Справа №752/22214/16
Апеляційне провадження №22-ц/824/10737/2019
17 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Березовенко Р.В., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею,
16 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, де просила скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті Голосіївським районним судом м. Києва на підставі ухвали від 13 грудня 2017 року по даній справі.
Свої вимоги поданої заяви обґрунтовує тим, що вказаною ухвалою було вжито заходів забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, на даний момент, спір між ними вже вирішено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року.
На обґрунтування постановленої ухвали місцевий суд зазначив, що предметом спору є усунення перешкод у вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
На час розгляду клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 розглянута і спір вирішено.
З огляду на наведене, клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні.
Просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити ухвалу про забезпечення позовубез змін.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею ( а.с. 2-3, 116-118 т. 1 ).
27 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом про визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею ( а.с. 79-86 т. 2 ).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року вжито заходів забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньої донькою ОСОБА_5 ( а.с. 154-155 т. 2 ).
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково ( а.с. 167-172 т. 2 ).
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом визначення способів участі батька у спілкуванні та вихованні доньки шляхом систематичних побачень.
Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожної середи з 16 години до 19 години, кожної суботи з 10 години до 17 години, протягом перших двох місяців зустрічі проводити в присутності матері та фахівця із соціальної роботи в рекреаційних зонах та місцях дитячого дозвілля та, протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 відвідувати консультації психолога Голосіївського Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. В подальшому, без присутності матері та фахівця.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено ( там же ).
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1 змінено ( а.с. 184-200 т. 3 ).
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_5 наступним чином: перший місяць щосереди з 17 години до 20 години, щосуботи з 10 години до 13 години, без присутності матері ОСОБА_2 , а з другого місяця - перший та третій тиждень місяця по понеділках та п'ятницях з 17 години до 19 години 30 хвилин, другий та четвертий тиждень місяця по вівторках, четвергах з 17 години до 19 години 30 хвилин та з 17 години п'ятниці до 18 години суботи, з першого по п'ятнадцяте липня щороку, на день народження дитини - спільне святкування з урахуванням бажання дитини.
Рішення Голосіївського районного суд м. Києва в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 1 102, 40 грн.
В решті рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 21 січня 2018 року залишено без змін ( там же ).
Постановою Верховного суду від 08 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2018 року в частині, що не змінена апеляційним судом, та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею залишено без змін.
Поновлено дію виконання постанови Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року( а.с. 88-93 т. 5 ).
16 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, де просила, скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті Голосіївським районним судом м. Києва на підставі ухвали від 13 грудня 2017 року по даній справі ( а.с. 97-99 т. 5 ).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року ( а.с. 184-185 т. 6 ).
При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевий суд при вирішенні зазначеного питання обґрунтовано зазначив, що на час поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову дана цивільна справа розглянута і спір вирішено.
Окрім цього, з точки зору другої інстанції, вжитими заходами забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньої донькою ОСОБА_5 без зазначення будь-яких обмежень, що суперечить вже визначеному судовим рішенням, яке набрало законної сили, конкретному способу участі батька у вихованні дитини.
Отже, на переконання апеляційного суду та враховуючи викладене, необхідність в заходах забезпечення позову, що вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, відпала.
За таких обставин, зазначене судове рішення повністю ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, в т.ч. положеннях ст.ст. 149, 158 ЦПК України.
А відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст.ст. 1-5, 11, 15, 89, 223 ЦПК України, ст.ст. 1, 8, 9, 24, 32, 59 Конституції України, ст.ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 141-155 СК України, Конвенції про права дитини, Конвенції про контакт з дітьми, Закону України «Про охорону дитинства», на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.
Інші доводи, зазначені в апеляції, зокрема, про те, що місцевий суд не об'єктивно відхилив клопотання про відкладення судового засідання, не врахував його доводів, які були висловлені в ході судового засідання з приводу прохання відкласти судове засідання для можливості отримати професійну правничу допомогу, за його заявою було відкрито та триває виконавче провадження, рішення суду не виконане, скасування заходів забезпечення позову можуть вплинути на хід кримінального провадження, з точки зору суду другої інстанції та з огляду на викладене, не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, при наявності для цього обґрунтованих та законних підстав.
Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Р.В. Березовенко
Л.П. Сушко