Ухвала
17 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/9884/18
провадження № 61-16767ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - ПАТ НАСК «Оранта»), ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 157 908,96 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 100 000,00 грн, у відшкодування судових витрат - 4 269,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 57 908,96 грн, у відшкодування витрат із складання звіту - 1 500,00 грн, у відшкодування судових витрат - 2 540,60 грн.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 рокурішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року залишено без змін.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ НАСК «Оранта» на рішення Києво-Святошинського районного Київської області від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Пунктом 1 частини другої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у цій справі становить 157 908,96 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2019 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
ПАТ НАСК «Оранта» в касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Враховуючи те, що предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 157 908,96 грн, а винятковість справи тафундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики особою, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ю. Мартєв