Справа № 2-473/09
( З А О Ч Н Е)
23 грудня 2009 року. Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Ритова В.І.
при секретарі Бережній О.В.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ будинку між подружжям та визнання права власності на 2/3 частини,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і просить визнати за нею право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем уклала шлюб 29 вересня 1990 року, а в 2007 році шлюб розірвано. Від шлюбу мають троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Одна дочка повнолітня. Дітей вона забезпечує сама і діти знаходяться на її утриманні.
У 2001 році вони з відповідачем на їхні спільні кошти придбали домоволодіння № 76-в по вул.. Чкалова в с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, яке належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2001 року. Після розірвання шлюбу відповідач обіцяв добровільно поділити будинок, але цього не зробив.
Придбаний ними будинок являється спільним майном подружжя і їй належить Ѕ частина у спільному майні. Але, враховуючи, що неповнолітні діти після розірвання шлюбу проживають з нею і знаходяться на її утриманні, вона вважає, що суд може відійти від рівності часток і визнати за нею право власності на 2/3 частини домоволодіння.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить оголошення в газеті, причину неявки суду не повідомив, з заявою про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не звернувся, у зв'язку з чим за погодженням з позивачем суд проводить заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача та перевіривши справу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачка, посилаючись на ст. ст. 63 та 70 СК України, вважає, що домоволодіння, на 2/3 частини якого вона просить визнати за нею право власності, являється спільним майном подружжям і на яке вона має право на Ѕ частину, а, враховуючи, що на її утриманні маються двоє неповнолітніх дітей, просить відступити від рівності часток та визнати за нею право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 70 СК України передбачено, що поділу між подружжям підлягає майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На обґрунтування позовних вимог позивачка надала договір купівлі - продажу житлового будинку від 27 грудня 2001 року між відповідачем ОСОБА_2 та СВК „Могилівський” і зазначає, що на підставі цього договору вона з відповідачем являються власниками домоволодіння.
З витребуваної судом інвентаризаційної справи вбачається, що власником домоволодіння № 76-в по вул.. Чкалова в с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області являється СВК „Могилівський” (а. с. 1, 2, 13 інвентаризаційної справи) і жодного доказу того, що сторони в справі являються власниками домоволодіння, позивачка суду не надала.
Договір купівлі-продажу домоволодіння сам по собі без його державної реєстрації не являється доказом того, що у сторін виникло право власності на придбане майно. Оскільки домоволодіння являється майном нерухомим, договір купівлі-продажу повинен бути зареєстрований в БТІ і лише після державної реєстрації у покупця виникає право на вказане майно, а домоволодіння № 76-в по вул.. Чкалова в с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області до цього часу зареєстровано на СВК „Могилівський”.
Враховуючи вказане, суд не може вирішувати питання про поділ майна, яке не належить подружжю.
Суд також позбавлений можливості надати подружжю строк для державної реєстрації придбаного будинку, оскільки суду невідомо, де знаходиться відповідач ОСОБА_2, який згідно договору купівлі-продажу являється покупцем будинку і який повинен вирішувати питання про його реєстрацію. Саме з цих підстав було дане оголошення в газеті про те, що суд викликає відповідача в судове засідання. Позивачка ж також сама не зможе вирішити питання про державну реєстрацію домоволодіння в БТІ, оскільки згідно договору купівлі-продажу вона не являється покупцем.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачці ОСОБА_1 в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218, 226, 228 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про поділ будинку між подружжям та визнання права власності на 2/3 частини відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд або шляхом подачі протягом десяти днів заяви про апеляційне оскарження рішення з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення апеляційної скарги через районний суд.
Головуючий В.І.Ритов.