.09.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2019.
17.09.2019 в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 7 від 25.08.2016, на виконання якого позивачем було надано відповідачу 2 послуги з оцінки майна на суму 37300,00 грн., проте відповідач 2 взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг не виконав. У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача 2 з розрахункового рахунку відповідача 1 заборгованість за надані послуги на загальну суму 37300,00 грн.
Позивач у відповіді від 27.08.2019 на відзив, зокрема, зазначив, що звіт про оцінку майна був виконаний ним із затримкою у зв'язку з витребуванням необхідних документів у відповідача 2 та, що після виконання оціночних послуг до подачі позовної заяви до суду, позивач від відповідачів не отримував жодного зауваження щодо факту неякісного та невчасного надання цих послуг (а.с. 82-84). Також позивач вказав, що відповідач 2 використав результати оціночних послуг позивача - оцінку майна (яка зроблена позивачем у межах дії тендерного договору № 7 від 25.08.2016 про закупівлю послуг за державні кошти) та здійснив продаж майна.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні заявленого позову з підстав, викладених у відзиві від 12.08.2019 на позов (а.с. 69-75) та у запереченнях від 13.09.2019 на відповідь позивача на відзив (а.с. 99-102). Зокрема, зазначила, що договір про закупівлю послуг за державні кошти № 7 від 25.08.2016 діяв до 31.12.2016, а постанови про призначення позивача експертом у виконавчому провадженні винесені поза межами дії тендерного договору - 16.04.2016 та 10.06.2016, тому дані відносини не підпадають під дію тендерного договору, а послуги з оцінки не підлягають оплаті у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Крім того, вказала про те, що позивачем лише частково було дотримано строки надання послуг на суму 128250,00 грн. до закінчення бюджетного року та, що комплекти документів з експертної оцінки згідно тендерного договору № 7 від 25.08.2016 на оплату не надавались, тому у зв'язку з цим і у зв'язку з відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем 1, у останнього немає підстав для оплати послуг з експертної оцінки майна за бюджетними зобов'язаннями попереднього періоду, що закінчився.
Також представником відповідача 1 було заперечено стосовно відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що позовні матеріали не містять жодних документів, які підтверджували б надання адвокатом правничої допомоги позивачу.
Крім того, відповідач 1 згідно заяви від 12.08.2019 на підставі ст.ст. 257, 267, 530 ЦК України просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 8500,00 грн. згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 15.04.2016 ЗВП № 45709585 та постанов державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області від 10.06.2016 при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4423/16-п, від 10.06.2016 при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4160/16п та відмовити у їх задоволенні (а.с.77-79).
Відповідач 2 відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України не подав; представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що підтримує позицію відповідача 1 по суті даного спору.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр" (далі-позивач) має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності за № 16536/14, виданий Фондом державного майна України від 05.06.2014, який надає йому право здійснювати оцінку рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, зокрема, прав на об'єкти інтелектуальної власності (а.с. 52).
У відповідності до приписів статей 7, 13 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), позивач є учасником виконавчого провадження, який залучається до участі на підставі постанови державного виконавця, у випадку коли є необхідність у з'ясуванні та роз'ясненні питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, а саме: для оцінки майна боржника (нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден) та для оцінки за регульованими цінами. Таку діяльність по визначенні вартості майна боржника позивач як суб'єкт оціночної діяльності проводить згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Статтею 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини із суб'єктами оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів.
Відтак, суб'єкт оціночної діяльності як учасник виконавчого провадження, може залучатися до участі для виконання покладених на нього законодавством України завдань по оцінці майна боржника не тільки на підставі владного припису державного виконавця (постанови) як державного органу, відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", а й у силу договору.
Так, 25.08.2016 між Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області (замовник/відповідач-1) та Приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр" (виконавець/позивач) було укладено договір № 7 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 53-55).
Згідно п.1.1 вказаного договору, виконавець зобов'язався у 2016 році надати замовникові послуги професійні технічні та комерційні інші, Код ДК 016:2010 - 74.90.2 (експертні послуги, Код ДК 021:2015 - 71319000-7 (послуги суб'єктів оціночної діяльності)) - надання послуг відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Корольовському відділу ДВС міста Житомир, Житомирському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Головному територіальному управлінню юстиції у Житомирській області (надалі - послуги), за цінами зазначеними у Специфікації (додаток № 1 до цього Договору), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п.2.1 договору, виконавець повинен надати передбачені цим договором послуги, якість яких відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та чинного законодавства.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна цього договору становить 180000,00 грн. без ПДВ.
Вартість однієї експертогодини визначається згідно Специфікації (п.3.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником рахунку виключно після пред'явлення виконавцем підписаного акту приймання-передачі послуг, який є обов'язковою підставою для оплати послуг виконавця.
Згідно п.4.2 договору, до рахунку, належним чином завіреним печаткою територіального органу державної виконавчої служби та підписаним керівником відповідного органу державної виконавчої служби, додається акт приймання-передачі послуг.
Відповідно до п.4.3 договору, розрахунки проводяться відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України, шляхом сплати замовником вартості послуг, після їх надання відповідно до акту приймання-передачі послуг, який є обов'язковою підставою для оплати послуг.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, але не пізніше двох місяців після виконання оціночних робіт.
Згідно п.4.6 договору, фактично оплата послуг за цим договором здійснюється з врахуванням Додатку № 1 та положень Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат на виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710.
Строк надання послуг виконавцем з оцінки майна становить не більше 20 робочих днів з дня надходження постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та всіх документів необхідних для проведення оцінки. Загальний строк надання послуг до 31 грудня 2016 року (п. 5.1 договору).
Відповідно до пп.6.1.1, 6.1.2 п.6.1 договору, замовник, зокрема, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно акту приймання-передачі послуг.
Згідно п.6.3 договору, виконавець зобов'язався забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає вимогам, установленим розділом 2 цього договору; у відповідності до умов даного договору надавати послуги з обов'язковим укладенням, на виконання вимог цього договору та з обов'язковим посиланням на нього, з відділами державної виконавчої служби, додаткових договорів, які є невід'ємною частиною цього договору і укладаються на підставі постанови державного виконавця для проведення оцінки майна арештованого державним виконавцем.
У абз. 2 пп.6.3.3 п.6.3 договору сторони погодили, що вказані додаткові договори укладаються у трьох примірниках, один з яких надається відділу державної виконавчої служби, другий надається замовнику, а третій залишається у виконавця. Після отримання районними, міськрайонними відділами державної виконавчої служби додаткових договорів, актів приймання-передачі послуг з комплектом документів на оплату, відділи державної виконавчої служби зобов'язані підписати ці документи і направити на оплату до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у термін, що не перевищує 10 календарних днів.
Виконавець зобов'язаний за результатами оцінки майна надавати звіт про проведення оцінки майна, який повинен бути складений у відповідності до вимог чинного законодавства України, що регулює проведення незалежної оцінки та здійснення оціночної діяльності. Звіт надається відділу державної виконавчої служби, разом з актом приймання-передачі послуг (пп.6.3.4 п.6.3 договору).
Відповідно до п.7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2016 року. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п.10.1 договору).
До договору № 7 від 25.08.2016 сторонами було підписано Додаток № 1 - Специфікацію, згідно якої вартість однієї експертогодини залежить від виду експертизи за ступенем складності: експертиза проста - 10,00 грн.; експертиза середньої складності - 40,00 грн.; експертиза особливої складності - 100,00 грн. (а.с. 55).
Між Приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр" (виконавець/позивач) та Житомирським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (отримувач послуги/відповідач-2) 25.10.2016 було укладено додатковий договір № Р-193/10/16 до договору про закупівлю послуг за державні кошти № 7 від 25.08.2016 (далі - додатковий договір), відповідно до п.1.1 якого, отримувач послуг доручає (постанова державного виконавця ВП №51982271 від 24.10.2016), а виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг з оцінки рухомого майна: шапка зимова дитяча - 420 шт., шарф зимовий дитячий - 120 шт., футблока дитяча - 40 шт., блейзер дитячий - 400 шт. (а.с.23).
Мета оцінки: для реалізації (п.1.2 додаткового договору).
Дата оцінки: 31 жовтня 2016 (п.1.3 додаткового договору).
Згідно п. 1.5 додаткового договору сторони погодили термін надання послуг: 20 робочих днів.
Відповідно до п. 2.1 додаткового договору, загальна сума цього додаткового договору становить 9800,00 грн.
Замовник зобов'язаний прийняти належним чином виконаний виконавцем звіт про оцінку майна та підписати додаткові договори і акти приймання-передачі послуг (п.3.1 додаткового договору).
Згідно п. 3.2 додаткового договору, замовник направляє підписані додаткові договори, акти приймання - передачі послуг виконавцю і Головному територіальному управлінню юстиції у Житомирській області з належним комплектом документів на оплату послуг у термін, що не перевищує 10 календарних днів із моменту його отримання.
Відповідно до п. 3.3 додатковго договору, у випадку не підписання замовником акту прийому-передачі послуг без законних підстав у прийнятті послуг по закінченні строку, вказаного у п. 3.2 додаткового договору, акт вважається підписаним, а послуги - прийнятими та підлягають оплаті.
Згідно п. 4.1 додаткового договору, цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання договору до моменту його погашення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановами про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання від 15.04.2016, від 10.06.2016, від 23.09.2016, від 26.09.2016, від 24.10.2016, від 23.11.2016 для участі у виконавчих провадженнях: №№ 45709585, 47910967, 51072849, 51982271, винесеними державними виконавцями Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на підставі ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - Приватне підприємство "Україна-Експерт-Центр" (а.с. 41-45,56-59).
Вказаними постановами зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП "Україна-Експерт-Центр" надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна щодо ринкової вартості арештованого майна боржників та попереджено про відповідальність згідно із законодавством України за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку.
Судом встановлено, що Приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр" у 2016 році надано послуги по оцінці вартості майна у вищенаведених виконавчих провадженнях, про що складено, зокрема, висновки про вартість майна від: 31.05.2016, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.11.2016 (а.с. 25-32) та Акти прийому-передачі послуг №№ Н-092/09/16, Р-124/06/16, Р-193/10/16, Н-199/11/16, Н-181/09/16, Н-182/11/16, Р-200/11/16, Р-205/11/16 від 31.12.2016 на загальну суму 37300,00 грн. (а.с. 87-90).
Акт № Р-193/10/16 прийому-передачі послуг на суму 9800,00 грн. відповідачем 2 підписаний та скріплений його печаткою (а.с. 88), решта Актів прийому-передачі послуг ним не підписана.
Позивачем було направлено на адресу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області лист № 33 від 31.07.2017 щодо оплати наданих послуг у розмірі 37300,00 грн. та про зобов'язання відповідача 2 повернути позивачу підписані екземпляри актів прийому-передачі послуг та додаткових договорів (а.с. 37).
Відповідач 1 у листі - відповіді від 04.09.2017 № 5472/20/62 - 36/2017 на лист позивача № 33 від 31.07.2017 вказав про те, що договори та акти наданих послуг для оплати за 2016 рік не надавались (а.с. 40). Також було зазначено про те, що у зв'язку з ненаданням даних робіт у відповідні терміни та відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем 1 - немає підстав для оплати послуг з експертної оцінки майна за бюджетними зобов'язаннями попереднього періоду, що закінчився.
Відповідач 2 у листі від 05.07.2017 № 24165 зазначив, що він не може підписати направлені йому позивачем додаткові договори, акти прийому-передачі послуг, оскільки він є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та, що розпорядником коштів є Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області (а.с. 21,22). Також, у даному листі відповідач 2 вказав на те, що при аналізі наданих йому позивачем пакетів документів для підписання, було встановлено, що кількість експертогодин значно перевищує строки виконання робіт встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що в порушення умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 7 від 25.08.2016, відповідачі ухиляються від виконання зобов'язань зі сплати вартості наданих послуг з оцінки майна у розмірі 37300,00 грн., у зв'язку з чим просить стягнути зазначену суму з відповідачів.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що державні виконавці Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області своїми постановами, які за своєю суттю є владними приписами, зобов'язали позивача здійснювати оцінку майна. У свою чергу, позивач, у зв'язку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки, у вигляді звіту, - передав державним виконавцям для використання у виконавчих провадженнях.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами і зв'язку з чим, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 1 статтею 18 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
У відповідності до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження", учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Спеціальний суб'єкт господарювання - суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, який залучається до участі не в силу господарського договору, а на підставі владного припису - Постанови, відповідно до ст.13 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п.2.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
Згідно з ст.58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
При цьому, п.4 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Отже, у відповідності до ст.3 ГК України, правовідносини, що виникають у сфері господарського управління (владні приписи господарським суб'єктам), є організаційно-господарськими відносинами (ст.176 ГК України), в той час, як договір на надання послуг з оцінки майна, що укладається згідно ст.10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", як юридичне явище, породжує господарсько-виробничі відносини (ст.175 ГК України), а тому і є необхідною передумовою правочину. Зміст такого зобов'язання визначається домовленістю сторін згідно з законом, іншим нормативно-правовим актом або актом управління господарською діяльністю. В даній ситуації виникли організаційно-господарські правові відносини, і Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом.
Разом з тим, згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, яким регламентується діяльність органів ДВС.
У відповідності до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" цим законом визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Аналіз норм наведеного закону, зокрема ст.ст.1, 7, 10, та Законів України "Про державну виконавчу службу", Закону України "Про виконавче провадження", а також положень Інструкції №512/2 (п.2.9.) у сукупності дають достатні підстави для висновку, що господарський договір не являється єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".
Згідно ст.ст. 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути майново-господарські відносини.
В матеріалах справи містяться докази того, що на виконання владного припису державного виконавця позивачем надавались послуги, пов'язані із здійсненням оцінки майна в рамках виконавчого провадження, що вказує на належне виконання зобов'язань позивачем.
Статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Доказів спростування надання таких послуг позивачем відповідачами до матеріалів справи не подано.
Разом з тим відповідачі не надали суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за послуги з оцінки вартості майна боржників у виконавчому провадженні на загальну суму 37300,00 грн. (1800,00 + 5500,00 + 9800,00 + 2800,00 + 2500,00 + 12500,00 + 1200,00 + 1200,00).
Заперечення відповідача 1, викладені у відзиві від 12.08.2019 на позов (а.с. 69-75) та у запереченнях від 13.09.2019 на відповідь позивача на відзив (а.с. 99-102) з приводу того, що відносини між сторонами не підпадають під дію тендерного договору, оскільки договір про закупівлю послуг за державні кошти № 7 від 25.08.2016 діяв до 31.12.2016, а постанови про призначення позивача експертом у виконавчому провадженні винесені поза межами дії тендерного договору - 16.04.2016 та 10.06.2016, суд оцінює критично з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що державні виконавці Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області своїми постановами, які за своєю суттю є владними приписами, зобов'язали позивача надати письмовий звіт з питань визначення ринкової вартості майна, у свою чергу позивач, у зв'язку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна.
Судом враховується, що у даному випадку оціночна діяльність здійснювалась позивачем на підставі укладеного між сторонами договору, а також постанов державних виконавців про призначення експерта, тому позивач відповідно до вимог ч.3 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" не мав права на відмову від виконання постанов.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 7 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2016 вбачається, що позивач зобов'язався у 2016 році надати, зокрема, відповідачу 1 послуги професійні технічні та комерційні інші, Код ДК 016:2010 - 74.90.2 (експертні послуги, Код ДК 021:2015 - 71319000-7 (послуги суб'єктів оціночної діяльності)) за цінами зазначеними у Специфікації (додатку № 1 до цього договору), а відповідач 1 - прийняти і оплатити такі послуги (а.с. 53-55).
Отже, з врахуванням умов договору про закупівлю послуг за державні кошти, надання позивачем послуг з оцінки майна на суму 37300,00 грн., на виконання обов'язкового припису, є підставою для здійснення у встановленому порядку оплати, оскільки ці послуги були виконані не тільки на підставі Закону "Про виконавче провадження", договору, а й були виконані з однією метою (результатом) - надання послуг з оцінки майна - виконання звіту про оцінку майна, тому у суду відсутні підстави вважати, що постанови про призначення позивача експертом у виконавчому провадженні винесені поза межами дії тендерного договору та, що дані відносини не підпадають під дію тендерного договору.
Водночас, суд вважає, що закінчення строку дії договору № 7 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2016 та ненаданням вказаних послуг позивачем у відповідні терміни не свідчить про те, що дані підстави спростовуть факт надання позивачем послуг з оцінки майна та, що у зв'язку з цими підставами дані акти не повинні бути підписані.
Слід зазначити, що наявні у матеріалах справи докази та надані пояснення у сукупності підтверджують той факт, що результати здійсненої позивачем оцінки майна у вигляді звіту з висновком про вартість майна були передані органу державної виконавчої служби, що не спростовано відповідачами.
Суд також наголошує, що зміст пп.6.3.3 п.6.3 договору № 7 від 25.08.2016 не передбачає права відповідача 2 не підписувати, подані виконавцем, документи, а навпаки, зобов'язує вчинити цю дію та направити комплект документів на оплату до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у термін, що не перевищує 10 календарних днів.
Та обставина, що відповідач 2, отримавши від виконавця результат виконаної роботи, який зафіксовано в актах прийому-передачі послуг з оцінки: №№ Н-092/09/16, Р-124/06/16, Н-199/11/16, Н-181/09/16, Н-182/11/16, Р-200/11/16, Р-205/11/16 від 31.12.2016, не подав їх разом з рахунком на оплату відповідачу 1, не звільняє від обов'язку оплати за фактично надані послуги оцінки, які, як встановив суд за наявними у справі доказами, зокрема, висновком про вартість майна (складова звіту про оцінку майна), мали місце, оскільки надавались позивачем на підставі постанов органу ДВС про призначення суб'єкта оціночної діяльності відповідно до ст.13 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст.202 ГК України). Ці підстави наведено у ст.ст. 599 - 601, 604-609 ЦК України.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
У частині 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Відповідач 1, посилаючись на ст.ст. 257, 267, 530 ЦК України, згідно заяви від 12.08.2019 просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 8500,00 грн. згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 15.04.2016 ЗВП № 45709585 та постанов державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області від 10.06.2016 при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4423/16-п, від 10.06.2016 при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4160/16п та відмовити у їх задоволенні (а.с.77-79).
Обгрунтовуючи дану заяву, відповідач 1 вказав, що відлік загального строку позовної давності розпочався з моменту виконання позивачем даних постанов державного виконавця, зокрема:
- постанову державного виконавця від 15.04.2016 ЗВП № 45709585 позивач отримав у день винесення - 15.04.2016, а тому робота мала бути оцінена позивачем протягом 20-ти робочих днів з дня отримання постанови, у зв'язку з цим, відлік загального строку позовної давності розпочався - з травня 2016 року;
- відлік загального строку позовної давності при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4160/16п згідно постанови державного виконавця від 10.06.2016 розпочався з моменту виконання позивачем цієї постанови - з 13.07.2016;
- відлік загального строку позовної давності при примусовому виконанні виконавчого документа № 295/4423/16-п згідно постанови державного виконавця від 10.06.2016 розпочався з 13.07.2016.
На думку відповідача 1, трьохрічний строк позовної давності по виконаній роботі № Н-092/04/16 сплинув у травні 2019 року, по роботі № Р-205/12/16 сплинув 13.07.2019, по роботі № Н-124/06/16 сплинув 13.07.2019.
Господарський суд з приводу поданої відповідачем 1 заяви про застосування строків позовної давності зазначає наступне.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п.4.1 договору № 7 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2016, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником рахунку виключно після пред'явлення виконавцем підписаного акту приймання-передачі послуг, який є обов'язковою підставою для оплати послуг виконавця.
Згідно п.4.2 договору, до рахунку, належним чином завіреним печаткою територіального органу державної виконавчої служби та підписаним керівником відповідного органу державної виконавчої служби, додається акт приймання-передачі послуг.
Відповідно до п.4.3 договору, розрахунки проводяться відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом сплати замовником вартості послуг, після їх надання відповідно до акту приймання-передачі послуг, який є обов'язковою підставою для оплати послуг.
З матеріалів справи вбачається, що в період листопад-грудень 2016 року позивачем згідно умов договору № 7 про закупівлю послуг за державні кошти від 25.08.2016 направлялися відповідачу 2 для підписання пакети документів, у тому числі акти приймання-передачі послуг, однак ці акти не були ним підписані (а.с. 33-36,46-49).
Позивачем було направлено на адресу відповідача 2 лист № 10 від 16.02.2017 щодо підписання та повернення надісланих йому екземплярів додаткових договорів і актів прийому-передачі (а.с. 39).
Також позивачем було направлено відповідачу 1 лист № 33 від 31.07.2017 щодо оплати наданих послуг у розмірі 37300,00 грн. та про зобов'язання відповідача 2 повернути позивачу підписані екземпляри актів прийому-передачі послуг та додаткових договорів (а.с. 38).
Відповідач 1 у листі - відповіді від 04.09.2017 № 5472/20/62 - 36/2017 на лист позивача № 33 від 31.07.2017 вказав про те, що договори та акти наданих послуг для оплати за 2016 рік не надавались (а.с. 40). Також було зазначено про те, що у зв'язку з ненаданням даних робіт у відповідні терміни та відсутністю договірних відносин між позивачем та відповідачем 1 - немає підстав для оплати послуг з експертної оцінки майна за бюджетними зобов'язаннями попереднього періоду, що закінчився.
Відповідач 2 у листі від 05.07.2017 № 24165 зазначив, що він не може підписати направлені йому позивачем додаткові договори, акти прийому-передачі послуг, оскільки він є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та, що розпорядником коштів є Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області (а.с. 21,22). Також у даному листі відповідач 2 вказав на те, що при аналізі наданих йому позивачем пакетів документів для підписання, було встановлено, що кількість експертогодин значно перевищує строки виконання робіт встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права (в частині оплати наданих ним послуг з оцінки майна) з моменту отримання ним листа - відповіді від 04.09.2017 № 5472/20/62 - 36/2017 від відповідача 1 про відсутність підстав для оплати послуг позивача з експертної оцінки, тому перебіг строку позовної давності почався, та, відповідно, у позивача виникло право на подання позову на наступний день після отримання вказаного листа, тобто, (з урахуванням поштового перебігу), в будь-якому випадку, з вересня 2017 року.
Зазначене свідчить про те, що позивачем не пропущений загальний трирічний строк позовної давності, оскільки позов до господарського суду подано позивачем 26.07.2019.
У зв'язку з цим, заява відповідача 1 про застосування строку позовної давності та, відповідно, відмова в позові у вищевказаній частині у зв'язку з її пропуском, судом відхиляються як безпідставні.
Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідачів 37300,00 грн. заборгованості за надані послуги, пов'язані з оцінкою майна, надані в рамках відповідних виконавчих проваджень.
Суд враховує, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області виступає розпорядником коштів нижчестоящих управлінь юстиції, структурним підрозділом яких на час виникнення спірних правовідносин були відділи державної виконавчої служби, відповідно до постанови КМУ від 11.02.2016 № 99 "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги" ГТУЮ у Житомирській області веде бухгалтерський облік витрат на утримання відповідного районного управління юстиції, в тому числі Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Згідно п. 5.9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, Головне територіальне управління юстиції з метою організації своєї діяльності здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, нотаріальних контор.
Разом з тим, суд враховує що Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області є замовником послуги за договором № 7 від 25.08.2016 та її безпосереднім платником, тому, зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено виконання свого обов'язку з надання послуг з оцінки майна, обов'язок відповідача 1 щодо оплати наданих позивачем послуг є встановленим, не обмежується строком дії договору № 7 від 25.08.2016 та випливає з пункту 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" і статі 22 Бюджетного кодексу України.
Враховуючи зазначене, заборгованість у розмірі 37300,00 грн. слід стягнути з відповідача 2, однак із рахунку Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, як головного розпорядника коштів.
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення заборгованості на суму 37300,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача 2.
Також, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачами своїх зобов'язань, в розмірі 4000,00 грн.
Згідно клопотання від 16.09.2019 позивач вказав, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 98).
З приводу стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Розглядаючи вимогу про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов наступних висновків.
Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі.
Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, позивачем до позовної заяви було долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 645 від 12.04.2012, виданого Бородіну Дмитру Вікторовичу (а.с.50), а також долучено ордер серії ЖТ № 069760 від 23.07.2019 на надання правової допомоги позивачу (а.с.60).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат - витрати на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становлять 4000,00 грн. (а.с.8). При цьому до матеріалів позовної заяви позивачем не додано попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу.
Суд вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Бородіним Д.В.
Станом на день винесення рішення в матеріалах справи відсутні також будь-які документи, які б свідчили б, що позивачу надавалася професійна правнича допомога адвокатом Бородіним Д.В. та факт надання правової допомоги здійснювався у зв'язку із зверненням до суду саме з даним позовом.
Судом встановлено лише, що відповідь від 27.08.2019 на відзив підписано адвокатом Бородіним Д.В. (а.с. 82-84), на копіях позовних матеріалів проставлені штампи з прізвищем адвоката Бородіна Д.В . та, які ймовірно завірені його підписом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази розрахунку вартості надання таких послуг, акту приймання-передачі виконаних робіт та доказів їх оплати.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що при поданні позивачем клопотання від 16.09.2019 про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, позивачем у цьому клопотанні всупереч ч.1 ст. 221 ГПК України у обов'язковому порядку не було зазначено пояснень щодо поважності причин неподання вказаних доказів до ухвалення рішення суду.
Таким чином, позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, які дійсно з поважних причин не могли бути подані до ухвалення рішення суду, наприклад, через їх сплату після ухвалення судового рішення та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, до суду не подано.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідачів судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не обгрунтовано та не доведено належними доказами факт реального понесення ним таких витрат.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського,12-А, ідентифікаційний код 34973387) з розрахункового рахунку Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, Житомирська область, м.Житомир, майдан Соборний, буд.1; ідентифікаційний код 34900660; р/р 35215096000409 ; 35220296000409 ; 35223196000409 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172)
на користь Приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" (10030, м.Житомир, вул. Котовського, буд.60, кв.11, ідентифікаційний код 31469363):
- 37300,00 грн боргу за надані послуги з оцінки майна,
- 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.09.19
Суддя Сікорська Н.А.
Друк.: 4 прим.:
1 - у справу,
2 - позивачу (рек. з повід.),
3,4 - відповідачам (рек. з повід.).