Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 645/806/16-ц
провадження № 61-31130св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа 1 - Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради,
третя особа 2 - Служба у справах дітей Фрунзенського району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнив, до ОСОБА_2 , та остаточно просив:
- визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 ;
- зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності, окрім нього, також зареєстровані колишня дружина ОСОБА_2 та малолітня донька ОСОБА_5
ОСОБА_1 вказував, що з грудня 2014 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі, не сплачує комунальні платежі, не приймає участі в поточному ремонті та обслуговуванні квартири, оскільки має нову родину, з якою мешкає за іншою адресою.
Посилаючись на те, що позивач втратила право користування зазначеною квартирою внаслідок її відсутності без поважних причин понад один рік, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з недоведеності належними, допустимими та достатніми доказами обставин, на які позивач посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, врахувавши, що ОСОБА_2 , яка перебуває у іншому шлюбі, не є членом сім'ї ОСОБА_1 , дійшов висновку про відсутність поважних причин не проживання відповідача у спірній квартирі понад один рік.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи апеляційний суд не з'ясував строк відсутності відповідача у спірній квартирі, а також поважність причин такої відсутності. Судом не враховано, що відсутність ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 була періодичною та пов'язала з протиправною поведінкою ОСОБА_1 . Також апеляційний суд не надав оцінки рішенню Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2015 року, у якому встановлено, що до 09 листопада 2015 року відповідач з донькою проживала у спірній квартирі та відносини між сторонами були конфліктними. Суд безпідставно визначив відповідача орендарем іншої квартири, оскільки відповідно до договору оренди від 01 вересня 2015 року орендарем цього приміщення є ОСОБА_8 , який мав право вселити у квартиру свою дитину та дружину, проте станом на 01 вересня 2015 року ОСОБА_2 не була дружиною ОСОБА_8 , а ОСОБА_5 не є його донькою.
Короткий зміст заперечення на касаційну скаргу та узагальнення їх доводів
У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у яких просить касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
Заперечення мотивовані тим, що жоден висновок поліції не містить інформації про підтвердження фактів, викладених відповідачем у заяві, що спростовує доводи касаційної скарги про вимушеність ОСОБА_2 проживання у іншій квартирі внаслідок дій позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 645/806/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 28 серпня 2008 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
З 29 серпня 2008 року по 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого народилась донька ОСОБА_5
22 грудня 2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали шлюб.
ОСОБА_8 орендує квартиру АДРЕСА_2 , у якій відповідно до договору оренди від 01 вересня 2015 року можуть також проживати дружина та дитина.
Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю агенства нерухомості «Рестріелт» від 01 березня 2016 року № 37 ОСОБА_1 , який є власником, проживає і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Склад сім'ї: колишня дружина - ОСОБА_2 , яка зареєстрована 03 вересня 2009 року, та донька - ОСОБА_5 , зареєстрована 28 березня 2011 року.
З довідки товариства з обмеженою відповідальністю агенства нерухомості «Рестріелт» від 21 березня 2016 року № 57 вбачається, що окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , у квартирі АДРЕСА_1 з 10 березня 2016 року також зареєстрована ОСОБА_13
З акта обстеження квартири АДРЕСА_1 від 18 липня 2016 року вбачається, що у ній проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_13 Колишня дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 з грудня 2014 року в спірній квартирі не проживають. Особистих речей, спальних місць та інших ознак, які вказують на фактичне проживання відповідача з донькою, немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме порушене право та з яких підстав.
Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , колишня дружина позивача (шлюб з якою розірвано 09 листопада 2015 року) з листопада 2014 року не проживала у спірній квартирі, у грудні 2015 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , з яким почала мешкати у орендованій квартирі АДРЕСА_2 , дійшов обґрунтованого висновку про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням відповідно до частини другої статті 405 ЦК України з огляду на її відсутність без поважних причин за місцем реєстрації понад один рік.
Доказів на спростування вказаних обставин або наявності поважних причини непроживання у спірному житловому приміщенні понад один рік ОСОБА_2 суду не надала.
Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов