Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 361/6095/15-ц
провадження № 61-21378св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2015 року у складі судді Сердинського В. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Суханової Є. М., Сержанюка А. С.,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 19 листопада 1999 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року.
24 жовтня 2006 року між товариством «БудЕліт Групп» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість переданих майнових прав становить 366 600 грн.
09 січня 2009 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Після припинення шлюбних відносин відповідач перешкоджає їй користуватись вказаною квартирою.
Посилаючись на вищевказане, з підстав, передбачених статтями 60, 63, 68 СК України, статтями 16, 317, 319, 321, 383 ЦК України ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 02 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Усунув перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу, за спільні кошти, а тому є спільним майном подружжя, яким позивач має право користуватися та розпоряджатися на рівні з відповідачем.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Київської області рішенням від 18 лютого 2016 року рішення міськрайонного суду скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд мотивував рішення тим, що спірна квартира, хоча і була придбана під час шлюбу сторін, але не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача, оскільки придбана ним за його особисті кошти, отримані від продажу двох земельних ділянок, що належали йому на праві власності.
Короткий зміст рішення касаційного суду
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 жовтня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не звернув уваги на те, що відносно придбаного за час шлюбу майна презюмується право спільної власності подружжя, а протилежне підлягає доведенню тим із подружжя, який вважає це майно своєю приватною власністю. Враховуючи підставу та предмет позову ОСОБА_1 , фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 08 лютого 2017 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2015 року залишив без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що твердження відповідача, що спірна квартира була придбана ним за отримані грошові кошти від продажу його особистої власності - земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки спірна квартира придбана за суму більшу, ніж відповідач отримав від продажу земельної ділянки, а тому висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира є спільним майном подружжя є обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення статті 76 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції) він не отримував судової повістки, в якій би зазначалися дата та час слухання справи, в результаті чого був позбавлений можливості не тільки надавати докази, а й досліджувати їх.
Порушення вказаних норм призвело до того, що суд першої інстанції та апеляційний суд припустилися значних помилок, оскільки їх рішення є необґрунтованими і не відповідають на питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
24 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.
Фактичні обставини справи встановлені судами
19 листопади 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2012 року розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24 жовтня 2006 року між «БудЕліт Групп» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру.
Відповідно до довідки ТОВ «БудЕліт Групп» від 06 листопада 2006 року ОСОБА_2 виконано зобов'язання перед ТОВ «БудЕліт Групп» з оплати вартості майнових прав, визначених у договорі купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «БудЕліт Групп». Усього сплачено за договором 366 600 грн.
Згідно з актом приймання-передачі майнових прав від 06 листопада 2006 року ТОВ «БудЕліт Групп» передало, а ОСОБА_2 прийняв майнові права на двокімнатну квартиру № 1, загальна площа 78,00 кв. м, АДРЕСА_1 . Вартість переданих майнових прав становить 366 600 грн.
Відповідно до угоди про проведення остаточних розрахунків за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04 червня 2008 року, у зв'язку із показниками замірів та технічної документації комунального підприємства Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації», площа квартири № 1 становить 77,5 кв. м, що на 0,5 кв. м менша площі, зазначеної в договорі, а тому покупцю ОСОБА_2 повернуто кошти у розмірі 2 350 грн, в тому числі ПДВ.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 січня 2009 року власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Згідно з державним актом на право власності на землю серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 на праві власності, на підставі рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради народних депутатів від 28 лютого 1997 року № 10, належала земельна ділянка площею 0,100 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, матеріали справи містять два договори купівлі-продажу земельної ділянки від 26 жовтня 2016 року: 1) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за умовами якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за 176 750 грн; 2) укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , за умовами якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за 176 750 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до статей 158, 304 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції) справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, тобто в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції).
Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 74 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції) передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції, призначений на 08 лютого 2017 року, відбувся у відкритому судовому засіданні без участі відповідача ОСОБА_2 Відомості про повідомлення відповідача судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду, в матеріалах справи відсутні.
Надіслана апеляційним судом судова повістка про розгляд справи 08 лютого 2017 року, адресована ОСОБА_2 , повернулася до суду з відміткою поштової служби «за не запитом», що не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду, тобто фіксація отримання позивачем кореспонденції відсутня.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), зазначене не є належним повідомленням про дату судового засідання.
Частиною шостою статті 74 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи апеляційним судом редакції) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
31 січня 2017 року апеляційним судом на адресу ОСОБА_2 направлялася телеграма зворотнім повідомленням, однак докази про її отримання ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 в апеляційній скарзі як засіб зв'язку зазначив свій номер мобільного телефону, однак доказів використання судом апеляційної інстанції такого засобу зв'язку для поінформування відповідача про дату розгляду справи матеріали справи не містять.
Вказане свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 доказів його належного повідомлення про призначене на 08 лютого 2017 року судове засідання.
За таких обставин аргументи касаційної скарги про неналежне його повідомлення про розгляд справи в апеляційному суді є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, неналежне повідомлення особи про час та місце розгляду справи в апеляційному суді є порушенням вимоги статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Однак, ухвалюючи рішення в справі, суд апеляційної інстанції зазначені вимоги закону до уваги не взяв, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_2 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи 08 лютого 2017 року, суд розгляд справи не відклав, причини його неявки в судове засідання не з'ясував, дійшов помилкових висновків про можливість розгляду справи в його відсутність вважаючи його таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, чим порушив конституційне право ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати суду докази та навести доводи, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції
скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 лютого 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило