11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 638/20102/16-ц
провадження № 61-45365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі:ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув клопотання ОСОБА_3 про участь у судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2018 року у складі судді Хайкіна В. М. і постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, просив визнати борг у розмірі 815 000 доларів США, що складає 21 329 470,14 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 13 грудня 2016 року, що виник у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за розпискою від 11 вересня 2011 року, спільним боргом подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1/2 зазначеної суми боргу у розмірі 407 500 доларів США, що складає 10 664 735,07 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 13 грудня 2016 року.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу задоволено, визнано борг у розмірі 815 000 доларів США, що складає 21 329 470,14 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 13 грудня 2016 року, що виник у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за розпискою від 11 вересня 2011 року, спільним боргом подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 407 500 доларів США, що складає 10 664 735,07 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 13 грудня 2016 року.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2018 року залишено без змін.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 04 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Просила також суд зупинити виконання рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова 04 квітня 2018 року.
Ухвалою від 14 серпня 2019 року Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Крім того, 09 жовтня 2018 року ОСОБА_3 подала клопотання про участь у судовому засіданні з викликом сторін, в якому просила викликати її для надання пояснень стосовно обставин, які мають значення для розгляду справи та прийняття судом законного та обґрунтованого судового рішення.
У задоволенні вказаного клопотання слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 8 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі «Аксен проти Німеччини» від 8 грудня 1983 року («Axen v. Germany», заява № 8273/78), § 25)). Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» («Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявники не представили переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
З огляду на вказане, справа розглядатиметься у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, тому колегія суддів Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_3 .
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_3у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов