справа№461/4347/19
19 вересня 2019 року
м. Львів, вул. Чоловського, 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
13.06.2019 до Галицького районного суду міста Львова надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправну бездіяльність відповідача - головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання інформації на письмовий запит від 08 лютого 2019 року;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати ОСОБА_1 повну, достовірну та об'єктивну інформацію на письмовий запит від 08.02.2019 року протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 08.02.2019 він звернувся до відповідача із письмовим запитом, на який одержав лист від 15.02.2019 в якому вказано, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володіння. Відповідно до п. 2 статті 2 - цей закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Повідомлено, що запит позивача буде розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Позивач зазначає, що, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надало йому повної, достовірної, об'єктивної та вичерпної інформації на питання, які були поставлені позивачем.
Відповідач позов не визнав, 12.09.2019 долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому вказав, що інформація, яку просив надати позивач не вважається публічною, а тому розглянута в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян». Також відповідач вказує, що ним надано повну, достовірну та об'єктивну інформацію листом від 12.03.2019. Відтак, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 22.08.2019 відкрито провадження у справі, призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
Суд на підставі позовної заяви, відзиву та долучених письмових доказів встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, ветераном органів внутрішніх справ, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до посвідчення № 91/10806 від 19.11.1991 йому призначено пенсію за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ” /а.с.8/.
08.02.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом, відповідно до якого просив надати позивачу наступну інформацію:
« 1.Чи мені з 01 січня 2018 року виплачувалася заборгована пенсія за 2016-2017 роки як перший етап у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та у якому щомісячному розмірі?
2.Чи мені з 01 січня 2019 року стала виплачуватися заборгована пенсія за 2016-2017 роки як другий етап у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та у якому щомісячному розмірі, а саме за січень і лютий 2019 року?
3.Коли мені буде виплачуватися заборгована пенсія за 2016-2017 роки у повному обсязі у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та у якому щомісячному розмірі? чи буде у суму заборгованої пенсії за 2016-2017 роки включено нарахування і виплату мені пенсії за вислугу 29 років у розмірі 77% від суми грошового забезпечення?
4.Чи мені з 01 січня 2018 року Пенсійний фонд виплачував тільки підвищену пенсію та у якому щомісячному розмірі? Прошу надати розрахунок.
5.Яким нормативним актом передбачено виплата мені підвищеної пенсії? Прошу конкретно вказати номер статті нормативного акту.
6.Яким чином проводився розрахунок підвищеної пенсії? Які види грошового забезпечення включаються до розміру підвищеної пенсії7 Чи включається до підвищеної пенсії розмір моєї відсоткової надбавки за вислугу 29 років від сум грошового забезпечення?
7.Чи входить у суму підвищеної пенсії відсоткова надбавка за вислугу 29 років у розмірі 77% від суми відповідного грошового забезпечення?
8. 3 01 січня 2018 року, а згодом і з 01 січня 2019 року, яка саме мені виплачується пенсія: як підвищена чи заборгована за 2016-2017 роки?
9. Чому пенсія виплачується по двох відомостях: по одній 5297 гривень 33 копійки, а по другій 1325 гривень 79 копійок? Яким нормативним актом передбачено виплату пенсії по двох грошових відомостях?
10.Чи буде мені з 01 січня 2020 року ще раз підвищений розмір пенсії та у якому конкретному розмірі? Яким нормативним актом передбачено про підвищення пенсії з 01 січня 2020 року?»
15.02.2019 за вих. № 4363/02.02-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області скерувало позивачу лист відповідно до якого повідомлено, що згідно зі статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володіння. Відповідно до п. 2 статті 2 - цей закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Повідомлено, що запит позивача буде розглянуто відповідно до закону України «Про звернення громадян».
Позивач вважаючи вказану відповідь не повною, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації” за №2939-VI від 13.01.2011 (далі Закон №2939-VI).
Статтею 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію.
Публічна інформація характеризується у тому числі тим, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володіння субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до ст. 2 Закону №2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
При цьому, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Тобто, положення вказаного закону регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб'єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб.
Статтею 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно з якою, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:
- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Також, доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (ст. 4 цього ж Закону).
Отже, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Нормами статті 6 Закону № 2939-VI визначено критерії обмеження доступу до публічної інформації. Згідно частини другої цієї статті, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав, які в розглянутому спорі відсутні.
Частиною 2 ст. 10-1 Закону №2939-VI визначено, що будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI наголошує, що розпорядники інформації зобов'язані:
1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частиною 1 ст. 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону №2939-VI унормовано право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». В свою чергу, відповідач листом від 15.02.2019 повідомив позивача, що вказана інформація не є публічною, а тому запит буде розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Позивач, не отримавши відповіді на запит в порядку визначеному законом України «Про доступ до публічної інформації» позивач звернувся із цим позовом до суду.
В процесі розгляду справи, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи копію відповіді на запит позивача, надану в порядку Закону України «Про звернення громадян».
З огляду на вказане, суд зазначає, що позивач звертався з метою отримання інформації в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». В свою чергу відповідачем надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян», при цьому, надаючи таку відповідь, відповідачем жодним чином не обгрунтовано чому запитувана інформація не є публічною, та чому відповідь буде надана в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не надано відповідь на запит позивача в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Більше того, проаналізувавши надану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відповідь від 12.03.2019 в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», суд дійшов висновку що така не відповідає за змістом запитуваній інформації.
Позивач звертаючись із запитом просив надати інформацію щодо 10 запитань, а також надати певні документи.
При цьому відповідачем взагалі не здійснено роз'яснень чи повідомлень щодо вказаних частин запиту, не надано жодних запитуваних позивачем документів та не надано пояснень щодо наявності чи відсутності відповідного документу.
На переконання суду, у наданій відповіді на запит визначальним повинен бути не обсяг наданої відповіді, а якість, чіткість, конкретика у сформованих відповідях на конкретні запитання, або зазначення про неможливість надати відповідь з покликанням на причини цього.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідь від 12.03.2019 не відповідає запиту на інформацію позивача від 08.02.2019, надана не в тому порядку у якому звертався позивач, а саме у порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації». Дана відповідь є неповною, а відтак бездіяльність щодо ненадання такої відповіді у повному обсязі не відповідає критеріям, що визначені у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак є неправомірною.
Таким чином, враховуючи протиправність бездіяльності відповідача щодо повного надання відповіді на запит позивача, суд, враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначені ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає ефективним способом захисту порушених прав позивача на інформацію, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України повторно розглянути та надати відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.02.2019 в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», протягом п'яти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі системного аналізу норм чинного законодавства України та наявних у справі доказів, за відсутності відзиву відповідача щодо цього позову, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню
Оскільки позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 241-243, 246, 263, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання ОСОБА_1 повної, достовірної та об'єктивної інформації на письмовий запит від 08.02.2019, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повну, достовірну та об'єктивну інформацію на письмовий запит від 08.02.2019, протягом п'яти днів із дня набрання судовим рішенням законної сили в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019.
Суддя Грень Н.М.