Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа №310/4559/16
провадження №61-27307св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів Бабак А. М., Спас О. В., Полякова О. З.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_4 ,
відповідачі: Луначарська сільська рада Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луначарської сільської ради Бердянського району Запорізької області (далі - Луначарська сільрада, рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення Луначарської сільради
від 27 листопада 2013 року «Про встановлення меж земельних ділянок» та
від 25 грудня 2013 року «Про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради від 21 листопада 2012 року «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність».
2. Позов мотивовано тим, що на підстав договору купівлі-продажу
від 12 жовтня 2006 року позивач є власником житлового будинку
АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 2 100 кв. м. Така ж площа земельної ділянки зазначена в пункті 1 експлікації земельної ділянки в технічному паспорті на житловий будинок.
3. Попередній власник житлового будинку також користувався земельною ділянкою площею 0,21 га, про що прямо зазначено в договорі купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року та у технічному паспорті на житловий будинок.
4. На підставі заяви позивача від 20 жовтня 2012 року про надання у власність шляхом приватизації земельної ділянки під житловий будинком за вказаною адресою, Луначарською сільрадою прийнято рішення від 21 листопада
2012 року, згідно підпункту 1.3 пункту 1 якого їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту с. Луначарське для передачі у власність орієнтовною площею 0,25 га по
АДРЕСА_1. 5. Власниками сусіднього домоволодіння
АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , рішенням Луначарської сільської ради від 02 жовтня 2003 року передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків: ОСОБА_2 - 0,04 га, ОСОБА_3 - 0,04 га. Сумарна площа земельної ділянки двох домоволодінь
складає 0,2642 га, з них під домоволодінням АДРЕСА_3 - 0,04 га , під домоволодінням АДРЕСА_1 - 0,21 га .
6. На підставі вказаного рішення сільської ради приватне підприємство «Азовгеопроект» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
7. Під час реєстрації відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та отримання відповідного витягу 18 грудня 2013 року на адресу позивача надійшов лист від Луначарської сільради,
датований 05 грудня 2013 року, про те, що Луначарською сільрадою
27 листопада 2013 року прийнято рішення, яким встановлено спільну межу між її земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , яким зменшено площу земельної ділянки позивача для обслуговування житлового будинку з належних 0,21 га до 0,11 га, а земельну ділянку площею 0,10 га, яка знаходиться у її користуванні, передано до домоволодіння АДРЕСА_3 додатково до існуючої земельної ділянки площею 0,04 га.
8. Підставою прийняття такого рішення, згідно його преамбули, є заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рекомендації постійної комісії з питань аграрно-промислового комплексу, земельних відносин, раціонального використання природних ресурсів Луначарської сільської ради.
9. 25 грудня 2013 року Луначарською сільрадою прийнято рішення про внесення змін до рішення Луначарської сільради від 21 листопада 2012 року, згідно з пунктом 1 якого зазначено в пункті 1.3 слова «0,25 га» читати
як «0,11 га».
10. Позивач вважає, що рішення ради від 27 листопада 2013 року не було рішенням щодо вирішення земельного спору між сусідами, а фактично є рішенням про встановлення меж земельних ділянок з порушенням нормативних актів, а саме: Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №376 від 18 травня 2010 року «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» - без технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), без повідомлення позивача про час та місце розгляду спору, без зазначення в рішенні порядку його виконання, без своєчасного повідомлення про результати розгляду спору; статей 120, 107 ЗК України щодо ігнорування правовстановлюючих документів позивача на право власності на земельну ділянку та даних земельно-кадастрової документації.
11. Позивач також указала, що добровільно погодилася на зменшення своєї земельної ділянки на 0,05 га на користь сусідів - власників сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_3 , зменшивши свою земельну ділянку
до 0,16 га.
12. Рішення Луначарської сільради від 27 листопада 2013 року та від 25 грудня 2013 року позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 12 січня 2017 року у складі судді Черткової Н. І. позов задоволено.
14. Визнано незаконним та скасовано рішення Луначарської сільради
від 27 листопада 2013 року «Про встановлення межі земельних ділянок». Визнано незаконним та скасовано рішення Луначарської сільради
від 25 грудня 2013 року «Про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради від 21 листопада 2012 року «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Луначарська сільрада при прийнятті рішення від 27 листопада 2013 року, погодивши раніше з
ОСОБА_1 акт визначення та погодження меж земельної ділянки площею 0,16 га в натурі від 25 лютого 2013 року, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,16 га, в порушення вимог Закону України «Про землеустрій», ЗК України, без затвердження попередньо розробленої технічної документації про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) фактично встановила нові межі суміжних земельних ділянок, лише на підставі заяв відповідачів та рекомендації комісії.
16. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 25 грудня 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення фактично прийнято на підставі рішення № 10 від 27 листопада 2013 року, про що прямо вказано в його преамбулі. При прийнятті рішення від 25 грудня 2013 року радою проігноровані положення статті 79-1 ЗК України щодо формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
17. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 січня 2017 рокускасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
18. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розміщено придбаний позивачем, на підставі укладеного 12 жовтня 2006 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу, житловий будинок, є неприватизованою та знаходиться у віданні Луначарської сільради, яка не є стороною договору.
19. Місцевий суд не врахував, що раніше земельна ділянка площею 0,21 га не була виділена в натурі (на місцевості), не була приватизована, перебуває у комунальній власності ради, а тому знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а не в особистому користуванні ОСОБА_1
20. Апеляційний суд також указав, що рішення Луначарської сільської ради від 25 грудня 2013 року є похідним, саме від рішення від 21 листопада 2012 року, а не від рішення від 27 листопада 2013 року «Про встановлення межі земельних ділянок», у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його незаконність та скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено вимоги статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи) в частині, що регламентує неприпустимість виходу за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, порушено вимоги статей процесуального права, згідно яких судове рішення ухвалюється на підставі правильного визначення предмета доказування. Апеляційним судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, внаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин. В мотивувальній частині рішення апеляційного суду відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
23. Касаційна скарга містить посилання на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки тим обставинам та не враховано, що рішення Луначарської сільради від 27 листопада 2013 року прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування», Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, а саме: без розроблення та відповідного затвердження на сесії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, без врахування даних земельно-кадастрової документації. Не враховано, що рішення ради
від 27 листопада 2013 року за своєю суттю не є рішенням щодо вирішення земельного спору між сусідами, а є рішенням про встановлення меж земельних ділянок. Наступним рішенням від 25 грудня 2013 року радою на підставі незаконно прийнятого рішення від 27 листопада 201З року протиправно внесено зміни у своє раніше прийняте та вже виконане рішення від 12 листопада 2012 року, зменшивши площу земельної ділянки ОСОБА_1 з 0,16 га до 0,11 га, чим порушено права останньої на землю, передбачене статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.
24. Висновок апеляційного суду про те, що земельна ділянка площею 0,21 га знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а не в особистому користуванні ОСОБА_1 не ґрунтується на нормах матеріального права, а, фактично, їм суперечить.
25. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги, оскільки заявлені відповідачем ОСОБА_2 , яка подала апеляційну скаргу, підстави скасування рішення суду першої інстанції не стосувалися підстав заявленого позову - відповідності процедури прийняття рішень Луначарської сільради від 27 листопада 2013 року та від 25 грудня 2013 року вимогам законодавства України, а зводились до встановлення факту належності їй іншої земельної ділянки визначеною площею.
26. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не зазначив в рішенні мотиви проведення перевірки справи в повному обсязі, розглядав справу виключно в частині заявлених апеляційних вимог та не зазначив в описовій частині судового рішення про те, в якій частині рішення місцевого суду не оскаржується, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Обставини, пов'язані із перевіркою правильності визначення обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, судом апеляційної інстанції з'ясовувались.
27. Оскаржуване рішення апеляційного суду немотивоване та є необґрунтованим, не містить посилань на норми матеріального права, які порушені чи неправильно застосовані місцевим судом,
28. Рішення апеляційного суду не містить жодного посилання на норму матеріального права, яка б передбачала обов'язок ОСОБА_1 , погоджувати межі земельної ділянки з сумісними землекористувачами і такий висновок суду суперечить вимогам пункту 14 статті 186 ЗК України, відповідно до якого технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає.
29. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також наголошує на помилковості висновку апеляційного суду про те, що рішення ради від 25 грудня 2013 року є похідним від рішення 21 листопада 2012 року, оскільки це спростовується змістом преамбули рішення ради від 25 грудня 2013 року, у якому зазначено підставу прийняття, а саме, відповідно до рішення сесії Луначарської сільської ради від 27 листопада 201З року «Про встановлення межі земельних ділянок».
Доводи інших учасників справи
30. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посилаються на безпідставність доводів позивача та просять залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
31. Луначарська сільрада запереченння щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
33. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
34. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
35. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
36. На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
37. У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. Згідно договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташовано на земельній ділянці площею 2 100 кв. м, яка знаходиться у віданні Луначарської сільради. Цей самий розмір земельної ділянки, вказаний у довідці від 27 вересня
2006 року, згідно якої для ведення і обслуговування житлового будинку та господарських будівель попереднім співвласникам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які продали житловий будинок ОСОБА_1 , мали в користуванні земельну ділянку площею 0,21 га, яка не приватизована.
39. Згідно листа комунального підприємства з технічної інвентаризації Бердянської міської ради від 24 листопада 2015 року та довідки від 27 травня 1997 року, виданої відділом земельних ресурсів по Бердянському району, відповідно до земельно-кадастрової документації за домоволодінням АДРЕСА_1 згідно з рішенням правління колгоспу «Зоря комунізму» від 20 грудня 1983 року №17 за ОСОБА_7 було закріплено земельну ділянку в розмірі 0,24 га.
40. Відповідно до витягу рішення Луначарської сільради від 21 листопада
2012 рок на підставі заяви ОСОБА_1 від 20 жовтня 2012 року про надання у власність шляхом приватизації земельної ділянки під житловий будинком по АДРЕСА_1 , 21 листопада 2012 року Луначарською сільрадою було прийнято рішення згідно підпункту 1.3 пункту 1 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту с. Луначарське для передачі у власність орієнтовною площею 0,25 га по
АДРЕСА_1. 41 . Приватне підприємство «Азовгеопроект» на підставі вказаного рішення та у зв'язку з добровільною відмовою позивача від земельної ділянки площею від 0,05 га на користь сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3 , виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,16 га, що підтверджується її копією, та до Державного земельного кадастру про земельну ділянку 23 грудня 2013 року внесені відповідні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
42. Відповідно до довідки виконавчого комітету Луначарської сільської ради Бердянського району від 16 квітня 2015 року, ОСОБА_1 для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 має земельну ділянку площею 0,16 га.
43. Згідно з рішенням Луначарської сільради від 27 листопада 2013 року «Про встановлення межі земельних ділянок» встановлено спільну межу (тилову) між земельними ділянками згідно генерального плану с. Луначарське: 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; та 0,11 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1
44. Підставою прийняття наведеного рішення є заява ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 та рекомендації постійної комісії з питань АПК, земельних відносин, раціонального використання природних ресурсів Луначарської сільради.
45. На підставі рішення від 27 листопада 2013 року Луначарською сільрадою
25 грудня 2013 року було прийнято рішення «Про внесення змін до рішення сесії Луначарської сільської ради від 21 листопада 2012 року «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність», відповідно до якого сільська рада вирішила внести зміни до рішення ради від 21 листопада 2011 року, а саме в пункту 1.3 слова «0,25 га» читати як «0,11 га».
46. Згідно акту постійної комісії з питань АПК, земельних відносин, раціонального використання природних ресурсів Луначарської сільради
від 27 листопада 2013 року є посилання на рішення ради від 27 листопада 2013 року, із зазначенням того, що комісія сільської ради у складі депутатів у присутності дільничного інспектора вирішила встановити спільну межу земельних ділянок, які знаходяться по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_3, де площа земельних ділянок складає 0,1142 га та 0,15 га відповідно.
Позиція Верховного Суду
47. Колегія суддів не приймає до уваги подані у травні 2018 року до Верховного Суду доповнення і зміни до касаційної скарги, оскільки вони подані з пропуском строку, визначеного статтею 398 ЦПК України.
48. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
49. Касаційна скарга підлягає частково задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
51. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
52. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
53. Предметом позову у справі, яка переглядається, є незаконним та скасувати рішення ради про встановлення меж земельних ділянок та про внесення змін до рішення ради про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка буде передаватись у власність відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3
54. Позивач наголошує на тому, що є законним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,16 га, як власник будинку, розташованого на цій землі.
55. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України, який набув чинності
01 січня 2002 року (у редакції, чинній на час укладання 12 жовтня 2006 року договору купівлі-продажу), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування ? на підставі договору оренди.
56. Разом з тим з 01 січня 2004 року набув чинності ЦК України, який у частині другій статті 377 (у редакції, чинній на час укладання 12 жовтня 2006 року договору купівлі-продажу), закріпив, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
57. 27 квітня 2007 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» яким положення частин першої та другої статті 120 ЗК України змінено, визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
58. Остаточно частину першу статті 120 ЗК України та частину першу статті 377 ЦК України уніфіковано з 01 січня 2010 року.
59. Незважаючи на те, що норма частини першої статті 120 ЗК України включена до змісту законодавчого акту, що в цілому є спеціальним, проте, ця норма за своїм змістом є загальною. Вона передбачає лише можливість переходу до набувача будівлі чи споруди права власності на земельну ділянку або її частину.
60. Тому переважному застосуванню перед частиною першої статті 120 ЗК України підлягає частина перша статті 377 ЦК України, яка передбачає, що в таких випадках до набувача переходить право власності на земельну ділянку, оскільки спеціальна норма загального закону регулює ті ж самі відносини, що і статті 120 ЗК України.
61. Виходячи з обсягу регулювання статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, то обидві норми будуть мати однаковий предмет правового регулювання, проте стаття 377 ЦК України є більш пізньою, тому за темпоральним принципом вирішення колізій саме їй слід надати перевагу.
62. Враховуючи принцип неподільності долі переходу нерухомого майна та земельної ділянки, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбала особа. Такий висновок було зроблено у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі
№ 6-2225цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та інших і підстав для відступу від вказаних правових позицій не вбачається.
63. У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , як сумісні землекористувачі, відмовились погоджувати з ОСОБА_8 межі та площу 0,16 га земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Через відсутність узгодження меж із суміжною земельною ділянкою Луначарська сільрада рішенням від 12 червня 2013 року відмовила ОСОБА_1 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки
площею 0,16 га.
64. Апеляційний суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,21 га знаходиться у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а не в особистому користуванні ОСОБА_1 , оскільки не була виділена в натурі (на місцевості), не була приватизована, перебуває у комунальній власності ради.
65. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не врахував таке.
66. За договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року відбулося відчуження житлового будинку загальною площею 72,5 кв. м та ряду господарських будівель та споруд, у тому числі: прибудова шлакоблочна, площею 32,9 кв. м, літня кухня шлакоблочна площею 18,7 кв. м, гараж площею 28,7 кв. м, сараї, козирки тощо. Відповідно до покупця об'єктів нерухомого майна перейшло право на частину земельної ділянки, на якій розміщене придбане ним нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування цього майна.
67. Земельна ділянка предметом договору наведеного вище купівлі-продажу не була.
68. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки тому факту, що нерухоме майно, яке відчужено позивачу у справі, розміщено на земельній ділянці площею 0,21 га, такий розмір земельної ділянки перебував у користуванні попереднього власника майна. Позивач у справі визначив достатнім для себе розмір земельної ділянки площею 0,16 га, що є значно меншим від того, який належав попереднього власнику.
69. З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції залишилось невстановленим, який саме розмір земельної ділянки необхідний новому власнику нерухомого майна, зважаючи на площу, місцерозташування та кількість об'єктів нерухомості, які перейшли до нього за договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2006 року в користування.
70. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
71. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
72. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2017 року скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська