Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3039/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.3 ст.368 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 вересня 2019 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження №42016060000000015 за апеляційною скаргою та доповненнями до неї обвинуваченого ОСОБА_6 , апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_9 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стовпів Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, на утриманні має одну неповнолітню дитину 2012 р.н., зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_10 ,
адвокатів: ОСОБА_8 та ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_6
в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що вирок є незаконним, необґрунтованим та винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що під час постановлення вироку судом допущена неповнота судового розгляду, оскільки всупереч ст.357 КПК України, судом речові докази не оглядалися та не подавались для ознайомлення учасникам судового провадження.
Під час судового розгляду проігноровано вимоги ч.2 ст.349 КПК України щодо винесення ухвали про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження. Докази, які були покладені в основу вироку, не були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.
Вважає, що кваліфікація його дій за ч.3 ст.368 КК України є неправильною, оскільки він не являється суб'єктом інкримінованого йому злочину.
Також звертає увагу на те, що в порушення ч.3 ст.376 КПК України після проголошення вироку головуючий не роз'яснив йому право подавати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подавати на нього письмові зауваження.
Вказує, що в діях працівників УСБУ наявна провокація злочину.
Посилається на те, що суд, після визнання ОСОБА_12 потерпілим, проводив судові засідання без його участі, а причини неявки не з'ясовував.
В доповненнях та змінах до апеляційної скарги ОСОБА_6 просить вирок Корольовського районного суду м Житомира від 20 липня 2017 року скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Зазначає, що суд порушив вимоги ст.94 КПК, поклавши в основу обвинувального вироку докази, які є недопустимими через їх отримання у результаті провокації на вчинення злочину з боку правоохоронних органів та докази, які до виходу суду у нарадчу кімнату стороною обвинувачення взагалі не надавалися і в судовому засіданні не досліджувалися, а також незаконно здобуті докази та суперечливі показання окремих свідків.
Посилається на те, що стороною обвинувачення не доведено «поза розумним сумнівом» наявність обов'язкових складових об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Незважаючи на вимоги Європейського законодавства стороною обвинувачення будь-яких спростувань щодо відсутності провокації суду не надано.
Суд не надав належної оцінки показам ОСОБА_12 , який заявив, що обвинувачений його законних прав не порушив, грошей у нього не вимагав, не погрожував, проте змушений був це зробити під впливом працівників УСБУ в Житомирській області.
Суд належним чином не перевірив законність його затримання, відеозапис цього затримання, не дослідив його у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, всупереч вимогам ст.23,94 КПК, визнав доказами його винуватості заяву ОСОБА_12 , протокол проведення слідчого експерименту від 29.01.2016 року за участю свідка ОСОБА_13 , протокол огляду вилучених у ОСОБА_6 речей від 11.03.2016 року, грошові кошти в сумі 2000 грн., які вилучені у ОСОБА_6 . Однак вказані докази не були предметом безпосереднього дослідження під час судового розгляду і до виходу суду в нарадчу кімнату вони для дослідження сторонами кримінального провадження суду не надавались, позбавивши сторону захисту права заперечувати проти наведених доказів.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, винесений з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням законом України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що ОСОБА_6 не міг отримувати інформацію про неодноразове звернення ОСОБА_12 до слідчого ОСОБА_14 про повернення автомобіля, оскільки перебував у відрядженні.
Звертає увагу, що докази про те, що ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_12 у матеріалах кримінального провадження відсутні.
Зазначає, що надані у судовому засіданні показання ОСОБА_12 вказують на провокацію злочину з боку працівників УСБУ.
Вказує, що обвинувачений не є суб'єктом інкримінованого злочину, оскільки службові повноваження в інтересах потерпілого не використовував і жодної слідчої дії щодо цього не вчиняв.
Окрім того, суд у вироку не навів службові обов'язки, які були використані ОСОБА_6 задля вчинення кримінального правопорушення.
Також суд, всупереч ст.ст.23,94 КПК України, в якості доказів вини ОСОБА_6 визнав заяву ОСОБА_12 про вчинення щодо нього злочину обвинуваченим та протокол слідчого експерименту від 29.01.2016 року. Вказує, що протокол затримання ОСОБА_15 є недопустимим доказом.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20.07.2017 року скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги посилається на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, його невідповідність практиці Європейського суду з прав людини. Зазначає, що ОСОБА_6 не є суб'єктом інкримінованого йому злочину. Показання потерпілого ОСОБА_12 є суперечливими. Працівники правоохоронного органу вчинили провокацію. Протокол затримання є недопустимим доказом. При постановлені вироку, всупереч вимог ст.ст.23, 94 КПК України, судом визнано доказами винуватості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення: заяву ОСОБА_12 , згідно якої він звернувся до УСБУ в Житомирській області із повідомленням про вчинення стосовно нього злочину ОСОБА_6 , яка зареєстрована 22.02.2016 року, та протокол проведення слідчого експерименту від 29.01.2016 року з участю свідка ОСОБА_13 . Судом не враховано показання обвинуваченого та свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . Встановлені судом фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказує, що суд, всупереч ст.358 КПК України, не дослідив у судовому засіданні докази, які були долучені до матеріалів кримінального провадження.
Також вказує, що визнаний судом потерпілий ОСОБА_12 в судові засідання не викликався та заяву про розгляд справи без його участі не надавав.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року змінити та визнати належними та допустимими докази:
- протокол огляду, маркування та вручення грошових коштів від 03.03.2016 року;
- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 03.03.2016 року;
- протокол за результатами проведення негласних розшукових заходів від 10.03.2016 року, згідно якого підтверджується факт дзвінка ОСОБА_6 до слідчого ОСОБА_14 та надання останньому вказівки щодо необхідності закриття кримінального провадження, а також телефонного дзвінка ним ОСОБА_17 з вказівкою під'їхати до нього (обвинуваченого);
- протокол за результатами проведення негласних розшукових заходів від 10.03.2016 року, згідно якого підтверджується факт зустрічі 03.03.2016 о 17год. 40хв. ОСОБА_18 з ОСОБА_6 та отримання останнім 2000 гривень;
- висновок експертного дослідження за №1/1302 від 17.03.2016 року;
- висновок експертного дослідження за №10/38 від 18.03.2016 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині визнання недопустимих вищезазначених доказів.
Зазначає, що визнані судом недопустимі докази в судовому засіданні досліджувались та були визнані недопустимими лише під час ухвалення рішення.
Вказує, що постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та ухвала слідчого судді Апеляційного суду Житомирської області про проведення негласних слідчих дій є правовою підставою підтвердження проведення слідчо-оперативних заходів та належності доказів сторони обвинувачення, тому слідчий чи прокурор не зобов'язані надавати до них доступ.
Звертає увагу, що стороні захисту повністю відкривались матеріали кримінального провадження, які мають доказове значення.
Згідно вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади у правоохоронних органах України строком на 3 роки, з конфіскацією 1/3 частини належного йому на праві приватної власності майна.
Відповідно до ст.54 КК України позбавлено засудженого спеціального звання капітан поліції.
Міру запобіжного заходу відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишено попередню - у виді застави. Після набрання вироком законної сили заставу повернути заставодавцю.
Витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні стягнуто з ОСОБА_6 на суму 1804 грн. 18 коп.
Речові докази у провадженні: грошові кошти у сумі 2000 гривень повернуто власнику ОСОБА_12 ; ватний тампон, змиви з правої та лівої руки ОСОБА_6 , зразок препарату помітки грошей - знищено; мобільний телефон та грошові кошти у сумі 1812 гривень та 2 лева Болгарського народного банку звернуто в дохід держави. Ключ, сорочку, сім-картку та флешнакопичувач повернуто ОСОБА_6 . Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_19 повернуто власнику. Відеокасету - залишено при справі.
Судом встановлено, що відповідно до наказу заступника т.в.о. начальника ГУНП в Житомирській області №41 від 25.01.2016 року ОСОБА_6 відряджений до слідчого відділу Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області, з метою надання практичної роботи в розслідуванні кримінальних проваджень по лінії дорожньо-транспортних пригод, прийняття по них законних рішень.
Встановлено, що у період з 12.12.2015 року по 03.03.2016 року слідчим слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №120150600020006413 від 12.12.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12.12.2015 року, близько 01 години, на перехресті вул. Східної та вул. Болгарської у місті Житомирі, за участю транспортного засобу марки «Джилі МК» державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_12 .
У ході розслідування кримінального провадження указаний автомобіль 12.12.2015 року відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства вилучено слідчим ОСОБА_14 та поміщено на майданчик тимчасового утримання TOB «Панда Спецсервіс», який розташований у місті Житомирі, по вул. Баранова 84, для зберігання.
Маючи на меті повернення у своє користування транспортного засобу ОСОБА_20 , починаючи з 14.12.2015 року, неодноразово звертався до слідчого слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 та до керівництва СУ ГУ НП в Житомирській області, в тому числі у письмовій формі, з проханням повернути транспортний засіб, однак отримував відмови.
У зв'язку з виконанням службових обов'язків, перебуваючи у відрядженні, в Житомирському ВП ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_6 стало відомо про те, що ОСОБА_20 звертався до слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 та до слідчого управління ГУНП в Житомирській області із заявами про повернення транспортного засобу, вилученого в рамках кримінального провадження № 120150600020006413.
Таким чином, у середині лютого 2016 року усвідомлюючи можливість здійснення впливу з використанням свого службового становища на слідчого ОСОБА_14 , у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_18 за повернення останньому транспортного засобу марки «Джилі МК».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 17.02.2016 року зателефонував ОСОБА_17 , повідомивши, що він є слідчим слідчого управління ГУНП в Житомирській області, та запросив до службового кабінету для вирішення питання щодо повернення останньому вилученого транспортного засобу.
В подальшому, 17.02.2016 року під час зустрічі у приміщенні службового кабінету ГУНП в Житомирській області, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів повідомив ОСОБА_17 , що він обізнаний про обставини вилучення його автомобіля та може сприяти у вирішенні питання про його повернення. При цьому, ОСОБА_6 пояснив, що у такому разі ОСОБА_20 має надати йому грошові кошти в сумі 500 гривень для сприяння у проведенні судової експертизи автомобіля та, крім цього, особисто йому кошти в сумі 2000 грн. за допомогу у вирішенні питання про повернення автомобіля.
У подальшому, близько 19 години, 22.02.2016 року ОСОБА_20 , згідно умов висунутих ОСОБА_6 , прибув до приміщення ГУНП в Житомирській області, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, де у службовому кабінеті останнього, передав ОСОБА_6 частину раніше обумовленої суми, а саме грошові кошти в сумі 500 гривень для сприяння у прискоренні проведення судової експертизи автомобіля.
ОСОБА_6 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди, протягом лютого 2016 року неодноразово телефонував експерту Житомирського відділення КНДІСЕ ОСОБА_16 , якому було доручено проведення судово-автотехнічої експертизи у кримінальному провадженні № 12015060020006413. У ході телефонних розмов ОСОБА_6 пояснив ОСОБА_16 , що він є слідчим СУ ГУНП в Житомирській області та перебуває у відрядженні в СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області і включений в групу слідчих, які здійснюють досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. У зв'язку з цим ОСОБА_6 вказав на необхідність проведення судової експертизи у кримінальному провадженні № 12015060020006413 у найкоротший строк.
У подальшому, встановивши те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015060020006413 завершено, 03.03.2016 року, близько 10 години, ОСОБА_6 зателефонував слідчому слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 та використовуючи своє службове становище у зв'язку з перебуванням у відрядженні, дав останньому вказівку повернути ОСОБА_17 вказаний автомобіль. У зв'язку з цим, слідчий слідчого відділу Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14 , не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_6 , виконав вказівку останнього та прийняв рішення про повернення належного ОСОБА_17 транспортного засобу, виконавши рукописну резолюцію на заяві ОСОБА_21 .
ОСОБА_20 , усвідомлюючи, що ОСОБА_6 як працівник поліції, який має вплив на підпорядковані територіальні підрозділи ГУНП в Житомирській області, може вплинути на прийняття процесуальних рішень стосовно повернення йому автомобіля, не бажаючи настання негативних наслідків, погодився з умовами ОСОБА_6 щодо передачі йому раніше обумовленої суми грошових коштів у розмірі 2000 гривень.
У подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, 03.03.2016 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи в салоні автомобіля «Джилі МК», державний номерний знак НОМЕР_2 , поряд з будинком № 32 по вул. В. Бердичівській у м. Житомирі, ОСОБА_6 нагадав ОСОБА_17 про необхідність передачі йому коштів в розмірі 2000 гривень за те, що транспортний засіб ОСОБА_17 було повернуто. У зв'язку з цим, ОСОБА_20 , виконуючи вказівку ОСОБА_6 , передав останньому вказану суму коштів.
Отримавши кошти, ОСОБА_6 залишив автомобіль, після чого поряд із будинком № 28/1 на вул. В. Бердичівській його було затримано в порядку ст.208 КПК України.
Таким чином ОСОБА_6 одержав для себе неправомірну вигоду у розмірі 2000 гривень за сприяння у поверненні транспортного засобу «Джилі МК», вилученого в рамках кримінального провадження №120150600020006413.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи, викладені в доповненнях до апеляційної скарги в частині призначення нового розгляду провадження у суді першої інстанції, просив залишити без розгляду його клопотання про дослідження доказів, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які частково підтримали доводи апеляційних скарг ОСОБА_6 та захисників, просили вирок скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечили, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив щодо задоволення інших апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно ст.409 КПК України однією з підстав скасування або зміни судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Згідно ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.358 КПК України протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред'явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а вразі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документів свідкам, експертам спеціалістам. Якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримані не були.
Згідно журналу судового засідання та технічного запису від 27.09.2016 року (а.п. 81-82 т.1), прокурором в судовому засіданні були надані матеріали досудового розслідування кримінального провадження в двох томах для долучення до матеріалів судового провадження та оголошено окремі документи, проте судом безпосередньо вони не досліджувались, що в свою чергу позбавило можливості учасників судового провадження, зокрема сторону захисту, надавати свої пояснення та заперечення з приводу тих чи інших доказів.
Отже, під час судового розгляду були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
На вказані порушення вимог процесуального закону зверталась увага і у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 року, якою було скасовано ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 14.06.2018 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Разом з тим, апеляційний суд при новому розгляді позбавлений можливості прийняти рішення по суті пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення. Відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, саме за клопотанням учасників судового провадження. Проте сторони кримінального провадження у судовому засіданні апеляційного суду клопотання щодо повторного дослідження доказів для перевірки вищезазначених обставин не заявляли, у зв'язку з чим, вказані істотні порушення вимог кримінального процесуального закону може бути усунуто лише під час нового розгляду судом першої інстанції.
За наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним в апеляційних скаргах прокурора, обвинуваченого та захисників, оскільки оцінку таким доводам може бути надано після усунення зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим апеляційній вимоги підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням того, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме - безпосередність дослідження показань, речей і документів, беручи до уваги, що такі порушення неможливо усунути в апеляційному порядку, вирок суду першої інстанції відповідно до вимог ст.7, ч.6 ст.9, ст.407, ч.1 ст.412, 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Суду першої інстанції під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази по справі, надати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,412 КПК України, апеляційний суд,
апеляційні скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Залишити раніше застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: