справа №1.380.2019.004340
про повернення позовної заяви
19 вересня 2019 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий ремонт” про стягнення заборгованості, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий ремонт” про стягнення заборгованості 1 973 187,68 грн.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 29.08.2019 року позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали). Копію вказаної ухвали вручено позивачеві 04.09.2019 року.
Однак у встановлений судом строк позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
18.09.2019 року від позивача надійшло клопотання в якому просить звільнити від сплати судового збору за подання цього позову. Клопотання мотивоване тим, що у бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженому постановою Кабінетом Міністрів України 16.01.2019 року №14, не передбачено коштів на сплату судового збору. З посиланням на ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вважає, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до судочинства, у зв'язку з чим просить звільнити його від сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Поряд з тим, згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження.
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
При цьому, суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постановах від 27.02.2018 року (справа №815/5096/16), від 15.03.2018 року (справа №523/9163/16-а).
Також, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абз.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо його сплати.
Крім того, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не може вважатись належним чином обґрунтованим, оскільки законодавцем передбачено вирішення питання щодо забезпечення відповідного фінансування державних органів з приводу сплати судового збору. А невиконання вимог закону іншими органами державної виконавчої влади не може бути належним обґрунтуванням обставин відсутності коштів на сплату судового збору у позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
А тому вважаю, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві, якому слід роз'яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.166, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання цього позову - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промисловий ремонт” про стягнення заборгованості - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна