Справа № 520/9259/19
Провадження № 2/520/3963/19
03.09.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Коваленко О.Б.,
за участю секретаря Маценко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
21.03.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що є власницею квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 22, 3 кв.м., житловою площею 11,8 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2007 року, право власності на яку зареєстроване відповідно до витягу КП «ОМБТІ та РОН» від 31.08.2007 року.
Згідно з довідкою ОСББ «Світанок» за вищезазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 чоловік доньки), ОСОБА_5 (онука) з 2007 року. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2016 року шлюб між донькою позивачки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Відповідно до акту від 16 жовтня 2018 року, що підписаний сусідами позивачки та підписи яких завірено головою ОСМД «Світанок» ОСОБА_2 ., 1978 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з березня 2016 року за даною адресою не проживає. Позивачка вказує, що відповідач ніколи не проживав разом з позивачкою та не вів з нею спільне господарство, припинив вести спільне господарство та проживати разом навіть з донькою позивачки з березня 2016 року. Як вбачається з довідки ОСББ «Світанок» вих.№ 9 від 21 серпня 2018 року нарахування й оплата послуг за подання холодної та гарячої води, водовідведення, вивозу ТБО та газ проводиться за кожного зареєстрованого в квартирі, що також чинить дискомфорт, перешкоди та додаткові витрати власниці квартири. Позивачка просить позов задовольнити.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2007 року, право власності на яку зареєстроване відповідно до витягу КП «ОМБТІ та РОН» від 31.08.2007 року, позивачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою ОСББ «Світанок» за вищезазначеною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 донька позивачки, ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , ОСОБА_5 онука, з 2007 року.
21.11.2016 року рішенням Київського районного суду м. Одеси шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до акту від 16 жовтня 2018 року, що підписаний сусідами позивачки та підписи яких завірено головою ОСМД «Світанок», ОСОБА_2 , 1978 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з березня 2016 року за даною адресою не проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 319 ЦК України зазначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно з ст. 71 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 6-709цс16 від 16 листопада 2016 року «Про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації» правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Разом з цим, згідно з положенням статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на визначений строк, тощо).
Відповідно до абзацу 10 ст. З Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до
Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності, на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 77, 81, 263-265, 273, 280-283, 288, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-задовольнити.
Усунути перешкоди у користування власністю ОСОБА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Суддя Коваленко О. Б.