Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 643/20546/14-ц
провадження № 61-15809св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року у складі судді Майстренко О. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2015 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Піддубного Р. М., Малінської С. М.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2014 року позивачі звернулися з позовом про виділення ідеальних часток, в якому просили визначити ідеальні частки в квартирі АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 1/5 частину квартири, ОСОБА_2 1/10 частину квартири, ОСОБА_4 , який є неповнолітнім сином ОСОБА_1 , 1/5 частину квартири, ОСОБА_3 1/5 частину квартири, а також зазначити, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала 1/5 частина квартири на підставі свідоцтва про право на житло, а також 1/10 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 травня 2006 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Харківської міської ради, зареєстрованого за № 5539. Після смерті ОСОБА_6 . позивачі як спадкоємці першої черги у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. Відповідач за викликами нотаріуса не з'являється у добровільному порядку для вирішення питання про розмір часток зі спільної сумісної власності, без чого нотаріус позбавлений можливості видати позивачам свідоцтво про право на спадщину у розмірі 1/10 частки у праві власності на квартиру. Це створює перешкоди у реалізації можливості щодо оформлення спадщини.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення ідеальних часток - задоволено, виділено у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 1/5 частину квартири, ОСОБА_2 - 1/10 частину квартири, ОСОБА_4 - 1/5 частину квартири, ОСОБА_6 - 3/10 частини квартири.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 травня 2006 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Харківської міської ради, зареєстрованого за № 5539. Їхні долі є рівними, тобто вони мають по 1/5 частини у праві власності на дану квартиру. Мати позивачів ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 15 березня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованого за № 146, спадкоємцями майна ОСОБА_7 є її чоловік - ОСОБА_6 на 1/2 частки спадкового майна у тому числі з урахуванням 1/4 частки спадкового майна, від якого відмовилась на його користь дочка спадкодавця - ОСОБА_1 , її син - ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового майна, у тому числі з урахуванням 1/4 частки спадкового майна, від якого відмовився на його користь син спадкодавця - ОСОБА_3 Спадщина складається з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . 1/5 частина вказаної квартири перейшла від ОСОБА_7 по 1/10 частині кожному, до ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованого за № 146, та до ОСОБА_2 , згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованим за № 148. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, ОСОБА_1 належить 1/5 частина вказаної квартири, ОСОБА_2 - 1/10 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 2012 року, ОСОБА_6 - 1/5 і 1/10 частини, у тому числі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 березня 2012 року, ОСОБА_4 - 1/5 частина квартири. Вирішити питання визначення часток у праві власності на дану квартиру відповідач у позасудовому порядку відмовляється, тому позивачі не мають можливості користуватися та розпоряджатися власністю, у зв'язку з чим суд задовольняє позов у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо визначення часток співвласників у спільній сумісній власності є правомірними, оскільки позивачі вправі вимагати визначити належні їм частки у праві спільної сумісної власності. Посилання апелянта на те, що чинне законодавство не передбачає визначення ідеальних часток, а закріплює лише можливість виділу частки у натурі або поділ майна на частини є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_3 , не погодившись з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2015 року, подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
31 липня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2015 року.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
02 квітня 2018 року справу № 643/20546/14-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Судом не була визначена частка відповідача у праві власності на спірну квартиру, співвласником якої він також є. Позивачі не довели наявності підстав для судового захисту, а саме, що їх право власності оспорюється, не визнається або є порушеним. Позивач ОСОБА_2 не надав доказів державної реєстрації його права власності на частку у спірній квартирі. Стаття 370 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) застосовується лише до спільної сумісної власності, а у цій справі наявні копії документів свідчать про встановлення часток у праві спільної власності. Позивачами не надано доказів звернення до нотаріуса та спадкування після смерті ОСОБА_6 , хоча ця інформація може свідчити про перерозподіл часток у праві власності в зазначеній квартирі. Позивачі не надали підтвердження повноважень на дії від імені померлого ОСОБА_6 , визначивши частку померлого у праві власності на майно. Позивачі не надали підтвердження вирішення питання визначення часток у праві власності на спірну квартиру у позасудовому порядку. Висновки апеляційного суду є необґрунтованими.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо буде виявлено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків про задоволення касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 набули у спільну сумісну власність у порядку приватизації квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30 травня 2006 року, виданимвідділом приватизації житлового фонду Харківської міськоїради, зареєстрованим за № 5539.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтв про право на спадщину від 15 березня 2012 року, виданих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованих за №№ 146, 148, спадкоємцями майна ОСОБА_7 є її чоловік - ОСОБА_6 на 1/2 частки спадкового майна у тому числі з урахуванням 1/4 частки спадкового майна, від якого відмовилась на його користь дочка спадкодавця - ОСОБА_1 , її син - ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового майна, у тому числі з рахуванням 1/4 частки спадкового майна, від якого відмовився на його користь син спадкодавця - ОСОБА_3 Спадщина складається з 1/5 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частка учасника спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, його смерті.
Судами встановлено, що спірна квартира була приватизована 30 травня 2006 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без визначення часток.
Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
ЦК України регулює питання виділу частки в натурі та поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності, в натурі (статті 370, 372). Порядок визначення частки померлого у об'єкті спільної сумісної власності нормативно не визначений.
Відповідно до статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності на час смерті ОСОБА_7 і прийняття спадщини її спадкоємцями встановлювався пунктом 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, згідно з яким таке свідоцтво видавалося лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Порядок спадкування частки померлого у спільній сумісній власності подружжя на час видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_7 , а також на час смерті ОСОБА_6 визначався у пункті 4.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, відповідно до якого при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з'ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності.
Після смерті ОСОБА_7 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 15 березня 2012 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованого за № 146, спадковим майном було визначено 1/5 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , а за спадкоємцями ОСОБА_6 і ОСОБА_2 в порядку спадкування було визначено по 1/10 частки у праві власності на дану квартиру.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для встановлення часток у праві власності на спірну квартиру у судовому порядку є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду, позивачі мотивували позовні вимоги наявністю перешкод у оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 , проте у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують звернення позивачів до нотаріуса з питання видачі свідоцтв про право на спадщину та відмову нотаріуса видати відповідні свідоцтва.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусами визначені у статті 49 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Згідно з частиною другою статті 59 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на відсутність у матеріалах справи постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, є підставою для відмови у позові.
Суди попередніх інстанцій також не дали належної оцінки факту визначення приналежності ОСОБА_2 1/10 частки у праві власності на спірну квартиру у свідоцтві про право на спадщину від 15 березня 2012 року, виданому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною А. А., зареєстрованому за № 148.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Факти невизнання, оспорення права на визначену ОСОБА_2 частку у праві на спільне майно, або втрати ним документа, який засвідчує його право власності, судами попередніх інстанцій не встановлені.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позовних вимог, а відповідачем ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 121,80 грн за подання апеляційної скарги та 121,80 грн за подання касаційної скарги, а загалом - у розмірі 243,60 грн, то він підлягає стягненню з позивачів на користь відповідача у рівних частках у розмірі 121,80 грн з кожного.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділення ідеальних часток у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 121,80 гривень з кожного.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. Кузнєцов
Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов