вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" вересня 2019 р. Справа№ 910/11481/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Сітайло Л.Г.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Кислощук Я.С.
відповідача - Бернацька О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 р. (повне рішення складено 12.12.2018 р.)
у справі № 910/11481/18 (суддя - Пінчук В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання частково недійсним пункту договору
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 17-220-Н від 12.04.2017 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюваний договір був укладений між сторонами без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлені оспорюваним пунктом договору, оскільки фактичне перерахування коштів, виділених державою на покриття пільг, субсидій, а отже і строк кінцевого розрахунку не залежить від волі або дій ні ТОВ "Київоблгаз Збут", ні ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 р. у справі № 910/11481/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу природного газу № 17-220-Н від 12.04.2017 р. укладений на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України, на умови якого, в частині оплати, не може вплинути позивач.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" у справі № 910/11481/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11481/18 та призначено до розгляду на 05.03.2019 р.
До суду 06.02.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" подано письмове клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суд міста Києва у справі № 826/9959/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. зупинено апеляційне провадження у справі № 910/11481/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/9959/18.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2019 р. ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/11481/18 скасовано та передано зазначену справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2125/19 від 15.07.2019 р. у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11481/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 р. справу № 910/11481/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. справу № 910/11481/18 призначено до розгляду на 17.09.2019 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3697/19 від 16.09.2019 р. у зв'язку з перебуванням суддів Пашкіної С.А. та Чорногуза М.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11481/18.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11481/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 р. справу № 910/11481/18 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
12.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - покупець) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 17-220-Н (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцю у 2017 - 2018 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Як передбачено п. 1.2 договору, природний газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.04.2017 р. по 31.03.2018 р. природний газ обсягом до 131935000 тис. куб. метрів.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договору покупець зобов'язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після надання покупцем документів, визначених пунктами 3.3 та 3.4 цього договору, повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі непідписання продавцем акта приймання-передачі природного газу продавець у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого непідписання акта та надає у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. У вказаному пункті договору сторони погодили, що проведення розрахунків з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживача пільг, субсидій та компенсацій за процедурою, здійснюється відповідно до Порядку № 20, який встановлює механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу, а не визначає строки, в межах яких такий розрахунок може бути проведений.
Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП (п. 6.2 договору).
На виконання умов укладеного договору ПАТ «НАК «Нафтогаз» України» здійснило поставку відповідачу природного газу на загальну суму 88836368,92 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Позивач у свою чергу розрахувався із відповідачем з порушенням строків, передбачених мовами укладеного договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що п. 6.1 укладеного договору, на думку позивача, всупереч вимогам Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 та всупереч вимогам Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015 р. № 493/688, містить вказівку на строки проведення розрахунку, який має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, не зважаючи на наявність або відсутність коштів, виділених державою на покриття побутовим споживачам, які мають право на отримання пільг, субсидій та компенсацій, вартості поставленого природного газу. Позивач вважає, що договір був укладений між сторонами без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлені оспорюваним пунктом договору, оскільки фактичне перерахування коштів, виділених державою на покриття пільг, субсидій, а отже і строк кінцевого розрахунку не залежить від волі або дій ні ТОВ "Київоблгаз Збут", ні ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на наведене господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини. Умови договору, що встановлюють строк та порядок розрахунку є однією з істотних умов, що унеможливлює укладання договору без даної частини.
А відтак, у відповідності до ст. 180 ГК України, ст. 217 ЦК України відсутні правові підстави для задоволення вимоги щодо визнання недійсним п. 6.1 договору в частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 15/148пд(3/6пд) від 14.04.2009 р.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи оспорюваний договір сторонами було дотримано норми чинного законодавства.
Так, зміст укладеного сторонами договору відповідає положенням пункту 20 розділу "Порядок та умови проведення розрахунків" Примірного договору.
Волевиявлення сторін по договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі; спірний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняв укладений договір до виконання, зокрема, ним було прийнято поставлений відповідачем природний газ, підписано акти приймання-передачі та здійснено оплату за поставлений природний газ.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище та відхиляються колегією суддів як недоведені.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 р. у справі № 910/11481/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2018 р. у справі № 910/11481/18 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 23.09.2019 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді Н.Ф. Калатай
Л.Г. Сітайло