справа №2-2581/11 Головуючий у І інстанції - Лісовська О.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/9012/2019 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
17 вересня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
за участю секретаря Немудрої Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 року
у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2011 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 травня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» борг за кредитним договором в сумі 1 809 088 грн. 92 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн.
8 червня 2017 року ПАТ «Марфін Банк» звернулось до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, в обґрунтування якої зазначає, що на виконання вказаного рішення суду Деснянським районним судом міста Києва 18 квітня 2012 року було видано виконавчий лист.
Однак, при пересилці поштою з ВДВС Деснянського районного управління юстиції в м. Києві до ПАТ «Марфін Банк» виконавчий лист було втрачено, тому у банка існує об'єктивна необхідність в отриманні дубліката виконавчого листа.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року заяву задоволено, ухвалено видати дублікат виконавчого листа по справі №2-2581/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу за кредитним договором та поновлено ПАТ «Марфін Банк» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа по даній справі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, згідно якого відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Марфін Банк» про поновлення строків та видачу дублікату виконавчого листа в справі №2-2581/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.
Відповідач посилається на невідповідність ухвали суду нормам процесуального права, оскільки суд не направив йому копію заяви та не повідомив про її розгляд.
Також, відповідач вказує, що заява позивача та ухвала суду не містить причин пропущення строків, які можна визнати поважними, при цьому відсутні докази на підтвердження того, що за даним виконавчим листом не відкривалось виконавче провадження.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року постанову Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2018 року в частині видачі дублікату виконавчого листа 18 квітня 2012 року у справі №2581/11 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.370 ЦПК України, в редакції чинній на день постановлення ухвали, замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв'язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи заяву про видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що факт втрати виконавчого листа є доведеним та існують поважні причини для поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греці, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».
З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази про існування на теперішній час оригіналу виконавчого листа, який би заявник міг надати виконавчій службі та відсутні докази у підтвердження виконання цього рішення, судом першої інстанції при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа не допущено порушення норм процесуального права та в повній мірі досліджено належність та допустимість доказів наданих заявником.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана