23.09.2019 року м. Дніпро Справа № 908/292/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р.
( суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст складено 16.04.2019 р.)
у справі
за позовом Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я
( м. Запоріжжя )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія"
( с. Новоданилівка Якимівського району Запорізької області )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Якимівське міжрайонне управління водного господарства
( Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка )
про стягнення суми,
Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов'я звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія", про стягнення суми заборгованості в розмірі 72 235,62 грн. за договором № 74001/23 від 16.05.2018 р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг, пов'язаних з перекиданням ( транспортуванням ) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами ( сільгосптоваровиробниками ) для поливу сільськогосподарських культур № 74001/23 від 16.05.2018 р., в частині оплати вартості наданих Позивачем послуг, пов'язаних з забором води згідно додатку № 4 у період травень-вересень 2018 року в сумі 61 994,40 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спірним договором Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 10 241,22 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на ст. ст. 15, 509, 526, 530, 626, 629, 639 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Приазов'я 61 994 грн. 40 коп. основного боргу, 9 923грн. 30 коп. пені. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає рішення Господарського суду Запорізької області незаконним та необгрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенні норм процесуального права та неправильному застосування норм матеріального права.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що зазначені у Договорі послуги Позивач Відповідачу не надавав та не мав можливості надавати, а тому не має обов'язку оплачувати. Відповідач отримував послуги від Третьої особи та їх оплачував. Акти, на які посилається Позивач в якості доказу, були підписані керівником ТОВ "Таврія" у наслідок погроз представників Позивача, у випадку їх не підписання в розпал сільськгосп робіт ТОВ "Таврія" було б припинено постачання води. Позивачем не надано жодного доказу виконання ним своїх зобов'язань за Договором. Це дає Відповідачу обґрунтовані підстави заперечувати надання Позивачем будь яких послуг та їх отримання.
Водночас, на думку Скаржника, акти, на які посилається Позивач, як на доказ факту належного виконання ним умов Договору не відповідають вимогам законодавства, в них не має вказівок на те, які саме послуги та в якому об'ємі Позивач надав Відповідачу.
При цьому Скаржник зазначає, що відсутність розрахунків собівартості на послуги Позивача за Договором є окремими та самостійним доказом безпідставності позову та незаконності вимог Позивача.
Скаржник наголошує на тому, що суд незаконного задовольнив вимоги Позивача щодо стягнення неустойки, оскільки ці вимоги не ґрунтувалися на Договорі та законі. Позивач вимагає неустойку за прострочення оплати, та не враховує що сам і порушив встановлений Договором порядок такої оплати через ненадання рахунків для попередньої оплати. Тобто у цьому випадку має місце прострочення кредитора, що виключає стягнення неустойки з Відповідача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов'я посилається на те, що апелянт навмисно вириває слова з контексту Договору, перекручуючи сутність самого пункту, таким чином маніпулюючи ними вказує, начебто, на дублювання Виконавцем II та Виконавцем ІІІ свої послуг, що на його думку вбачається зі змісту п. 2.3.1. та п. 2.4.1. Договору. До складу Позивача, згідно штатного розпису, внаслідок виконання вказаних вище функцій, входять відповідні структурні підрозділи, які саме і покликані виконувати поставлені завдання, а саме: гідрогеолого- меліоративиа партія; служба використання водних ресурсів та моніторингу вод; лабораторія моніторингу вод та ґрунтів.
Басейнове управління зазначає, що на протязі багатьох років поспіль ТОВ «Таврія» являється постійним Замовником послуг та порядним діловим партнером. Разом з тим, Позивач ( Виконавець II ) не має можливості, а ні юридично, а ні технічно впливати на питання подачі технічної води для поливу сільгоспкультур Відповідача ( Замовник ), адже являється лише однією із сторін в чотирьохсторонньому договорі, на яку покладається обов'язок надавати послуги передбачені додатком № 4 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Крім того, наявність підпису представника Відповідача в Актах про надання послуг із забору води, жодним чином не впливає на обов'язок останнього у своєчасній сплаті отриманих послуг, внаслідок їх надання.
Відтак, на думку Позивача, майнова відповідальність за несвоєчасне виконання сторонами зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем Договором передбачена: п. 5.8. Договору, згідно яким, у разі несплати Замовником послуг у терміни, визначені п. 4.5. та 4.7, Замовник сплачує Виконавцям пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент нарахування непі від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг.
Від Якимівського міжрайонного управління водного господарства ( Третя особа ) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Третя особа просить апеляційний суд рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. в справі № 908/292/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія» без задоволення, оскільки доводи Апелянта, викладені в оскаржуваному судовому рішенні спростовуються самим судовим рішенням.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що Відповідач розрахунки за послуги у строк встановлений п. 4.7 договору не здійснив, внаслідок чого у нього перед Позивачем утворилась заборгованість в сумі 61 994,40 грн. Апелянтом, на підтвердження своїх доводів не надано жодного доказу, який би не досліджувався судом першої інстанції.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецовой І.Л., Подобєда І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. у справі № 908/292/19 без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання доказів сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Третьої особи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. у справі № 908/292/19, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.05.2018 р., між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу (ВиконавецьІ), Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів ( станом на час розгляду справи - Басейнове управління водних ресурсів річок Приазов'я ) ( Виконавець ІІ ), Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства ( Виконавець ІІІ ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія" ( Замовник ) був укладений Договір № 74001/23 про надання послуг, пов'язаних з перекиданням ( транспортуванням ) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами ( сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарських культур ( далі договір ).
Згідно п.1.1 договору встановлено, що даний договір передбачає умови та порядок вилучення води з водних об'єктів (канали державної міжгосподарської меліоративної мережі) із використанням водозабірних споруд виконавців І, ІІІ для поливу сільгоспкультур замовником, а також розрахунків за надані послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору, послуги, пов'язані з перекиданням та забором води, включають забір води замовником для поливу сільськогосподарських культур, проведення моніторингу меліоративного стану зрошуваного масиву, надання інформації з нормованого водокористування, рекомендацій щодо раціонального використання водних і енергетичних ресурсів, функціонування меліоративного комплексу.
Розділом 2 договору врегульовані обов'язки та права сторін, в тому числі: Виконавець І зобов'язаний здійснювати забір води з Каховського водосховища та перекидати (транспортувати) її до гідровузла насосної станції (точки водозабору) виконавця ІІІ (п. 2.1.1); Виконавець ІІ зобов'язаний надавати Замовнику послуги, пов'язані з забором води згідно з додатком № 4 до договору; надавати Виконавцю ІІІ до 5 числа місяця, наступного за звітним розрахунок на оплату послуг для передачі Замовнику згідно з підписаним актом приймання-передачі послуг, пов'язаних із забором води для поливу сільськогосподарських культур (додаток № 5 до договору ); забезпечити контроль якості води, у разі погіршення її якості та невідповідності нормативних документів ( ДСТУ 2730-2015 Якість природної води для зрощення. Агрономічні критерії, ВНД 33-15.5-02-97 Якість природної води для зрощення. Екологічні критерії ) проінформувати Замовника та припинити роботу точок водополиву ( п. п. 2.3.1, 2.3.3 ); Виконавець ІІІ зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з забором води із використанням гідровузлів насосних станцій Виконавця ІІІ згідно з планом поливу (додаток 6) протягом поливного сезону 2018 року ( установлюється наказом Виконавця ІІІ ) відповідно до заявки Замовника витратами не більше Q=____ л/с ( без врахування резервного насосно-силового агрегату) при умові своєчасного виконання Замовником зобов'язань, передбачених п. 2.6 цього договору ( п. 2.4.1 ); Замовник зобов'язаний підписати до 5 числа місяця, наступного за звітним, спільно з Виконавцем І та Виконавцем ІІІ - акт наданих послуг з транспортування води ( додаток № 3 до договору ), спільно з Виконавцем ІІ та Виконавцем ІІІ - акт приймання-передачі послуг, пов'язаних з забором води для поливу сільськогосподарських культур (додаток № 5, 8 до договору ); сплачувати Виконавцю І, Виконавцю ІІ, Виконавцю ІІІ кошти за надані послуги згідно з умовами цього договору; провести попередню оплату до 1 числа поточного місяця на підставі поданого Виконавцем ІІ рахунку відповідно до заявленого обсягу використання води на поточний місяць ( додаток № 7 ) ( п. п. 2.6.4, 2.6.5, 2.6.13 ).
П. 4.1. договору сторони узгодили, що оплата вартості послуг за цим договором здійснюється за договірною ціною, яка погоджується сторонами шляхом підписання протоколу погодження договірної ціни на послуги з перекидання ( транспортування ) 1 куб. м. води для поливу сільськогосподарських культур між замовником і Виконавцем І ( додаток № 1 до договору ), протоколу погодження договірної ціни на послуги, пов'язані з забором 1 куб. м. води на полив сільгоспкультур між Замовником та Виконавцем ІІ ( додаток № 11 до договору ) та Виконавцем ІІІ ( додаток № 3 до договору ) відповідно до договірних обсягів води ( додаток № 7 ).
Згідно п. 4.7. договору, Замовник не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, здійснює остаточний розрахунок з Виконавцем ІІ та Виконавцем ІІІ за послуги із забору води згідно акту про надання послуг із забору води.
П. 9.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
У додатку № 4 до договору Виконавцем ІІ та Замовником погоджений перелік послуг, пов'язаних з подачею води, які надаються Виконавцем ІІ: 1). Організаційна робота щодо забезпечення безперебійного забору, впровадження енерго-водозаощаджувальних технологій, водообліку - постійно; 2). Робота з енергопостачальними організаціями по підвищенню надійності електропостачання. Надання інформації та рекомендацій щодо раціонального використання електроенергії при проведенні поливів сільгоспкультур. Організація робіт з проведення енергетичних обстежень водогосподарських об'єктів (енергоаудит) - постійно; 3). Надання інформації та рекомендацій з питань: нормованого водокористування; проведення заходів щодо раціонального використання водних ресурсів; функціонування меліоративного комплексу ведення обліку забору та використання води; проведення моніторингу зрошуваних земель та якості поливної води - постійно.
У додатку № 11 до договору Виконавцем ІІ, Виконавцем ІІІ та Замовником визначено, що вартість послуг із забору води для планового водоспоживання: 0,312 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,26 грн./мі та ПДВ (20%) 0,052 грн./мі, з них Виконавцем ІІ в розмірі 0,024 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,02 грн./мі та ПДВ (20%) 0,004 грн./мі, Виконавцем ІІІ в розмірі 0,288 грн./мі, у т.ч. без ПДВ 0,24 грн./мі та ПДВ (20%) 0,048 грн./мі. Розрахунки за надані послуги здійснюються відповідно до протоколу узгодження способу водообліку ( п.1 додатку ).
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач на виконання умов договору № 74001/23 від 16.05.2018 р. у період: травень-вересень 2018 р. надав Відповідачу послуги, пов'язані із забором води на загальну суму 61 994,40 грн., що підтверджується актами про надання послуг із забору води: № 200 від 31.05.2018 р. на суму 9 292,80 грн. ( за травень 2018 р.); № 359 від 30.06.2018 р. на суму 26 421,60 грн. ( за червень 2018 р. ); № 469 від 31.07.2018 р. на суму 13 020,00 грн. ( за липень 2018 р. ); № 624 від 31.08.2018 р. на суму 8 570,40 грн. ( за серпень 2018 р. ); № 789 від 30.09.2018 р. на суму 4 689,60 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідач у строк встановлений п. 4.7 договору розрахунки за послуги в сумі 61 994,40 грн. не здійснив.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків, складений сторонами станом на 01.11.2018 р., який з боку Відповідача підписаний його керівником та головним бухгалтером, підписи засвідчені відбитком печатки підприємства Відповідача. Згідно вказаного акту заборгованість Відповідача перед Позивачем за послуги, пов'язані з подачею води склала 61 994,40 грн. Акт звірки відповідачем підписаний без застережень та зауважень.
Позивач звернувся до господарського суду про стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 61 994,40 грн. за надані у період: травень-вересень 2018 р. послуги із забору води на підставі договору № 74001/23 від 16.05.2018 р.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Внаслідок прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, Позивачем також заявлено до стягнення пеню в сумі 10 241,22 грн. нараховану за загальний період: з 01.07.2018 р. по 01.02.2019 р.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
П. 5.8 договору передбачено, що у разі несплати Замовником послуг у терміни, визначені пунктами 4.5 та 4.7, Замовник сплачує Виконавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг.
В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про встановленя факту наявності у Відповідача перед Позивачем заборгованості за Договором № 74001/23 про надання послуг, пов'язаних з перекиданням (транспортуванням) та забором води із використанням гідровузлів насосних станцій юридичними і фізичними особами (сільгосптоваровиробниками) для поливу сільськогосподарських культур від 16.05.2018 р. в сумі 61 994,40 грн.
Разом з тим, задовольняючи частково вимоги про стягнення пені у сумі 9 923,30 грн., суд першої інстанції зазначив на не врахуванні Позивачем при здійсненні розрахунку приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги: зазначені у Договорі послуги Позивач Відповідачу не надавав; акти, на які посилається Позивач, як на доказ факту належного виконання ним умов Договору не відповідають вимогам законодавства та підписані керівником ТОВ "Таврія" у наслідок погроз представників Позивача; Позивач порушив встановлений Договором порядок оплати через ненадання рахунків для попередньої оплати, тобто має місце прострочення кредитора.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати вартості наданих послуг та штрафних санкцій за порушення ( прострочення у виконанні ) зобов'язань зі своєчасної оплати наданих послуг, обумовлених в договорі.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору № 74001/23 від 16.05.2018 р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
Як встановлено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Означений обов'язок оплатити наданих послуг в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, безпосередньо закріплений і в ст. 903 ЦК України.
Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення виконання такого зобов'язання з надання послуг є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов'язання з боку останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення своєчасної оплати за отримані послуги за договором, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасної оплати вартості послуг на нарахування у відповідності до п. 5.8 договору штрафних санкцій, а саме пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати послуг.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких судвстановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на підписання актів керівником ТОВ "Таврія" у наслідок погроз, повинен довести зазначені обставини.
Однак, як встановив суд першої інстанції, Відповідач не надав доказів тиску з боку працівників Позивача задля підписання актів про надання послуг та на загрози останнього припинити водопостачання. Натомість суд встановив, що згідно п. 5.9. спірного договору, при виникненні заборгованості Замовника перед Виконавцем І, Виконавцем ІІ, Виконавцем ІІІ останні мають право припинити надання послуг замовнику.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2019 р. у справі № 908/292/19 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Подобєд