17 вересня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 760/12178/19
Апеляційне провадження 22-ц/824/11964/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач приватне акціонерне товариство «УКРАГРО НПК»
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Оксюти Т.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «УКРАГРО НПК» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «УКРАГРО НПК», у якому просила поновити її на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 30.03.2019 та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування вимог зазначала, що з 26.11.2007 працювала у відповідача на посаді. Наказом від 15.06.2015 її переведено на посаду старшого бухгалтера з праці та заробітної плати.
Наказом № 433-К 02.11.2017 неї звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату. Вважаючи звільнення незаконним вона звернулася з позовом до суду та рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 була поновлена на роботі. Відповідач виконав рішення суду та поновив її на роботі. Проте, не погодившись із рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Не дочекавшись закінчення судового розгляду 29.03.2019 знову звільнив її з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Підставою звільнення зазначено наказ № 6-КВ від 17.01.2019 року, з яким вона ознайомлена не була.
Вважає звільнення незаконним, оскільки вона не ознайомлена з тим, які саме зміни відбулися на підприємстві, які наявні підстави для скорочення саме її посади, та відповідачем не враховано переважне право на залишення її на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України. Письмово вона не відмовлялась від жодної із запропонованих посад, а лише утрималась від надання відповіді. До того ж на момент звільнення на підприємстві значилися ще чотири вакантні посади, які більш придатні її спеціальності та досвіду, проте ці посади їй не запропоновано.
Крім того, з моменту поновлення на роботі за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 і до моменту скорочення - 29.03.2019 її фактично не було допущено до виконання колишніх функціональних обов'язків, згідно з посадовою інструкцією, не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та не створено нормальних умов для роботи.
Рішенням Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 11.06.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував переважне право на залишення її на роботі, передбачене ст. 42 КЗпП України. Крім того, їй не було запропоновано всіх вільних вакантних посад на день звільнення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує на те, що позивач була попереджена про наступне вивільнення та їй запропоновано вакантні посади, від яких вона відмовилася. Крім того, постановою Київського апеляційного суду від 04.04.2019 скасоване рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018, на виконання якого позивач була поновлена на роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наказом від 26.11.2007 № 527-К позивач прийнята на постійну роботу у виробничій структурі ЗАТ «УКРАГРО НПК» на посаду бухгалтера.
Згідно з протоколом № 27 загальних зборів акціонерів ЗАТ «УКРАГРО НПК» від 12.04.2011 змінено найменування товариства з ЗАТ «УКРАГРО НПК» на АТ «УКРАГРО НПК».
Згідно з наказом від 15.06.2015 № 353/1-К позивач переведена на посаду старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з оплатою праці згідно штатного розпису.
Згідно з наказом від 02.11.2017 № 433-К позивачку звільнено з посади старшого бухгалтера з праці та заробітної плати, у зв'язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України з 02.11.2017.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «УКРАГРО НПК» про поновлення на роботі задоволено та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати з 03.11.2017. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
На виконання рішення суду ПрАТ «УКРАГРО НПК» 29.10.2018 видано наказ № 291-К від 29.10.2018, яким скасовано попередній наказ про звільнення та поновлено позивача на роботі на посаді старшого бухгалтера з праці та заробітної плати.
Наказом від 17.01.2019 № 6-КВ внесено зміни до штатного розпису та скорочено посаду «старший бухгалтер з праці та заробітної плати».
Цього ж дня ОСОБА_1 була попереджена про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату). Одночасно з попередженням про звільнення позивачці запропоновано іншу роботу (наявні вакантні посади) у ПрАТ «УКРАГРО НПК», від переведення на які вона відмовилася. Відповідно до повідомлень № 41 від 01.02.2019, № 51 від 18.02.2019, № 68 від 25.02.2019, № 86 від 06.03.2019, № 93 від 13.03.2019 позивачці після попередження про звільнення неодноразово пропонувались вакантні посади, які існували в штатному розписі для продовження роботи на цьому ж підприємстві, проте позивач не надала згоду на зайняття будь - якої із запропонованих посад.
У період з 19.03.2019 по 28.03.2019 позивач перебувала на лікарняному.
Згідно з наказом від 29.03.2019 № 70-К ОСОБА_1 звільнена у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.04.2019 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи скасування судового рішення, яке стало підставою для поновлення позивача на роботі, 04.04.2019 відповідачем видано наказ № 99-К, відповідно до якого скасовано наказ № 291-К від 29.10.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та відновлено дію наказу № 433-К від 02.11.2017 «По особовому складу», яким позивачку звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з дотримання норм трудового права.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
За обставинами справи встановлено, що позивач була звільнена з роботи згідно з наказом № 433-К від 02.11.2017 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату.
Даний наказ було скасовано на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі на попередній посаді.
Проте, надалі постановою Київського апеляційного суду від 04.04.2019 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 скасовано та у задоволенні позову про поновлення на роботі відмовлено.
Дію наказу № 433-К від 02.11.2017 про звільнення позивачки з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату відновлено.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
ОСОБА_1 звільнена з роботи наказом № 433-К від 02.11.2017 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату, який є чинним і надалі у встановленому законом порядку позивач трудовий договір з відповідачем не укладала і на роботу не приймалася.
Поновлення на роботі позивачки відбулося на виконання рішення суду відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України. Проте поновлення на роботі на підставі рішення суду не є тотожним укладенню трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Після скасування постановою Київського апеляційного суду від 04.04.2019 рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 позивачка вважається звільненою з дотриманням відповідачем норм трудового законодавства ще з 02.11.2017, а тому будь - які подальші відносини між сторонами, у тому числі і звільнення згідно з наказом від 29.03.2019 № 70-К не порушують прав та законних інтересів позивачки.
Відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції проаналізував законність дій відповідача при видачі наказу від 29.03.2019 № 70-К про звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України та не знайшов порушень трудового законодавства, оскільки позивач була завчасно попереджена про наступне вивільнення та їй запропоновано вакантні посади.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачці не було запропоновано вільних посад та не враховано її переважне право на залишення на роботі спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 17.09.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. Ф. Мазурик
О. І. Шкоріна