ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 вересня 2019 року Справа № 902/215/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Тимошенко О.М.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
за участю представників:
позивача: Щур А.А. адвокат
відповідача: Свиридов В.Ф. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі № 902/215/19 (суддя Маслій І.В., м.Вінниця, повний текст складено 12.06.2019)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" (вул. Пролетарська, б. 39Л, м. Бар, Барський район, Вінницької обл., 23000)
до: Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" (вул. Я.Качури, 26, с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька обл.)
про стягнення 1261658,92 грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" 1283790,43 грн. з яких: 841502,49 грн. основного боргу, 61513,83 грн. інфляційних, 92957,21 грн. відсотків річних, 119516,41 грн. пені та 168300,49 грн. штрафу.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 18/23 від 07.02.2018 в частині здійснення розрахунків за поставлену продукцію.
3. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі № 902/215/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" 841502,49 грн. основного боргу, 31551,96 грн. інфляційних втрат, 92957,21 грн. 28% річних, 59758,20 грн. пені, 84150,24 грн. штрафу та 18807,42 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору. У частині стягнення 7830,36 грн. індексу інфляції; 59758,20 грн. пені та 84150,24 грн. штрафу, відмовлено.
4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №18/23 від 07.02.2018 у визначені додатками до договору строки, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 841502,49 грн. В результаті викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" в частині стягнення з Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" основної заборгованості у розмірі 841502,49 грн. є обґрунтованими, визнаними відповідачем, а тому підлягають задоволенню. Крім того, суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 92957,21 грн. - відсотків річних, 119516,41 грн. - пені та 168300,49 грн. - штрафу помилки не виявив, а тому заявлені позивачем вимоги, є такими що передбачені договором та законом. Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахований судом в межах вказаного позивачем періоду в системі "Ліга Закон", становить 31551,96 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 39382,32 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 31551,96 грн.
5. Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та пені суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем часткових проплат за поставлену продукцію до подачі позовної заяви до суду; незначний термін прострочення відповідачем заборгованості; сезонність господарської діяльності відповідача та визнання відповідачем заборгованості в сумі 841502,49 грн. Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Крім того, судом першої інстанції взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних). З огляду на викладені обставини в сукупності суд першої інстанції, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки на 50% з заявлених 119516,41 грн. - пені до 59758,20 грн. та 168300,49 грн. - штрафу до 84150,24 грн.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
6. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Ольгіно-ОВ" звернулось до суду з апеляційною скаргою (з урахуванням заяви від 08.08.2019), в якій просить суд частково скасувати рішення суду першої інстанції від 07 червня 2019 року у справі №902/215/19 в частині стягнення з ФГ "Ольгіно-ОВ" 31551.96 грн.інфляційних, 92957.21грн. відсотків річних, 59758.20 грн. пені та 84150 грн. штрафу за договором поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року. Залишити без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі №902/215/19, про стягнення на користь з ФГ "Ольгіно-ОВ" на користь ТОВ "Агроконс" - 841502.49 грн. основного боргу та 18807 грн. з метою відшкодування витрат на сплату судового збору.
7. Вважає, суд першої інстанції не врахував клопотання ФГ від 06 червня 2019 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що на розгляді у Господарському суді Вінницької області знаходиться справа №902/439/19 за позовом ФГ "Ольгіно-ОВ" до ТОВ "Агроконс" про визнання недійсним договору поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року.
8. Скаржник зазначає, що оскільки голова ФГ "Ольгіно-ОВ" не підписувала вказаний договір поставки, тобто не погоджувалась з розміром інфляційних, відсотків річних, пені, та штрафу які. зазначено в договорі поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року, а фермерське господарство визнає в даній ситуації тільки розмір основного боргу, який частково погашено і в даний час складає 841502.49 грн., а наявність рішення господарського суду від 07 червня 2019 року про стягнення інфляційних, відсотків річних, пені та штрафу, до прийняття рішення у справі №902/439/19 щодо оскарження вказаного договору поставки, є таким, що не відповідає вимогам ст. 227,236 ГПК України.
9. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, зазначив у рішенні, що відмовляє у задоволенні клопотання ФГ "Ольгіно-ОВ" про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням, у справі №902/439/19, оскільки вважав, що у зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини та факти , які є предметом судового розгляду. При цьому суд не навів які саме докази підтверджують чинність умов договору поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року щодо розміру інфляційних, відсотків річних, пені та штрафу при тому, що на розгляді у господарському суді знаходиться справа №902/439/19, у якій оскаржуються саме розмір інфляційних, відсотків річних, пені та штрафу.
10. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/215/19 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.
11. Листом №902/215/19/3186/19 від 08 липня 2019 року справу №902/215/19 було витребувано із господарського суду Вінницької області.
12. 15.07.2019 справа №902/215/19 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.
13. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2019р. у справі №902/215/19 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019р. у справі №902/215/19 - залишено без руху; зобов'язано апелянта - усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
14. 08.08.2019 на адресу суду надійшли докази усунення недоліків встановлених ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 - квитанція №27 від 05.08.2019 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 27837,32 грн..
15. Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 01-04/690 від 08.08.2019 у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 902/215/19 - Розізнаної І.В. у період з 05 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/215/19.
16. Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.
17. Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 №01-004/693 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/215/19 - Мельника О.В. у період з 05 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно, перебування у відпустці судді-члена колегії - Грязнова В.В. у період з 07 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 р. включно та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №902/215/19.
18. Згідно витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Олексюк Г.Є.
19. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" на рішення господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі № 902/215/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 18 вересня 2019 року.
ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
20. На адресу суду 10.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" надійшов відзив в якому просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі № 902/215/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" до Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, зазначає, що позивач під час апеляційного провадження очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу згідно договору, укладеного з адвокатом Щур А.А., в сумі 2500,00 грн. Документальне підтвердження понесення вказаних витрат буде надане до суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.
21. На адресу суду 17.09.2019 засобами електронного зв'язку та 18.09.2019 наручно від Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" надійшло клопотання в якому просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що фермерське господарство розрахувалось з ТОВ "Агроконс" в порядку, передбаченому ст. 241, 625 ЦК України, оскільки фермерське господарство при наявності договору, який підписала особа, яка не була головою фермерського господарства, визнало тільки не повністю погашену заборгованість за отримані товари, інфляційні втрати та 3 відсотки річних. На підтвердження даних обставин до клопотання додано платіжні доручення №95 від 16.09.2019 на суму 841 502,49 грн., №93 від 16.09.2019 на суму 31551,96 грн., №94 від 16.09.2019 на суму 25245,06 грн.
22. В судовому засіданні 18.09.2019 адвокат Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням поданого клопотання про закриття провадження у справі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Відзначив про існування редакції договору поставки №18/23 від 07.02.2018 в якому покупцем є Фермерське господарство "Ольгіно-ОВ" в особі голови фермерського господарства Грицищина Володимира Олександровича, проте як зазначив адвокат відповідача Грицишин В.О. станом на час підписання вказаного договору не був головою фермерського господарства, а отже дана обставина впливає на розгляд справи №902/215/19.
23. Крім того, під час судового засідання адвокат відповідача заявив усне клопотання про допит в якості свідка у справі №902/215/19 ОСОБА_1 . Поряд з цим, через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяву заступника голови Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" в якості свідка, яка подана у справі №902/439/19 та адресована судді Господарського суду Вінницької області Тварковському А.А. та розпорядження голови Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" Грицишиної О.П. від 18.02.2019 про відрядження Грицишина В.О. 19.02.2019 до м.Вінниці для участі в роботі семінару із садівництва та м.Бар в ТОВ "Агроконс". Просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 07 червня 2019 року у справі №902/215/19 та в частині стягнення 841502,49 грн. основного боргу, 31551,96 грн. інфляційних втрат закрити провадження у справі, а в стягненні 92957,21 грн. 28% річних, 59758,20 грн. пені, 84150,24 грн. штрафу відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.
24. В судовому засіданні 18.09.2019 адвокат ТОВ "Агроконс" апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Зазначив, що факт укладення договору поставки № 18/23 від 07.02.2018 року з боку Фермерського господарства "Ольгіно - ОВ" через представника Фермерського господарства "Ольгіно - ОВ" Грицишина Володимира Олександровича , а також наявність у вказаної особи нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів Фермерського господарства "Ольгіно - ОВ", зокрема щодо права підпису будь яких документів у тому числі господарських та цивільно-правові договори які стосуватимуться діяльності господарства. Відповідачем під час розгляду справи в першій інстанції дані обставини фактично не заперечувались. Також відзначив, що з огляду на норми ст. ст. 638 - 642 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179 - 181, ч.ч. 1, 2 ст. 184 Господарського кодексу України, договір поставки № 18/23 від 07.02.2018 року є укладеним з врахуванням приписів чинного законодавства. Крім того, при здійсненні відповідачем часткових розрахунків за договором ним в платіжних документах як підставу платежу вказано рахунки позивача, які в свою чергу, видавались на підставі згаданого вище договору № 18/23 від 07.02.2018 року, що теж свідчить про визнання відповідачем укладення зазначеного господарського зобов'язання. Копії рахунків на оплату, виданих згідно договору № 18/23 від 07.02.2018 року додані до матеріалів справи. Відповідно, нарахування позивачем сум відсотків за користування коштами, пені та штрафних санкцій здійснене у відповідності до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору та норм чинного законодавства України.
25. Адвокат позивача щодо задоволення усного клопотання адвоката відповідача про допит в якості свідка у справі №902/215/19 ОСОБА_1 та клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, заперечив. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 07 червня 2019 року у справі № 902/215/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" до Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
26. Судова колегія суддів, заслухавши пояснення учасників справи, відмовляє в задоволенні клопотання адвоката відповідача про допит в якості свідка у справі №902/215/19 ОСОБА_1 . враховуючи наступне.
Стаття 89 Господарського процесуального кодексу України встановлює процесуальний механізм виклику свідка та визначає, зокрема, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
27. Так, процесуальний закон встановлює в якості передумови виклику свідка наявність його заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.88 ГПК України та подача такої заяви до суду у строк, встановлений для подання доказів.
28. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні нотаріально посвідчені заяви свідків у яких були б викладені обставини, що суперечать іншим доказам у справі, а тому у задоволенні клопотання адвоката відповідача про допит свідка ОСОБА_1 судом відмовлено.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
29. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
30. Заслухавши пояснення адвокатів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" та Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" в судовому засіданні 18.09.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі № 902/215/19 залишити без змін, виходячи з наступного.
31. Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконс" (постачальник) та Фермерським господарством "Ольгіно-ОВ" (покупець) було укладено договір поставки № 18/23, відповідно до п 1.1. якого в строки визначені Договором Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму (а.с.11-13 т.1).
32. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, інші умови, визначені в додатках до договору, які є невід'ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних (п. 1.2. договору).
33. Якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника. Покупець стверджує, що він знає та розуміє, що товар який придбавається за цим договором є отруйною хімічною речовиною (засоби захисту рослин, добрива, мінеральні добрива), що може становити небезпечну для людей і тварин і зобов'язується дотримуватись техніки безпеки при транспортуванні та застосуванні за призначенням (п.п.1.3. та 1.4. договору).
34. Ціна договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором згідно видаткових накладних. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору (п. 2.1. договору).
35. Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості товару визначеної у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, із врахуванням вимог передбачених у додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний при оплаті за товар вказувати у призначенні платежу номер та дату рахунку на оплату або видаткової накладної або договору поставки (п. 2.7. та 2.8. договору).
36. Господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов'язань покупця по оплаті вартості товару та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (п. 6.1. договору).
37. Даний договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
38. Між сторонами також підписано додатки № 1, № 2, №3, №4 та №5 до Договору № 18/23 від 07.02.2018, в яких зазначено найменування товару, його вартість, строки поставки та терміни оплати(а.с.14-18 т.1).
39. Згідно додатку № 1 до Договору від 07.02.2019, Постачальник зобов'язаний в строк до 30.03.2018 поставити Покупцю товар на загальну суму 1341022,98 грн., а Покупець має розрахуватись за поставлений товар 20% авансу до 16.02.2018 і 80% відстрочення платежу до 20.10.2018.
40. Згідно додатку № 2 до Договору від 07.02.2019, Постачальник зобов'язаний в строк до 30.03.2018 поставити Покупцю товар на загальну суму 1150704,00 грн., а Покупець має розрахуватись за поставлений товар 20% авансу до 16.02.2018 і 80% відстрочення платежу до 01.07.2018.
41. Згідно додатку № 3 до Договору від 05.03.2018, Постачальник зобов'язаний в строк до 15.04.2018 поставити Покупцю товар на загальну суму 1007342,78 грн., а Покупець має розрахуватись за поставлений товар 20% авансу до 10.04.2018 і 80% відстрочення платежу до 01.07.2018.
42. Згідно додатку № 4 до Договору від 05.03.2018, Постачальник зобов'язаний в строк до 30.05.2018 поставити Покупцю товар на загальну суму 370278,67 грн., а Покупець має розрахуватись за поставлений товар 100% відстрочення платежу до 01.10.2018.
43. Згідно додатку № 5 до Договору від 07.05.2018 Постачальник зобов'язаний в строк до 30.06.2018 поставити Покупцю товар на загальну суму 188818,07 грн., а Покупець має розрахуватись за поставлений товар 100% відстрочення платежу до 15.08.2018.
44. З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач у період з 13.03.2018 по 20.06.2018 поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними:
45. Позивач свої обов'язки за договором в частині поставки товару виконав, передавши відповідачу згідно видаткових накладних № 18 від 13.03.2018 на суму 104648,06 грн.; № 19 від 14.03.2018 на суму 222480 грн.; № 52 від 29.03.2018 на суму 222480 грн., № 64 від 05.04.2018 на суму 199200,00 грн.; № 68 від 10.04.2018 на суму 192614,40 грн.; № 73 від 12.04.2018 на суму 65920,32 грн.; № 137 від 04.04.2018 на суму 243330,72 грн.; № 144 від 05.05.2018 на суму 719653,86 грн.; № 146 від 07.05.2018 на суму 327478,80 грн.; № 175 від 21.05.2018 на суму 121142,82 грн.; № 224 від 20.06.2018 на суму 42799,87 грн.; № 225 від 20.06.2018 67675,25 грн. в загальній сумі 2 601 424,10 грн. (а.с. 19-56 т.1). Дані видаткові накладні підписані представниками обох сторін.
46. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, з порушенням передбачених додатками до договору строків, а саме згідно платіжних доручень № 16 від 06.03.2018 на суму 20929,61, № 23 від 13.03.2018 на суму 44496,00 грн., № 42 від 28.03.2018 на суму 44496,00 грн., №47 від 06.04.2018 на суму 50000,00 грн., № 111 від 01.08.2018 на суму 830000,00 грн., № 113 від 08.08.2018 на суму 220000,00 грн., № 28 від 11.09.2018 на суму 400000,00 грн., № 134 від 25.10.2018 на суму 100000,00 грн., № 283 від 09.11.2018 на суму 50000,00грн., в загальній сумі 1759921,61 грн. (а.с. 57-65 т.1), внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 841502,49 грн.
47. Сума основної заборгованості визнана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним Актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2019(а.с. 68 т.1) та визнанням відповідачем основної заборгованості в запереченнях від 15.05.2019(а.с.125-126 т.1).
48. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 27.05.2019 від позивача до Господарського суду Вінницької області надійшла заява про зменшення позовних вимог, в яких останній просить стягнути з відповідача 1261658,92 грн заборгованості, з яких: 841502,49 грн. основного боргу, 39382,32 грн. інфляційних втрат, 92957,21 грн. відсотків річних, 119516,41 грн. пені та 168300,49 грн. - штрафу(а.с. 147 т.1). Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана представником позивача з дотриманням положень ст.46 ГПК України, суд першої інстанції прийняв дану заяву до розгляду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 27.05.2019(а.с. 150-153 т.1).
49. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
50. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
51. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
52. Так, згідно частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
53. Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
54. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
55. За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
56. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
57. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
58. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
59. Позивач посилається на те, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №18/23 від 07.02.2018 у визначені додатками до договору строки, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 841502,49 грн.
60. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
61. З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до умов договору поставки №18/23 від 07.02.2018 у визначеному у додатках договору строках, передано відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 841 502,49 грн.
62. Сума основної заборгованості визнана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним Актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.02.2019(а.с. 68 т.1) та не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.
63. Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18).
64. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" в частині стягнення з Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" основної заборгованості у розмірі 841 502,49 грн. є обґрунтованими, визнаними відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
65. Щодо стягнення з відповідача 39382,32 грн. інфляційних втрат, 92957,21 грн. відсотків річних, 119516,41 грн. пені та 168300,49 грн. - штрафу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
66. Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
67. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
68. Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
69. За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
70. Як вже зазначалось, позивач просив стягнути з відповідача 39382,32 грн. інфляційних втрат.
71. Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів встановила, що методика нарахування інфляційних втрат, яку використовує позивач, є невірною, оскільки відповідно до п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"(із змінами) - згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
72. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
73. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
74. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, колегією суддів перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, а саме : Для визначення індексу за будь який період необхідно індекси за кожен місяць, що входять у відповідний період, перемножити між собою (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Лист ВСУ № 62-97 від 03.04.1997 року). - (період з 23.10.2018 - 15.03.2019) (101,4% х 100,8% х 101% х 100,5 = 1.0374948). Отже, 841502,49*1.0374948 - 841502,49 = 31551,96 грн. збитки від інфляції.
75. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 39382,32 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 31551,96 грн.
76. Відповідно до п. 8.2 договору поставки №18/23 від 07.02.2018 постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару. За порушення даних умов договору покупець: сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; сплачує на користь Постачальника 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.
77. Поряд з цим, колегія суддів здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 92957,21 грн. - відсотків річних, 119516,41 грн. - пені та 168300,49 грн. - штрафу помилки не виявила, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині, є такими що передбачені договором та законом.
78. Щодо правомірності рішення суду першої інстанції про зменшення розміру штрафу та пені на 50%, з власної ініціативи, колегія суддів зазначає наступне.
79. Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
80. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
81. Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
82. Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
83. Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
84. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.
85. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від якого колегія суддів не вважає за необхідне відступати при розгляді даної справи.
86. Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу та пені суд першої інстанції взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем часткових проплат за поставлену продукцію до подачі позовної заяви до суду; незначний термін прострочення відповідачем заборгованості; сезонність господарської діяльності відповідача та визнання відповідачем заборгованості в сумі 841502,49 грн.
87. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
88. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
89. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
90. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке вирішується судом на власний розсуд із урахуванням конкретних обставин справи (винятковості обставин справи). Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
91. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що з врахуванням обставин справи, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір належної до сплати суми штрафу та пені на 50% з заявлених 119516,41 грн. - пені до 59758,20 грн. та 168300,49 грн. - штрафу до 84150,24 грн.
92. Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що вимоги про стягнення одночасно пені і штрафу є протиправними оскільки це суперечить вимогам Конституції України, враховуючи наступне.
93. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
94. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
95. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
96. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
97. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
98. Так, за приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
99. Отже, такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
100. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
101. При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
102. Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, так як згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, у справі № 917/194/18 від 02.04.2019, у справі №910/7398/18 від 23.07.2019, у справі №910/11944/18 від 28.08.2019).
103. Щодо посилань скаржника на те, що суд першої інстанції не врахував клопотання фермерського господарства від 06 червня 2019 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що на розгляді у Господарському суді Вінницької області знаходиться справа №902/439/19 за позовом ФГ "Ольгіно-ОВ" до ТОВ "Агроконс" про визнання недійсним договору поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.
104. Так, 06.06.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №902/215/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/439/19 за позовом Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконс" про визнання недійсним договору поставки №18/23 від 07.02.2018(а.с.150 т.1).
105. В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що оскільки позовні вимоги у справі №902/215/19 ґрунтуються на договорі поставки №18/23 від 07.02.2018, а у справі №902/439/18 розглядається питання щодо визнання не дійсним вказаного договору поставки №18/23від 07.02.2018, об'єктивно неможливо розглянути справі №902/215/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/439/19.
106. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
107. При цьому пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта - шоста статті 75 ГПК України).
108. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
109. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
110. Так колегія суддів відзначає, що у справі №902/215/19 вирішується питання щодо стягнення заборгованості за договором поставки №18/23 від 07.02.2018, інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу, у той час як предметом спору у справі №902/439/19 є визнання недійсним договору поставки №18/23 від 07.02.2018.
111. Отже, з огляду на предмет позову у справі №902/215/19 наявні у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного спору.
112. Колегія суддів відзначає, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №902/439/19, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.
113. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що подальше, можливе, визнання недійсним договору поставки №18/23 від 07.02.2018 та набрання цим рішенням суду законної сили (у разі настання такої обставини) може бути підставою лише для перегляду судових рішень з даної справи за нововиявленими обставинами.
114. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
115. При цьому, судова колегія відзначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
116. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18.
117. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/439/19, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини та факти, які є предметом судового розгляду.
118. Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не навів, які саме докази підтверджують чинність умов договору поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року щодо розміру інфляційних, відсотків річних, пені та штрафу при тому, оскільки дане питання є предметом розгляду у справі №902/439/19 у якій оскаржуються саме розмір інфляційних, відсотків річних, пені та штрафу.
119. Щодо посилання адвоката відповідача на редакцію договору поставки №18/23 від 07.02.2018 в якому покупцем є Фермерське господарство "Ольгіно-ОВ" в особі голови фермерського господарства Грицищина Володимира Олександровича, яка подана відповідачем в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
120. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
121. Судовою колегією було оглянуто вищезгадану редакцію договору поставки №18/23 від 07.02.2018 та встановлено даний договір не був предметом розгляду в суді першої інстанції, про що і не заперечувалось адвокатами сторін в судовому засіданні 18.09.2019.
122. Адвокат відповідача у своїх поясненнях зазначив, що дану редакція договору поставки №18/23 від 07.02.2018 не подавалась суду першої інстанції, оскільки відповідач хотів з'ясувати за якою саме редакцію договору поставки №18/23 від 07.02.2018 у останнього виникнуть зобов'язання перед позивачем.
123. Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
124. Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
125. Поряд з цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не невчиненням нею процесуальних дій.
126. Скаржник не надав належних доказів об"єктивної неможливості подання редакції договору поставки №18/23 від 07.02.2018, в якому покупцем є Фермерське господарство "Ольгіно-ОВ", в особі голови фермерського господарства Грицищина Володимира Олександровича до суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги вказану редакцію договору поставки.
127. Однак, судова колегія звертає увагу, що у відзиві на позов (а.с. 105-106 т.1) скаржник відзначив, що у договорі поставки №18/23 від 07 лютого 2018 року зазначено, що його підписала Грицишина О.П. , як голова Фермерського господарства «Ольгіно-ОВ», але вказаний договір, як стверджувала Грицищина О.П. не підписувала і з зазначеними в договорі умовами нарахування інфляційних втрат, річних, пені і штрафу не ознайомлена, згоду на них не надавала.
128. На спростування вказаних доводів відповідача позивачем подано до суду першої інстанції відповідь на відзив Фермерського господарства «Ольгіно-ОВ»(а.с. 110-114 т.1) до якої долучено копію довіреності від 11.07.2016 згідно якої Фермерське господарство «Ольгіно-ОВ» в особі голови господарства Грицишиної Ольги Петрівни уповноважило заступника голови Фермерського господарства «Ольгіно-ОВ» Грицишина Володимира Олександровича , зокрема: заповнювати та подавати від імені господарства документи, підписувати будь-які документи у тому числі господарські та цивільно-правові договори які стосуватимуться діяльності господарства. Дана довіреність підписана головою Фермерського господарства «Ольгіно-ОВ» Грицишиною О.П. та завірена приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Ковганич А.В. Зареєстрована в реєстрі за №752. Довіреність видана без права передовіри повноважень третім особам строком на три роки і дійсна була до 11.07.2019 року.
129. Крім того, колегія суддів відзначає, що правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України), а в силу статті 629 вказаного Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
130. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 922/832/18.
131. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі № 902/215/19 прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
132. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
133. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ольгіно-ОВ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2019 у справі №902/215/19 без змін.
2. Справу №902/215/19 повернути Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "23" вересня 2019 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Олексюк Г.Є.