Ухвала
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 199/4148/18
провадження № 61-17094ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року у складі судді Женеску Е. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міського центру обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про зобов'язання укласти договір на користування електричною енергією, збільшення розміру потужності споживання електроенергії та відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського міського центру обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго») про зобов'язання укласти договір на користування електричною енергією, збільшення розміру потужності споживання електроенергії та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 14 березня1979 року їй виділено в натурі на праві власності у будинку А-1 житлові кімнати 1-2, 1-5, 1-4 загальною площею 23,9 кв.м., кухню 1-6 площею 5,3 кв.м., коридор 1-1 площею 5,5 кв.м., а співвласнику вказаного будинку ОСОБА_1 , в натурі на праві власності, виділено житлову кімнату 1-3 площею 14,9 кв.м. Він ніколи не проживав у виділеній кімнаті, договору на користування електричною енергією не укладав, кімнатою 1-3 користується позивач.
26 вересня 2001 року між нею та ВАТ «Електропостачальною компанією Дніпрообленерго» укладено договір на постачання електричної енергії до належного позивачу житлового будинку по АДРЕСА_1 .
У 2017 році у позивача виникла потреба у використанні електричної енергії для опалення будинку. У грудні 2017 року вона звернулася до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», щодо укладення договору на постачання електроенергії, проте їй було відмовлено, у зв'язку із ненаданням документу, яким підтверджується поділ будинку в натурі.
Посилаючись на те, що відповідач, безпідставно зменшив розмір потужності споживання електроенергії, оскільки у 2001 році цей розмір складав 4,5 кВт, а у 2018 році - 3 кВт та, що відмова в укладенні договору на користування електричною енергією для опалення будинку є незаконною та призводить до виникнення заборгованості по сплаті за користування електроенергією, оскільки вона не має можливості сплачувати за спожиті послуги, що викликає у неї велике занепокоєння, та завдає моральних страждань, що призвело до погіршення стану її здоров'я, просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого
2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня
2019 року, в якій вона просила оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору в даній справі є вимоги про зобов'язання укласти договір на користування електричною енергією, збільшення розміру потужності споживання електроенергії та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 10 000,00 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від
11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського міського центру обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» про зобов'язання укласти договір на користування електричною енергією, збільшення розміру потужності споживання електроенергії та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик