Справа № 1-103/09
16 грудня 2009 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ритова В.І.
при секретарі - Бережній О.В.
з участю прокурора - Шило С.В.
законного представника неповнолітніх - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Василівка Кобеляцького району Полтавської області, українки, громадянки України, маючої базову загальну середню освіту, не працюючої, не одруженої, мешканки АДРЕСА_1, не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
ОСОБА_2 являючись матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, які перебувають на її утриманні, умисно тривалий час порушує закони України, які зобов'язують батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги - згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло, згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за забезпечення рівня життя дитини, достатнього для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Порушуючи норми законодавства, ОСОБА_2 з часу народження своїх дітей також грубо порушує їх право на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
ОСОБА_2 увесь час отримувала різні види державних допомог - допомогу при народженні дітей, допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку, допомогу як малозабезпечена сім'я. До даного часу вона отримує на обох дітей державну допомогу як одинока мати, яка є єдиним стабільним джерелом її доходів, але вона ці кошти витрачає не за призначенням, а на власні потреби, на спиртне, не забезпечуючи дітей коштами, різними предметами (необхідним одягом, продуктами харчування, лікуванням, речами першої необхідності тощо), які мають надаватися батьками на утримання неповнолітніх дітей, не виконує своїх обов'язків по забезпеченню дітей нормальними умовами існування, офіційно ніде не працює і на обліку в службі зайнятості як безробітна не перебувала, свого житла не має, зловживає спиртними напоями.
ОСОБА_2 часто на тривалий час залишала дітей без нагляду і не проживала спільно з ними, малолітнього сина ОСОБА_5 часто на цілий день замикала одного в хаті без нагляду, і на даний час неповнолітній син ОСОБА_6 проживає вже більше року окремо від неї, у бабусі померлого співмешканця, і за цей час вона жодного разу не навідувала його і не надавала ніякої матеріальної допомоги.
Злісність ухилення ОСОБА_2 від утримання неповнолітніх дітей, що перебувають на її утриманні полягає в тривалості ухилення - від народження дітей і до даного час; в продовженні ухилення після чисельних попереджень про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності; неодноразових звернень різних відповідних служб до неї з цього приводу, але вона на численні попередження працівників державних установ та громадян не реагує, а навпаки вперто продовжує злісно ухилятися від утримання неповнолітніх дітей, що перебувають на її утриманні.
Сім'я ОСОБА_2 знаходиться на обліку в службі у справах дітей Царичанської районної державної адміністрації, як неблагополучна, її малолітні діти знаходяться на обліку як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Службою у справах дітей ЦРДА були підготовлені і передані в Царичанську районну прокуратуру матеріали на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, але рішенням Царичанського районного суду від 13.04.2009 року було відмовлено у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 і надано матері шанс змінити свій спосіб життя на краще і займатись належним вихованням дітей, але вона свій спосіб життя не змінила. Працівники служби у справах дітей неодноразово проводили профілактичні бесіди, попереджали ОСОБА_2 про необхідність виконання свого батьківського обов'язку та можливість кримінальної відповідальності.
По місцю проживання на території Рудківської та Китайгородської сільських рад ОСОБА_2 характеризується негативно, як така що злісно ухиляється від утримання неповнолітніх дітей і працівники цих сільських рад неодноразово проводили профілактичні бесіди, попереджали ОСОБА_2 про необхідність виконання свого батьківського обов'язку та можливість кримінальної відповідальності.
Працівниками Царичанського РВ ГУМВС України в д/о двічі на ОСОБА_2 були складені адміністративні протоколи по ст. 184 ч. 1 КУпАП за ухилення від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей, які 26.12.2007 року та 06.02.2009 року були розглянуті у Царичанському районному суді, ОСОБА_2 свою вину визнала повністю, обіцяла виправитись, але продовжувала злісно ухилятись від утримання неповнолітніх дітей.
Працівники Царичанського РВ ГУМВС України, прабабуся малолітніх дітей ОСОБА_7 та сусіди за місцем проживання ОСОБА_2 неодноразово проводили профілактичні бесіди, попереджали ОСОБА_2 про необхідність виконання свого батьківського обов'язку та можливість кримінальної відповідальності.
Не дивлячись на численні попередження, ОСОБА_2 вперто і умисно продовжує злісно ухилятись від утримання своїх неповнолітніх дітей, що вказує на умисність та злісність її дій і на те, що вона не збиралась і надалі не збирається виконувати свої батьківські обов'язки по утриманню своїх неповнолітніх дітей.
Підсудна ОСОБА_2 вину у скоєному злочині визнала повністю, обіцяє не вживати спиртні напої та виконувати свої батьківські обов'язки, кається.
Окрім цього, вина підсудної підтверджується зібраними по справі доказами:
- письмовими поясненнями ( а. с. 10-14);
- протоколом огляду місця проживання неповнолітнього ( а. с. 23,24);
- повідомленням Царичанського районного центру зайнятості ( а. с. 38);
- довідкою обласного комунального підприємства Царичанське бюро технічної інвентаризації ( а. с. 40);
- повідомленням ВДАІ для обслуговування Царичанського району УМВС України в Дніпропетровській області ( а. с. 42);
- довідкою-характеристикою підсудної ( а. с. 44);
- довідкою Управління праці та соціального захисту населення Царичанської райдержадміністрації ( а. с. 46);
- копією довідки Управління праці та соціального захисту населення Козельщинської районної державної адміністрації Полтавської області ( а. с. 47);
- довідкою служби у справах дітей Царичанської райдержадміністрації ( а. с. 49);
- копією листа Рудківської сільської ради ( а. с. 50);
- копією постанови Царичанського райсуду ( а. с. 51);
- копією заяви ОСОБА_7 ( а. с. 52);
- копією повідомлення служби у справах дітей Козельщинської райдержадміністрації ( а. с. 53);
- копією повідомлення служби у справах дітей Козельщинської райдержадміністрації ( а. с. 54);
- копією пояснення ( а. с. 55);
- копією листа Служби у справах дітей Царичанської райдержадміністрації ( а. с. 56);
- копією акту обстеження матеріально-побутових умов ( а. с. 57);
- копією заяви ОСОБА_3 ( а. с. 58);
- копією листа Служби у справах дітей Царичанської райдержадміністрації ( а. с. 59);
- копією постанови Царичанського райсуду ( а. с. 60);
- копією подання Служби у справах дітей Царичанської райдержадміністрації ( а. с. 61-63);
- копією рішення Царичанського райсуду ( а. с. 65, 66);
- копією свідоцтва про народження ( а. с. 67);
- копіями актів обстеження матеріально-побутових умов ( а. с. 68, 69);
- копією довідки ЦЦРЛ ( а. с. 70).
Вислухавши підсудну, законного представника неповнолітніх, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 в інкримінованому їй злочині доказана повністю, її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КК України, як ОСОБА_8 скоїла злісне ухилення від утримання неповнолітніх дітей, що перебувають на її утриманні.
При призначенні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу підсудної: першу судимість, негативну характеристику, каяття і вважає, що покарання ОСОБА_2 повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.
Суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеженням волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити її від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та систематично з'являтися до інспекції для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області у 15 - денний строк з подачею апеляції через районний суд.
Головуючий В.І.Ритов