вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" вересня 2019 р. Справа№ 910/2985/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Пашкіної С.А.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 (повний текст складено 18.06.2019)
у справі №910/2985/19 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до приватного Акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 42902,11 грн.
Приватне Акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 42902,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно з умовами Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245027/4093/0009052 від 26.03.2018р. , внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в сумі 40345,71 грн, а також нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати - 2012,56 грн та 3% річних у сумі 543,84 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 по справі №910/2985/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в даному випадку має місце невиконання позивачем, покладеного на нього положеннями п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язку із сприяння страховику в розслідуванні причин та обставин спірної події та повідомлення йому про всі відомі обставини її настання. Таким чином, суд дійшов висновку про недобросовісність позивача у реалізації своїх прав і виконанні обов'язків, що полягає в ненаданні ним страховику інформації щодо страхової події та правомірної відмови відповідача у виплаті спірного страхового відшкодування.
Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідач не обґрунтував та не довів, невиконання позивачем, які саме обов'язки призвели до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, зокрема, враховуючи, що відповідачем було отримано заяву, яка містила відомості про дату і місце скоєння ДТП, його учасників, номери транспортних засобів, номер полісу відповідача, номер договору добровільного страхування відповідача, розмір виплаченого позивачем відшкодування, реквізити для перерахування коштів, номери зв'язку з виконавцем. Так, всупереч закону відповідач з моменту отримання останнім заяви і по день отримання позовної заяви добровільно не відшкодував страхове відшкодування.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 по справі №910/2985/19 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Пашкіна С.А., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі №910/2985/19 відкрито апеляційне провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01 серпня 2019 року від відповідача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
08 серпня 2019 року від позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, надійшли додаткові документи по справі.
Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
26 березня 2018 року Приватним акціонерним товариствмом "Страхова компанія "Уніка" за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №245027/ 4093 /0009052 застраховано автомобіль марки "Фольцваген Поло", державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3112/18 вбачається, що 18.05.2018р. о 14 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Фольцваген Транспортер", державний номер НОМЕР_3 , на території гаражного кооперативу "Мир", що по вул. Лісова в смт. Калинівка Броварського району Київської області, рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Фольцваген Поло", державний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.
Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
23 травня 2018 року страхувальник звернувся до позивача з заявою №00260244 про подію, що має ознаки страхового випадку, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на рахунок СТО, згідно з рахунком.
Відповідно до рахунку № НОМЕР_4 від 24.05.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Фольцваген Поло", державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, склала 45 998,36 грн.
01 червня 2018 року позивачем складено страховий акт №00260244, згідно з яким подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 41345,71 грн.
Згідно з платіжними дорученнями № 026142 від 06.06.2018р. та №00260244 від 06.06.2018р. позивач виплатив суму страхового відшкодування в розмірі 41 345,71 грн.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки "Фольцваген Транспортер", державний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Фольцваген Поло", державний номер НОМЕР_2 , застрахована у відповідача, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/003806321.
Відповідно до умов договору (полісу) № АМ/003806321, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Фольцваген Транспортер", державний номер НОМЕР_3 .
Вимогами статі 27 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Фольцваген Транспортер", державний номер НОМЕР_3 , застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) № АМ/003806321, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою №4764 від 19.06.2018р. про виплату страхового відшкодування в сумі 41345,71 грн.
У відповідь на вказану заяву відповідач направив позивачу запит №12/1879 від 04.07.2018р., у якому просив для якнайшвидшого прийняття рішення та всебічного аналізу документів щодо здійснення страхового відшкодування надати наступну інформацію (та або) документи: Страховий Акт; Розрахунок страхового відшкодування; Фото пошкоджень автомобіля в електронному вигляді на електронну адресу regres@alfagarant.com; Договір страхування № 245027/4093/0009052 від 26.03.2018р. в повному обсязі, а саме: Умови та правила страхування до договору страхування Автомобіля а також всі додатки та додаткові угоди до цього договору; Протокол огляду; постанову суду про адміністративне правопорушення та визнання ОСОБА_1 винним в ДТП; платіжне доручення про перерахування коштів завірене установою Банку; акт виконаних робіт та інші документи, що підтверджує проведення відновлювального ремонту автомобіля.
Також, відповідач направив позивачу лист № №12/2620 від 04.07.2018р., у якому повідомив останнього, що заява № 4764 від 19.06.2018р. надійшла без перелічених у ній додатків. У зв'язку із наведеним, відповідач просив надіслати копії документів, які зазначені у списку додатків до заяви № 4764 від 19.06.2018р.
Вказані листи залишені позивачем без відповіді.
07 листопада 2018 року відповідачем складено страховий акт №ЦВ/18/1234, в якому прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку із невиконанням потерпілим своїх обов'язків (ст. 37 ч. 37.1 п. 37.1.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Листом №12/3115 від 07.11.2018р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, на підставі п. 37.1.3. ч. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач правомірно відмовив у виплаті спірного страхового відшкодування, оскільки зумовлена неможливістю встановлення дійсних причин та обставин настання спірної події, а також визначення розміру завданого збитку, що було наслідком недобросовісного та неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Таким чином, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ взятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується, з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) в порядку, який визначено ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що у свою чергу законодавець обмежує річним строком, з моменту скоєння відповідної ДТП.
Зі змісту статей 512, 514 ЦК України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, з виконанням страховиком, на підставі договору добровільного майнового страхування, свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України, відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку, перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора, як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відповідно до статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього. Таким чином, набуті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ взятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) кореспондується з ризиком, можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування, в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях зазначеної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування, у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди, на підставі договору добровільного майнового страхування.
Таким чином, з сукупного аналізу наведених вище норм та враховуючи розподіл обов'язку доказування між сторонами, встановлений ст. 77 ГПК України, саме відповідач, як особа, яка не здійснила позивачу виплату страхового відшкодування, і повинна довести обґрунтованість таких дій або причини відмови в їх виконанні, а саме, що зі сторони позивача мало місце не тільки невиконання ним встановлених Законом обов'язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Проте, відповідач не обґрунтував та не довів, невиконання позивачем яких саме обов'язків призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, зокрема, враховуючи, що відповідачем отримано заяву, яка містила відомості про дату і місце скоєння ДТП, його учасників, номери транспортних засобів, номер полісу відповідача, номер договору добровільного страхування відповідача; розмір виплаченого позивачем відшкодування, реквізити для перерахування коштів, номери зв'язку з виконавцем.
Колегія суддів зазначає, що п. 35.2 ст. 35 Закону визначає перелік документів, які повинні бути додані до заяви. Разом з цим, саме по собі недодання якогось з документів до заяви не може бути, наслідком для уникнення від здійснення відшкодування або автоматичної відмови у страховій виплаті. Відповідач мав довести, що таке ненадання, але за наявності всіх вказаних у заяві відомостей, призвело до неможливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, а також довести, що не міг витребувати у осіб, які мали у своєму розпорядженні відповідні документи та відомості.
Колегія суддів звертає увагу, що причиною відмови у виплаті страхового відшкодування стало неподання позивачем відповідних документів, вказаних в заяві про виплату страхового відшкодування, з посиланням на акт про відсутність документів доданих до заяви.
В той же час, як зазначалось вище позивач звернувся до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування - 19.06.2018.
04 липня 2018 року, у відповідь на вказану заяву, відповідач направив позивачу запит №12/1879 з проханням надати відповідні документи. Проте у вказаному запиті не зазначено про відсутність документів, які перелічені в додатках до заяви позивача про виплату відшкодування.
Колегія суддів зазначає, що відповідний акт про відсутність документів складено працівниками відповідача лише 06.08.2018, тобто більш ніж через місяць, після одержання заяви про виплату страхового відшкодування.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон надає право відповідачу, якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, він не зміг оцінити її загальний розмір, то - виплатити страхове відшкодування у розмірі шкоди, оціненої відповідачем самостійно (ст. 36.2 Закону).
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в сумі 40345,71 грн (сума виплаченого страхового відшкодування в розмірі 41345,71 грн за мінусом 1000 грн франшизи) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Основою для розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат є сума завданої шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №212/319/16-ц.
За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 19.06.2018 (отримано відповідачем 22.06.2018), однак, не сплатив суму страхового відшкодування у строк, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто до 20.09.2018 включно, надавши 07.11.2018 відповідь про відмову у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку з чим у відповідача виникла прострочка виконання відповідного зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, в межах визначних позивачем періодів, колегія суддів зазначає, що вказані розрахунки не перевищують суми розрахунків суду, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 по справі №910/2985/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 по справі №910/2985/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (м. Київ, 01032, вул. Саксаганського, 70-А, код ЄДРПОУ 20033533) відшкодування в розмірі 40345 (сорок тисяч триста сорок п'ять) грн 71 коп., 2012 (дві тисячі дванадцять) грн 56 коп. - інфляційних втрат, 543 (п'ятсот сорок три) грн 84 коп - 3% річних та 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн - судового збору за подання позову.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (м. Київ, 01032, вул. Саксаганського, 70А, код ЄДРПОУ 20033533) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 50 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Дана постанова може бути оскаржена у порядку ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 23.09.2019.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
С.А. Пашкіна