вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2019 р. Справа№ 910/5172/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019
про повернення зустрічної позовної заяви Національного банку України
у справі №910/5172/19 (суддя Босий В.П.)
за зустрічною позовною заявою Національного банку України
до ОСОБА_1
про стягнення 4259367603,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 зустрічну позовну заяву Національного банку України повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву Національного банку України, суд виходив з того, що зустрічний позов було подано відповідачем з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом встановлено, що Національним банком України не надано відповідних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду із зустрічним позовом.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду Національний банк України звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову Національного банку України для спільного розгляду з первісним позовом.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 116, 118, 119, 165, 180 ГПК України. При цьому апелянт стверджує, що судом першої інстанції проігноровано посилання НБУ щодо строків на звернення з зустрічним позовом, наслідком чого стало незаконне постановлення оскаржуваної ухвали. Апелянт вказує, що після об'єднання справ в одне провадження та присвоєння такій справі №910/5172/19 не було встановлено нових строків на подання відзиву, натомість судом призначено перше підготовче засідання у справі вже через 10 календаних днів після такого обєднання; за вищевказаних обставин Національний банк був обмежений в можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами, зокрема, правом на пред'явлення зустрічного позову, оскільки першочергово був змушений невідкладно підготовити та надати суду відзив на об'єднані в одне провадження позовні заяви, Національний банку був об'єктивно позбавлений можливості надати оцінку доцільності на наявності правових підстав пред'явлення у даній об'єднаній справі зустрічного позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, недійсність яких стала предметом розгляду об'єднаної справи №910/5172/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 поновлено Національному банку України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2019; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19; призначено розгляд апеляційної скарги.
В поясненнях Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" щодо апеляційної скарги, останній підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 та матеріали справи передати на розгляд суду першої інстанції.
В судовому засіданні представники Національного банку України, Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову Національного банку України для спільного розгляду з первісним позовом.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України та Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору №19 від 03.03.2009, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та визнання недійсним договору поруки №19-1/П від 27.05.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/5172/19 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження задоволено, об'єднано в одне провадження справи №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19; передано справи №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 на розгляд судді Босого В.П.; присвоєно об'єднаній справі №910/5172/19; вирішено об'єднану справу №910/5172/19 розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в об'єднаній справі №910/5172/19.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
18.06.2019 до канцелярії суду від Національного банку України надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення 4259367603,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 зустрічну позовну заяву Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення 4259367603,85 грн. залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
08.07.2019 до канцелярії суду на виконання вказаної ухвали суду з метою усунення недоліків зустрічної позовної заяви від Національного банку України надійшло клопотання про долучення документів, до якого додано меморіальний ордер про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення процесуальних строків на подання зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 зустрічну позовну заяву Національного банку України повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву Національного банку України, суд виходив з того, що зустрічний позов було подано відповідачем з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України. При цьому судом встановлено, що Національним банком України не надано відповідних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду із зустрічним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Виходячи зі змісту частин 1-4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що під час відкриття провадження у справах №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 за позовними заявами ОСОБА_1 , місцевим господарським судом були встановлені строки на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з моменту вручення ухвал про відкриття провадження у справі.
З урахуванням дат отримання Національним банком України ухвал про відкриття провадження у вищевказаних справах, які містяться на зворотних повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень, відзиви на позовні зави ОСОБА_1 мали бути подані Національним банком України:
- у справі №910/5168/19 - не пізніше 17.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 02.05.2019);
- у справі №910/5169/19 - не пізніше 20.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 03.05.2019);
- у справі №910/5170/19 - не пізніше 17.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 02.05.2019);
- у справі №910/5171/19 - не пізніше 20.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 03.05.2019);
- у справі №910/5172/19 - не пізніше 08.05.2019 (ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримано уповноваженим представником 23.04.2019).
Натомість, як встановлено колегією суддів, зустрічний позов було подано відповідачем 13.06.2019 (дата оформлення квитанції про поштове відправлення), тобто з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи Національного банку України про те, що після об'єднання справ в одне провадження та присвоєння такій справі №910/5172/19 не було встановлено нових строків на подання відзиву, є безпідставними, оскільки після об'єднання справ Господарського суду міста Києва №910/5168/19, №910/5169/19, №910/5170/19, №910/5171/19 та №910/5172/19 в одне провадження, чинність ухвал від 24.04.2019 у справі №910/5168/19, від 24.04.2019 у справі №910/5169/19, від 25.04.2019 у справі №910/5170/19, від 24.04.2019 у справі №910/5171/19 та від 22.04.2019 у справі №910/5172/19 не припинилася, а їх вимоги залишилися обов'язковими до виконання всіма учасниками справи.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ст. 173 ГПК України не зобов'язують суд після прийняття рішення про об'єднання справ в одне провадження встановлювати нові строки для вчинення сторонами процесуальних дій.
Отже, Національний банк України мав реалізувати своє право на подання відзиву та зустрічної позовної заяви в межах строків, встановлених ухвалами від 24.04.2019 у справі №910/5168/19, від 24.04.2019 у справі №910/5169/19, від 25.04.2019 у справі №910/5170/19, від 24.04.2019 у справі №910/5171/19 та від 22.04.2019 у справі №910/5172/19.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, при зверненні особи до суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, заявником повинно бути доведено наявність поважних причин пропуску такого строку. У даному випадку господарський суд зауважує, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
У поданому суду першої інстанції клопотанні про поновлення процесуальних строків Національний банк України вказував, що оскільки судом під час об'єднання справ в одне провадження не було встановлено строку для подання відзиву на позовну заяву, відтак він і не міг бути пропущений.
Колегія суддів вважає, що вказані доводи Національного банку України є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, Національний банк України мав реалізувати своє право на подання відзиву та зустрічної позовної заяви в межах строків, встановлених ухвалами від 24.04.2019 у справі №910/5168/19, від 24.04.2019 у справі №910/5169/19, від 25.04.2019 у справі №910/5170/19, від 24.04.2019 у справі №910/5171/19 та від 22.04.2019 у справі №910/5172/19.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що під час даного судового провадження відповідачем неодноразово вчинялись процесуальні дії, проте останній не повідомляв суд про наявність у нього зустрічних позовних вимог.
Так, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву ОСОБА_1 у справі №910/5172/19, поданий представником Національного банку України до канцелярії місцевого господарського суду 08.05.2019, тобто в строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.04.2019. Також, в матеріалах справи міститься відзив на позовні заяви ОСОБА_1 , поданий 17.05.2019 до канцелярії суду представником Національного банку України вже в об'єднаній справі №910/5172/19.
Водночас, зустрічну позовну заяву Національним банком України було подано лише 13.06.2019, тобто майже через місяць після подання відзиву на позовні заяви ОСОБА_1 в об'єднаній справі №910/5172/19.
Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
З огляду на викладене, враховуючи те, що зустрічний позов було подано Національним банком України з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що НБУ не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску процесуального строку, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно повернуто позовну заяву Національного банку України на підставі ч.6 ст. 180 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 240, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 у справі №910/5172/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5172/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.09.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук