17 вересня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/8305/18
Апеляційне провадження 22-ц/824/11726/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.
при секретарі Гойденко Д.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Комунальне підприємство «Володимирський ринок»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Володимирський ринок», третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,
у квітні 2018 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Володимирський ринок», у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 29-К/ТР від 02.04.2018 про звільнення його з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП; поновити його на посаді заступника директора; стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн; визнати незаконним та скасувати наказ № 06-к/ТМ від 22.01.2018 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
В обґрунтування позову зазначав, що наказом директора КП «Володимирський ринок» № 149 від 01.09.2014 № 149-к від 01.09.2014 його призначено на посаду заступника директора. 01.02.2018 йому вручено повідомлення № 100 про заплановане вивільнення у зв'язку зі скороченням штату та одночасно запропоновано переведення на інші посади, які не відповідали його кваліфікації та стану здоров'я. На момент попередження про заплановане вивільнення і на день звільнення з роботи, в КП «Володимирський ринок» було три посади заступника директора та він мав переважне право залишитись на роботі на підставі п. п. 1, 2, 3 ст. 42 КЗпП України, оскільки має на утриманні дружину та доньку-студентку, які не мають самостійного доходу. Проте, наказом № 29-К/ТР від 02.04.2018 його звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Крім того, вважає, що дисциплінарного правопорушення він не вчиняв, а тому наказ від 22.01.2018 № 06 К/ТМ про оголошення догани є незаконним. У цьому наказі відповідач послався на те, що він не виконав п. 2.1.11 та п. 2.1.18 посадової інструкції, 17.01.2018 не поставив працівникам завдання по прибиранню снігу та не проконтролював це питання з 07.50 год. по 11.00 год., проте жодних доказів на підтвердження цього факту відповідач не надав.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2019 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом першої інстанції не враховано, що третю посаду заступника директора було введено з 01.02.2017, тобто за рік до скорочення посади позивача та на цю посаду переведено ОСОБА_3 , яка до цього з 15.06.2016 займала посаду завідувача відділу торгівельних майданчиків. Вказував, що ніякого скорочення чисельності штату не було, оскільки кількість працівників збільшилась з 106 до 115 осіб відповідно до фінансового плану підприємства. Суд не врахував, що він мав переважне право залишитись на роботі на підставі п. 1, 2, 3 ст. 42 КЗпП України. Крім того, судом не взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2019 у справі 813/1813/16, у постанові Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 803/1157/16 та у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справ 823/604/16, в якій зазначено, що норми ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не звільняють роботодавця від обов'язку запропонувати працівнику всі вакантні посади, що з'явились на підприємстві протягом відповідного періоду і які існували на день звільнення, незалежно від факту відмови такого працівника від однієї із запропонованих посад. Крім того, суд не звернув увагу на те, що комісія, яка була створена для вирішення питання про причини не здійснення своєчасного прибирання снігу повторила звинувачення директора ринку та не врахувала докази про несприятливі погодні умови, а саме сильний снігопад.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує на те, відповідно до наказу № 12-К/ТР від 01.02.2018 відбулось скорочення штату підприємства, а не чисельність штату. Посади заступника директора та заступника директора з розвитку та комерційної діяльності не є тотожними, а тому положення ст. 42 КЗпП України про переважне право на залишенні на роботі до спірних правовідносин не застосовується. Збільшення штатної чисельності на підприємстві з 106 до 115 осіб пояснюється тим, що станом на 01.01.2018 на підприємстві загальна штатна чисельність становила 122 штатні одиниці, при цьому частина посад були вакантними, а частина були зайняті працівниками. Вважає, що не повинен брати до уваги доводи позивача про те, що запропоновані йому посади не відповідали рівню його кваліфікації, оскільки відповідач не зобов'язаний пропонувати працівнику роботу більш високого рівня за спеціальністю або за посадою, адже можливість надання такої роботи визначається загальним правилам про комплектування кадрів, які діють на підприємстві з урахуванням кваліфікаційних вимог до певної посади. Крім того, позивачу оголошено догану, оскільки останній не забезпечив проведення робіт по прибиранню снігу, що входило до його обов'язків. Факт вчинення дисциплінарного проступку встановлено комісією, яка була створена для вирішення питання про причини не здійснення своєчасного прибирання снігу 17.01.2018. Довідка про погодні умови, яка надавалася позивачем, також враховувалася, проте згідно цієї довідки сильний сніг йшов лише 23 хв, а з 11год. 35 хв. сніг взагалі не падав, а тому позивач мав забезпечити прибирання снігу у цей день.
У судовому засіданні позивач та його представник Крат В .Ф. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник відповідача Коваленко С.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у її відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.09.2014 ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора КП «Володимирський ринок».
17.01.2018 на території ринку не було організоване своєчасне прибирання снігу.
Наказом від 17.01.2018 № 04 створена комісія для встановлення причин не здійснення своєчасного прибирання снігу на закріпленій за відповідачем території.
Відповідно до акту від 19.01.2018 ОСОБА_1 від надання будь-яких пояснень щодо цих обставин відмовився.
22.01.2018 за результатами проведеної службової перевірки, комісією було складено висновок, згідно з яким причиною невчасного прибирання снігу на закріпленій території було порушення ОСОБА_1 пунктів 2.1.11 та 2.1.19 посадової інструкції.
Наказом № 06 к/тм від 22.01.2018 заступнику директора ОСОБА_1 оголошено догану.
Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомився в цей же день.
01.02.2018 наказом КП «Володимирський ринок» № 12-К/ТР, у зв'язку з необхідністю оптимізації штатної структури, з метою підвищення ефективності управління підприємством, внесені зміни до штатного розпису, затвердженого наказом № 115-ШР від 13.11.2017, який введений в дію з 01.12.2017 та скорочено посаду заступника директора.
01.02.2018 ОСОБА_1 вручено повідомлення № 100 про заплановане вивільнення, у зв'язку зі скороченням штату від 01.02.2018 № 12-К/ТР на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 02.04.2018. Одночасно запропоновано вільні посади, від переведення на які він відмовився, пославшись на те, що запропоновані посади не відповідають його кваліфікації та стану здоров'я, про що власноруч здійснив запис у повідомленні.
06.03.2018 КП «Володимирський ринок» звернувся до Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Профспілки працівників торгівлі, громадського харчування, малого та середнього бізнесу «Голосієво» на КП «Володимирський ринок» із поданням про надання згоди на звільнення заступника директора ОСОБА_1 , у зв'язку зі скороченням штату.
16.03.2018 Профспілковий комітет Первинної профспілкової організації Профспілки працівників торгівлі, громадського харчування, малого та середнього бізнесу «Голосієво» на КП «Володимирський ринок» повідомило директора КП «Володимирський ринок» про те, що у відповідності до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою профспілкового органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Однак, оскільки ОСОБА_1 не є членом первинної профспілкової організації рішення про його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України приймає адміністрація КП «Володимирський ринок», без погодження з первинною профспілковою організацією, з наданням йому гарантій та компенсацій, передбачених законом.
02.04.2018 наказом КП «Володимирський ринок» № 29-К/ТР позивача звільнено з посади заступника директора, у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗПП України.
Позивача ознайомлено із наказом про звільнення, вручено трудову книжку та проведені розрахунки у відповідності до вимог закону. Дані обставини позивач не оспорює.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Наказом від 01.02.2018 у зв'зку з необхідністю оптимізації штатної структури, з метою підвищення ефективності управління підприємством та покращення організації праці внесено зміни до штатного розпису та скорочено посаду заступника директора, яку обіймав позивач.
Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємству надано право самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.
Суд не вправі втручатися у господарську діяльність відповідача щодо визначення чисельності чи штату працівників, а лише має перевірити обставини щодо дійсних змін в організації праці. Наявність змін в органці праці та скорочення штату підтверджується штатними розкладами.
01.02.2018 ОСОБА_1 вручено повідомлення про заплановане вивільнення, у зв'язку зі скороченням штату та одночасно запропоновано вільні посади.
Від зайняття посад, які були наявні у штаті відповідача позивач відмовився. Дані обставини позивачем не заперечуються.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач мав запропонувати позивачу іншу посаду заступника директора, оскільки у штаті відповідача було три посади заступника директора та врахувати його переважне право на залишення на роботі, проте такі доводи суперечать встановленим у справі обставинам та вимогам трудового законодавства.
Відповідно до штатного розпису КП «Володимирський ринок», який введено в дію з 01.12.2017 у штаті відповідача були наявні такі посади: заступник директора; заступник директора з фінансово-економічних питань; заступник директора з розвитку та комерційної діяльності. Посадові обов'язки за вищезазначеними посадами різні, що підтверджується посадовими інструкціями та не заперечується позивачем. Посилання позивача на те, що його посадова інструкція у 2017 році була змінена не можуть враховуватися судом, оскільки визначення обсягу обов'язків працівника за конкретною посадою відноситься до компетенції роботодавця, а не суду. До того ж сам позивач вказав, що не міг зайняти посаду заступник директора з фінансово-економічних питань через відсутність кваліфікації. Відтак фактично позивач визнає, що відбулося скорочення посади, яку обіймав лише він, а не скорочення чисельності штату.
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що відбулося скорочення посади, яку обіймав лише позивач, а не скорочення чисельності працівників, які обіймають тотожні посади, а тому до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишенні на роботі.
Доказів про те, що у відповідача були інші вільні посади, ніж ті, які пропонувалися позивачу при звільнені останній не надав та таких обставин судом не встановлено.
Представник відповідача зазначив, що посада електромотера, яка була вільною на час звільнення позивачу не пропонувалася, оскільки останній не мав відповідної кваліфікації для зайняття такої посади.
Враховуючи вищевикладене висновки суду про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм трудового законодавства є правильними.
Звільнення позивача не пов'язане із притягненням його до дисциплінарної відповідальності, а тому доводи останнього про те, що догана винесена лише з метою подальшого звільнення не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Згідно зі ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Позивач не заперечував, що здійснення контролю за роботою господарського відділу відносилося до його посадових обов'язків.
17.01.2018 відповідач виявив, що на території ринку не було організоване своєчасне прибирання снігу.
Для з'ясування причин цього ж дня за наказом відповідач від 17.01.2018 № 04 створена комісія у складі трьох осіб. Позивач надати будь - які письмові пояснення відмовився.
Згідно з висновком комісії від 22.01.2018 причиною невчасного прибирання снігу на закріпленій території було порушення ОСОБА_1 пунктів 2.1.11 та 2.1.19 посадової інструкції. Наказом № 06 к/тм від 22.01.2018 позивачу оголошено догану за порушення пунктів 2.1.11 та 2.1.19 посадової інструкції.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Доводи апеляційної скарги про те, що комісія не проводила з'ясування причин несвоєчасної організації прибирання снігу та відсутності контролю за прибиранням, а повторила звинувачення, висунуті директором ринку не знайшли свого підтвердження. До висновку комісії додані письмові пояснення заступника начальника господарського відділу Губань В.П. від 17.01.2018 та акт від 19.01.2018 про відмову позивача надати пояснення.
При розгляді справи в апеляційному порядку на запитання суду позивач не зміг зазначити чому він відмовився надати письмові пояснення щодо обставин, які підлягали з'ясуванню ще до притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Доводи представника позивача про те, що відповідач перед застосуванням дисциплінарного стягнення повинен був відібрати письмові пояснення від всіх осіб, які причетні до прибирання снігу не ґрунтуються на вимогах закону.
Позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності за порушення пунктів 2.1.11 та 2.1.19 посадової інструкції, а саме за неналежну організацію своєчасного прибирання снігу на закріпленій території, а не за те, що сніг взагалі не прибирався, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував погодні умови, які були станом на 17.01.2018 не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно встановив обставини справи на основі об'єктивної оцінки доказів, наданих сторонами та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375,381-383 ЦПК України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 18.09.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. Ф. Мазурик
О. І. Шкоріна