79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" вересня 2019 р. Справа №909/454/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Галушко Н.А.
Якімець Г.Г.
за участю секретаря судового засідання Гураль К.О.
розглянув матеріали апеляційної скарги Жолобчука Михайла Володимировича б/н від 04.07.2019 (вх. № 01-05/2626/19 від 12.07.2019)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 (суддя Михайлишин В.В., повний текст складено 26.06.2019)
у справі № 909/454/19
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного Банку (далі - АТ КБ) "Приватбанк", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи Жолобчука Михайла Володимировича , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200 610, 33 гривень.
за участю представників:
від позивача: не з'явився (належно повідомлено);
від відповідача: Щиглов Є.О. - адвокат (ордер в матеріалах справи).
1.Розгляд справи.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2019 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді -доповідача) Дубник О.П., суддів Бойко С.М. та Матущака О.І.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Матущака О.І. та перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Бойко С.М. розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 839 від 10.09.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019 до складу колегії входять: головуючий суддя (суддя-доповідач) Дубник О.П., судді: Галушко Н.А., Якімець Г.Г.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений 24.07.2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення від 19.07.2019 року (вх. №01-16/15779/19 від 05.08.2019).
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. Короткий зміст позовних вимог.
3.1. У травні 2019 АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Жолобчука Михайла Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200 610, 33 гривень.
3.2. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем через систему інтернет - клієнт - банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", відповідно до якої клієнт приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк". На підставі укладеного договору позивач перерахував ФОП Жолобчуку Михайлу Володимировичу кредитні кошти у розмірі 300 000, 00 гривень. Однак, в порушення умов договору ФОП Жолобчук Михайло Володимирович не повернув кредитні кошти у встановлений термін. Оскільки виплату боргу ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем не здійснено, позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором б/н від 10.10.2017 у розмірі 200 610, 33 гривень.
4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи Жолобчука Михайла Володимировича на користь АТ КБ "Приватбанк" 200 610,33 гривень заборгованості за кредитним договором б/н від 10.10.2017 та 3 009,15 гривень судового збору.
4.2. Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) і зроблено висновок, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до предмету правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились. Між ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем та АТ КБ "ПриватБанк" 10.10.2017 укладено кредитний договір № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви і Умов та правил надання послуги "КУБ", а станом на 16.04.2019 заборгованість відповідача становить 200 610, 33 гривень (тіло кредиту).
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
5.1. Жолобчук Михайло Володимирович не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи. Зазначає, зокрема, що рішення впливає на права інтереси та обов'язки фізичної особи Жолобчука М.В. , який не був учасником справи та не отримував ухвал суду. Стверджує, що, оскільки відповідач припинив свою діяльність 31.10.2018 року, то суд повинен був згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовити у відкритті провадження, натомість в супереч п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відкривши його, не закрив провадження у справі навіть після отримання відзиву та доказів на підтвердження припинення державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця. Вважає, що твердження суду про порушення фізичною особою Жолобчуком М.В. зобов'язання за кредитним договором № б/н від 10.10.2017 року, укладеним між ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем та АТ КБ "ПриватБанк"ё є безпідставними, оскільки фізична особа Жолобчук М.В. вказаний договір не укладала, а вказана справа повинна розглядатись судом загальної юрисдикції. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5.2. Позивач не надав відзиву на апеляційну скаргу.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
10.10.2017 ФОП Жолобчук Михайло Володимирович через систему інтернет - клієнт - банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".
Відповідно до цієї заяви ФОП Жолобчук Михайло Володимирович приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк".
Пунктом 3.2.8. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.
Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках Послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 гривень.
10.10.2017 позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300 000, 00 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку за період з 01.01.2000 по 19.04.2019 (а.с . 33 - 36).
Пунктом 3.2.8.3.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку (п. 3.2.8.3.1.1. Умов та правил надання банківських послуг).
Відповідно до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, ФОП Жолобчук Михайло Володимирович взяв на себе зобов'язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
Згідно з п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, що зазначені в заяві та тарифах, а саме: 2 % в місяць від початкового розміру кредиту.
Відповідно до п. 3.2.8.9.1. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.
Пунктом 3.2.8.9.3. Умов визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.8.3.1. Умов).
Пунктом 1.3. заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів.
Порядок погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви).
Борг зі сплати кредиту становить 200 610, 33 гривень, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку.
Розділом 3.2.8.9. Умов встановлено порядок розрахунків, а саме:
- за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. п. 3.2.8.1., 3.2.8.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2. (п. 3.2.8.9.1. Умов);
- нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов).
Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошовою зобов'язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві, а саме: 4 % на місяць від суми залишку непогашеного кредиту.
Відповідно до умов договору відсотки на прострочену заборгованість нараховуються в подвійному розмірі.
Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2., 3.2.8.9. цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок заборгованості відповідача за договором приєднання, який становить 407 267, 60 гривень, з яких:
- 200 610, 33 гривень - заборгованість за кредитом;
- 74 703, 57 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов;
- 48 000, 00 гривень - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9. Умов;
- 83 953, 70 гривень - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов.
10.10.2018 позивач звернувся до боржника з вимогою про негайне погашення простроченої заборгованості в сумі 237 303, 30 гривень. Однак в прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 200 610,33 грн та з цієї суми позову сплачено ним судовий збір.
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005310218 від 07.05.2019, реєстратором 31.10.2018 внесено запис № 21220060002003176 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем . Тобто, станом на час подання позову позивачем була припинена підприємницька діяльність відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.
Отже, з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202 - 208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності Фізичною особою - підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до предмету правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.
Апелянт стверджує, що, оскільки, відповідач припинив свою діяльність 31.10.2018 року, то суд повинен був згідно п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовити у відкритті провадження, натомість в супереч п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України не закрив провадження у справі навіть після отримання відзиву та доказів на підтвердження припинення державної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця.
Однак, згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2018 рокуё якою було залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 9 липня 2018 року у справі, в якій суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження, бо відповідач є фізичною особою та на дату подання позову вже не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки цей спір, за висновками судівё не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Встановлені судами обставини справи та застосовані норми процесуального та матеріального права дають можливість прийти до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено зміст спірних правовідносин як господарських та належність спору до господарської юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Між ФОП Жолобчуком Михайлом Володимировичем та АТ КБ "ПриватБанк" 10.10.2017 укладено кредитний договір № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із Анкети-заяви і Умов та правил надання послуги "КУБ".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
10.10.2017 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 300 000, 00 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку за період з 01.01.2000 по 19.04.2019 (а. с . 33 - 36).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фізичною особою Жолобчуком Михайлом Володимировичем всупереч частини 1 статті 74, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не доведено факту здійснення, на підставі умов кредитного договору, розрахунку з позивачем за наданий кредит.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним покликання апелянта норми п.6 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки закриття провадження у справі відповідно до цієї норми може мати місце лише у випадку смерті фізичної особи обо оголошення її померлою чи припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, чого у даному випадку немає.
Також суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими посилання апелянта на порушення місцевим господарським норм процесуального права в частині не повідомлення його про розгляд справи, оскільки такі твердження спростовуються доказамиё які знаходяться в матеріалах справи на аркушах: 52ё 66, 83, 87, 97.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
8. Судові витрати.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2019 року у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на Жолобчука Михайла Володимировича .
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.09.2019р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Якімець Г.Г.