Справа № 552/2556/19 Номер провадження 11-кп/814/836/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 вересня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2019 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду, засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено без розгляду його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Приймаючи вказане рішення, суд вказав, що заміна невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі може бути застосована судом лише за клопотанням адміністрації органу або установи виконання покарань, а не за клопотанням засудженого. В той же час відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України звертатися до адміністрації з проханням внести подання щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання чи щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та призначити за його клопотанням новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, оскільки дане рішення обмежує його у доступі до правосуддя.
Зазначає, що відповідно до ст. 539 КПК України він має право звертатися з клопотанням безпосередньо в суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа в якій він відбуває покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_7 та захисник в його інтересах - адвокат ОСОБА_8 підтримали подану апеляційну скаргу з підстав наведених в ній. Прокурор ОСОБА_6 висловив думку про необхідність задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи провадження за клопотанням засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення, не дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.
Так ст. 539 КПК України передбачає, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
При цьому клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
З аналізу зазначених норм вбачається, що засуджений наділений правом звернення до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого він відбуває покарання, з клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Однак судом першої інстанції зроблено помилковий висновок та безпідставно, з істотним порушенням вимог КПК України, залишено без розгляду подане клопотання засудженого ОСОБА_7 , обмеживши його у доступі до правосуддя.
При цьому, суд помилково послався на ст. 154 КВК України, оскільки вона регулює лише порядок та строк звернення органу або установи виконання покарань з клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого, та обов'язок, після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання, в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
При встановленні належності звернення засудженого з клопотанням про умовно-дострокове звільнення суд мав звернутися до положень КПК України, які чітко регламентують суб'єктів звернення в порядку виконання вироку суду та підстави такого звернення, однак цього не зробив.
За наведених обставин, вимоги апеляційної скарги засудженого є цілком обґрунтованими, а ухвала суду підлягає безумовному скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 415, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 травня 2019 року, якою залишено без розгляду клопотання засудженого ОСОБА_7 , - скасувати та призначити новий розгляд за клопотанням засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4