19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 199/8621/14-ц
провадження № 61-23834св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Дніпропетровська міська рада,
третя особа - управління Держземагентства у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, припинення права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Каратаєвої Л. О., Пономарь З. М.
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, припинення права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2013 року Дніпропетровською міською радою винесено рішення № 120/45, відповідно до якого передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
28 квітня 2013 року реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку, АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвом про право власності власником земельної ділянки є ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що Дніпропетровська міська рада не мала права ухвалювати рішення від 25 липня 2007 року № 38/17 про погодження ОСОБА_2 місця розташування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , оскільки рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради від 20 грудня 1996 року № 624/2 «Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку» було чинним, земельна ділянка була виділена для приватизації іншій особі.
Дніпропетровська міська рада також не мала права рішенням від 25 грудня 2013 року № 120/45 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» передавати земельну ділянку у власність, оскільки земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3 є однією земельною ділянкою з різними адресами.
Позивач просив суд визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 38/17 від 25 липня 2007 року про погодження ОСОБА_2 місця розташування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 120/45 від 25 грудня 2013 року «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд»; визнати недійсними свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 28 квітня 2014 року, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:01:679:0072; зобов'язати ОСОБА_2 відновити стан земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1210100000:01:679:0072.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 25 липня 2007 року № 38/17 про погодження ОСОБА_2 місця розташування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 25 грудня 2013 року № 120/45 про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 28 квітня 2014 року САЕ № 843180, видане ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:679:0072.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 779,52 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 199/8621/14-ц, витребувано її з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Позиція та висновки Верховного Суду
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпропетровської міської ради про визнання недійсними рішення та свідоцтва про право власності, припинення права власності призначити до судового розгляду.
Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська