Справа № 11-кп/824/1886/2019 Суддя у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 537 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
11 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року стосовно засудженого
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хотин Чернівецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживав за адресою: АДРЕСА_2 , засуджений 14 липня 2015 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_6
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року задоволено клопотання інспектора Солом'янського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації ОСОБА_9 , скасовано звільнення від покарання з випробуванням та засудженого ОСОБА_6 направлено для відбування покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року, оголошено розшук ОСОБА_6 .
Суд мотивував своє рішення тим, що засуджений неодноразово допускав порушення умов звільнення від відбування покарання, не виконував належним чином покладений на нього вироком обов'язок щодо обов'язкової явки для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції та допустив п'ять неявок для реєстрації без поважних причин, а в подальшому змінив місце проживання, не повідомивши про це уповноважений орган з питань пробації та суд, що свідчить про небажання ОСОБА_6 стати на шлях виправлення.
В окремо поданих апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 просять скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, вказують, що скасовуючи звільнення від відбування покарання з випробуванням і направляючи ОСОБА_6 для відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою всі обставини, які сприяли порушенню засудженим покладених на нього судом обов'язків, а саме: незадовільний стан його здоров'я та намагання лікуватись самостійно; наявність на утриманні неповнолітньої дитини, яка хворіє; неможливість протягом тривалого часу влаштувати власні побутові умови проживання, нужденний стан та відсутність постійного житла, що і стало причинами неявки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, але ці причини є поважними.
Апелянти звертають також увагу на те, що засуджений ОСОБА_6 протягом іспитового строку не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання. Після відмови судом 19 березня 2017 року у задоволенні клопотання Солом'янського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6 лише один раз не з'явився для реєстрації, до нього не застосовувалося застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а невиконання ним обов'язків, визначених судом у вироку, не носить систематичний характер, тобто висновок суду про те, що ОСОБА_6 не бажає стати на шлях виправлення, є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали апеляційні скарги та, уточнивши апеляційні вимоги, просили прийняти остаточне рішення про відмову у задоволенні клопотання представника уповноваженого органу з питань пробації про направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_6 для відбування покарання, призначеного судом; заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги; перевіривши матеріали судового провадження та особової справи засудженого; обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України суду надано право під час виконання вироків вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного судом.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно з ч. 2 ст. 78 КК України достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком.
Невиконанням обов'язків вважається невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Із положень ч. 3 ст. 166 КВК України також слідує, що у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Абзацом 1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року встановлено, що згідно з ч.2 ст.78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
На переконання колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Як убачається з матеріалів судового провадження, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації.
04 вересня 2015 року засуджений ОСОБА_6 був поставлений на облік до Солом'янського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції в м. Києві, ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання та попереджений про те, що у разі ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного порушення громадського порядку звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути скасоване судом і він буде направлений для відбування призначеного покарання. При цьому у засудженого відібрані підписка (а.о.с. 12), пояснення (а.о.с. 14), а також винесена постанова про встановлення днів явки на реєстрацію - перший та третій вівторок кожного місяця (а.о.с. 15).
Під час перебування на обліку засуджений ОСОБА_6 06 жовтня 2015 року та 03 листопада 2015 року без поважних причин не з'явився для реєстрації до відділу кримінально-виконавчої інспекції, у зв'язку з чим йому були винесені письмові попередження про те, що у разі подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків, буде внесено до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання (а.о.с. 27, 32). Проте ОСОБА_6 02 серпня 2016 року знову без поважних причин не прибув для реєстрації, за що 16 серпня 2016 року йому було винесено третє попередження (а.о.с.92).
06 грудня 2016 року та 17 січня 2017 року ОСОБА_6 також не з'явився для реєстрації до відділу кримінально-виконавчої інспекції, 20 грудня 2016 року та 07 лютого 2017 року засудженому знову винесено письмові попередження (а.о.с. 112, 118), а 22 лютого 2017 року подано до суду клопотання про скасування звільнення від покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_6 для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 березня 2017 року у задоволенні клопотання відмовлено.
12 липня 2017 року ОСОБА_6 в черговий раз роз'яснено покладені на нього судом обов'язки та попереджено про наслідки їх невиконання (а.о.с.151).
19 грудня 2017 року та 16 січня 2018 року засуджений знову не з'явився для реєстрації без поважних причин, бо його пояснення про перебування за межами м. Києва та проходження стажування в підприємстві "Будінвест" нічим не підтверджені, а тому 02 січня 2018 року та 23 січня 2018 року він отримав попередження про внесення до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (а.о.с.160, 162), які проігнорував, оскільки 17 квітня 2018 року та 02 травня 2018 року знову не з'явився для реєстрації до відповідного органу з питань пробації, змінив місце свого проживання, про що не повідомив ані орган з питань пробації, ані суд, отже зник з метою ухилення від контролю за його поведінкою з постійного місця проживання.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року, оскільки указані факти свідчать про невиконання засудженим покладених на нього судом обов'язків, ухилення від звільнення від відбування покарання з випробуванням, а відтак і про небажання стати на шлях виправлення.
Доводи засудженого та захисника про те, що ОСОБА_6 не прибував для реєстрації з різних поважних причин, про що інколи повідомляв інспектору відповідного органу з питань пробації, є непереконливими, оскільки такі обставини не підтверджуються будь-якими доказами. Посилання сторони захисту на незадовільний стан здоров'я засудженого при тому, що він не звертався до закладів охорони здоров'я та займався, як повідомив ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції, самолікуванням, не заслуговують на увагу. До того ж за повідомленням завідувача Київської міської медичної частини ФДУ "Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України" від 21 травня 2019 року, яке надав захисник на підтвердження доводів щодо неявки засудженого для реєстрації за станом здоров'я, ОСОБА_6 06 травня 2019 року взятий на облік з приводу виявленого захворювання - вірусного гепатиту "С", в той же час будь-які клінічні прояви даного захворювання у нього відсутні і лікування він не потребує.
Посилання захисника на те, що уповноважений орган з питань пробації не застосовував до ОСОБА_6 письмових попереджень про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання суперечать матеріалам особової справи засудженого, із яких вбачається, що такі попередження були застосовані до ОСОБА_6 двічі лише на початку 2018 року, а протягом всього часу перебування на обліку 7 разів.
Колегія суддів звертає увагу також на те, що після розгляду судом вперше клопотання про скасування звільнення від покарання з випробуванням і прийняття рішення про відмову у його задоволенні, засуджений продовжив не виконувати покладених на нього судом обов'язків, неодноразово без поважних причин не прибув для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, на початку квітня 2018 року змінив місце свого проживання, не повідомивши про це відповідний орган, що не заперечував ОСОБА_6 і в суді апеляційної інстанції. Повторно внесене до суду клопотання про направлення ОСОБА_6 для відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком суду, розглянуто судом у відсутність засудженого, але це було викликано виключно поведінкою самого засудженого, який не виконав обов'язок, покладений на нього судом, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання. В той же час судом першої інстанції були вжиті всі дії та використані всі засоби, передбачені КПК України, направлені на забезпечення участі засудженого у розгляді відповідного клопотання. При цьому доводи захисника про те, що суд не забезпечив участі захисника під час розгляду вказаного клопотання, чим порушив право засудженого на захист, не заслуговують на увагу, оскільки правові підстави для забезпечення участі захисника, виходячи з положень кримінального процесуального закону щодо обов'язкової участі захисника, у суду першої інстанції були відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року про скасування щодо ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного вироком суду покарання відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Отже апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4