24 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5009/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. (суддя Сіпака А.В.) по справі за позовом Розівської дослідної станції державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу
26.11.2018 р. Розівська дослідна станція державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, де, посилаючись на те, що в період з 30.08.2018 р. по 10.09.2018 р. відповідачем проведено позапланове інспекційне відвідування з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про позивача, за наслідками чого складено акт № ЗП 1684/577/АВ від 04.09.2018 р., де зазначено порушення законодавства про працю, а саме, встановлено, що у цивільно - правових договорах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачаються ознаки трудових договорів, в результаті чого 17.09.2018 р. складено припис про усунення порушень № ЗП 1684/577/АВ/П та 25.09.29018 р. винесено постанову №ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 335 070,00 грн. Оскільки з прийнятим рішенням не погодилися, просили суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 1684/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.09.2018 р.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. адміністративний позов задоволено повністю.
Рішення суду обгрунтовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 24 КЗпПУ є помилковими.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р., ухвалити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду повністю.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що наявність ознак трудового договору в договорах цивільно - правового характеру є підставою для визнання таких договорів трудовими, оскільки зміст переважає над формою.
В судове засідання апеляційної інстанції особи, які приймають участь у справі до суду не з'явилися, про дату слухання справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2018 р. на підставі наказу від 27.08.2018 р. № 1349 та направлення № 695 в період з 31.08.2018 р. по 04.09.2018 р. посадовою особою відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами чого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗП1684/577/АВ від 04.09.2018р., де зазначено, що протягом 2017 року три особи допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ст. 24 КЗпП України, а, саме, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що позивач заперечував щодо висновків акту, але посадовою особою відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП1684/577/АВ/П від 17.09.2018, чим зобов'язано позивача усунути виявлені порушення до 17.10.2018 р., та постановою № ЗП1684/577/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.09.2018 р. накладено на позивача штраф у розмірі 335070 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як замовником, та ОСОБА_3 , як виконавцем, 03.01.2017 р. укладено трудову угоду (цивільно-правового характеру), після чого 04.01.2017 р. укладено додаткову угоду на строк до 30.11.2017р., за умовами чого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги по забезпеченню виконання будівельно - монтажних робіт згідно переліку зазначеного в угоді на свій ризик та самостійно організовує її виконання, а замовник зобов'язався сплатити винагороду у розмірі 100,00 грн. за кожну відпрацьовану годину, при умові, що відповідальність за додержання умов техніки безпеки та праці при виконанні робіт несе виконавець. Судом встановлено, що за даним договором надані послуги, що підтверджується актами здачі прийомки виконаних робіт на суму 7700 грн.
Крім того, встановлено, що 03.07.2017 р. між вказаними сторонами укладено трудову угоду (цивільно-правового характеру) та 04.07.2017 р. додаткову угоду, згідно чого ОСОБА_3 зобов'язався надати послуги з оброблення, узагальнення, систематизації та зведення технічної документації по нерухомому майну опитної станції для проведення реєстрації, а позивач, як замовник, зобов'язався виплатити винагороду в розмірі 5000 грн. Виконання даного договору підтверджено актом здачі - прийомки виконаних робіт від 02.08.2017 р.
З матеріалів справи слідує, що 03.01.2017 р. між позивачем, як замовником, та ОСОБА_1 , як виконавцем, укладено трудову угоду (цивільно - правового характеру), за умовами чого ОСОБА_1 зобов'язався надати послуги науково - дослідницького характеру в сфері агрономії на свій ризик, самостійно організовуючи її виконання, а позивач зобов'язався оплатити виконані послуги, при чому відповідальність за додержанням умов техніки безпеки та праці при виконанні робіт несе виконавець. Виконання послуг підтверджено актами здачі - прийомки виконаних робіт.
Також встановлено, що 03.01.2017р. між позивачем, як замовником, та ОСОБА_2 , як виконавцем укладено договір № 1 про надання послуг, згідно чого виконавець зобов'язався надати послуги з обробки даних та консультаційно - інформативні послуги, а саме: надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, складання податкової та фінансової звітності, інші консультаційні послуги, обробка статистичних та/або облікових даних за запитами замовника, складання в папки та зшивання первинних паперових і статистичних документів і звітів. Виконання договору підтверджено актами наданих послуг.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 в період з 01.01.2017р. по 31.12.2017 р. працювала в цьому закладі за основним місцем роботи на посаді сторожа, про що свідчить довідка Комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок № 1 «Сонечко» Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області № 172 від 23.10.2018 р.
Також з матеріалів справи слідує, що 29.06.2017 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про виконання робіт (надання послуг) № 2 та 30.06.2017 р. додаткову угоду, згідно чого виконавець зобов'язався виконати роботи (надати послуги) з проведення сортового прополювання насіннєвої кукурудзи на ділянках гібридизації на всій ризик, при чому самостійно організовує роботу та не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, і не має права на відпустку, а замовник зобов'язався сплатити грошову винагороду. Виконання даного договору підтверджено актом здачі - прийомки виконаних робіт від 02.08.2017 на суму 7000 грн.
Крім того, між сторонами 30.10.2017 р. укладено договір про виконання робіт (надання послуг) № 3 та 31.10.2017 р. додаткову угоду, згідно чого виконавець зобов'язався виконати роботи (надати послуги) з проведення сортування насіннєвої кукурудзи на очисному комплексі на всій ризик, при чому самостійно організовує роботу, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на відпустку, та для виконання робіт (надання послуг) використовує власні засоби, а замовник зобов'язався сплатити грошову винагороду. Виконання договору підтверджено актом здачі - прийомки виконаних робіт від 16.11.2017 на суму 6600 грн.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Судом встановлено, що сторони, підписуючи цивільно - правові договори, дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що не суперечать чинному законодавству України, дані договори не визнано у встановленому чинним законодавством порядку недійсними або не чинними, в зв'язку з чим встановлена відсутність порушень в діях позивача, а відповідно відсутні підстави для накладення стягнення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 315,316,321,322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови викладено 10.07.2019 р.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Н.П. Баранник
суддя Т.С. Прокопчук