Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 627/1038/16-ц
провадження № 61-15320св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Бровченка І. 0., Бурлака І. В.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 16 березня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі
48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору станом на 03 липня
2016 року утворилась заборгованість у розмірі 24 157,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 271,23 грн; заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 20 259,86 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 126,55 грн, яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області
від 09 листопада 2016 року (у складі судді Остапова М. О.) у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами погоджено дію кредитного договору до 16 березня 2007 року, останній платіж за цим договором позичальником здійснено 23 січня 2007 року, а до суду з цим позовом банк звернувся 04 серпня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено у суді першої інстанції, що є підставою для відмови у задоволенні позову з цих підстав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2017 року рішення Краснокутського районного суду Харківської області
від 09 листопада 2016 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 7 446,98 грн за період
з 03 липня 2013 року до 03 липня 2016 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що кошти за кредитним договором у належному розмірі повернуто не було, тому проценти за кредитом підлягають стягненню з відповідача за останні три роки, що передували зверненню до суду, в розмірі 7 446,98 грн, оскільки проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що умовами кредитного договору визначено, що цей договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання сторонами, тобто до 16 березня 2007 року.
Позивач дізнався про порушення своїх прав у січні 2007 року, коли позичальник припинив погашати заборгованість за договором, тобто саме з цього місяця розпочався перебіг позовної давності.
Позовна заява була направлена до суду лише у серпні 2016 року, тобто через 9 років та 7 місяців після того, як позивач дізнався про порушення своїх прав, отже строк позовної давності пропущений.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № ЗО, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 березня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладена заява, відповідно до умов якої останній отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4 000 грн з базовою відсотковою ставкою у розмірі 4 % в місяць з розрахунку 150 днів на рік, зі строком дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки.
Останній платіж за вказаною заявою позичальник здійснив 23 січня 2007 року у розмірі 300 грн. Після вказаної дати позичальник не сплачував кредитну заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору станом на 03 липня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 24 157,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 271,23 грн; заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 20 259,86 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 126,55 грн.
Встановлено, що відповідачем у суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті З ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).
Звертаючись до суду з цим позовом, банк вказував, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка і підлягає стягненню з відповідача, визначена ним у розрахунку суми боргу.
У заяві позичальника від 16 березня 2006 року містяться: сума кредитного ліміту, базова відсоткова ставка, строк дії кредитного ліміту, порядок погашення заборгованості.
Як убачається із заяви позичальника від 16 березня 2006 року та встановлено судами, кошти відповідачем було отримано 16 березня 2006 року. Враховуючи умови заяви, відповідачу було видано кредитну картку
16 березня 2006 року, номер якої зазначено у заяві, строк її дії не вказано.
Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку, строк дії картки визначається строком закінчення дії договору.
Банком вказано, що строк дії договору закінчився 31 липня 2008 року.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач вказував, що у пункті 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг, які погоджені сторонами, кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання, тому позивач пропустив строк позовної давності, відповідно, у задоволенні позову необхідно відмовити з цих підстав.
Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлена тривалість загальної позовної давності у три роки.
Згідно частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Частинами першою, другою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У своїх поясненнях, викладених в апеляційній скарзі, банк зазначив, що строк дії договору закінчився 31 липня 2008 року, однак до стягнення підлягають відсотки за користування кредитними коштами.
Взявши до уваги те, що в апеляційній скарзі банк визнав закінчення строку дії договору - 31 липня 2008 року, апеляційний суд не врахував, що статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити лише грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, після закінчення строку дії договору банк може звернутися до суду з вимогою на підставі статті 625 ЦК України у разі невиконання договору.
Оскільки банк визнав, що строк дії договору закінчився 31 липня 2008 року, а до суду з позовом звернувся у серпні 2016 року, то суд першої інстанції у цій конкретній справі, з урахуванням принципу диспозитивності та справедливості, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в звязку із пропуском строку позовної давності.
Апеляційний суд всупереч нормам процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову частково та стягнення процентів за кредитним договором поза межами строку його дії.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, сплачений за її подання судовий збір у розмірі 1 653,60 грн підлягає стягненню
з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2017 року скасувати, рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 листопада 2016 року залишити в силі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська