Справа №755/12029/18
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10573/2019
10 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Миколи Івановича на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року (суддя Яровенко Н.О.) у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок злочину,
встановила:
у серпні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, у сумі 1 205 210грн 61коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він є замовником робіт по об'єкту «Реконструкція приміщення на Харківському шосе, 18 під відділ (центр) надання адміністративних послуг апарату Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» на підставі розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №271 від 09 червня 2015р. 28 грудня 2015 року між ним та ТОВ «Аксіон ЛТД» укладено договір №59 «Про закупівлю робіт за державні кошти» щодо виконання робіт з реконструкції будівлі під центр надання адміністративних послуг на Харківському шосе , 18 у м. Києві.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05 липня 2017 року по справі №755/8935/17 затверджено мирову угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2017р. між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Шевченком П.М та підозрюваним ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного вироку в результаті дій відповідача, позивачу завдано збитків в сумі 1 205 210грн (по актам № 1 та № 2 за грудень 2015р. - 208 549грн і 574 481грн 18коп., по актам 3,4,5 за грудень 2015р. - 422 180грн 43коп.).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» майнову шкоду у сумі 1 205 210грн 61коп., завдану внаслідок злочину, та 1 762грн судового збору в дохід держави.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2019 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марченко М.І. просить скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача посилається на порушення судом норм процесуального
права, оскільки відповідач не отримував копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі, а також не був повідомлений про судовий розгляд.
Також, представник відповідача посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки з обвинувального акту від 31 травня 2017р. та угоди про визнання винуватості від 31 травня 2017р., вбачається, що стороною обвинувачення не встановлювались у кримінальному провадженні обставини заподіяння ОСОБА_1 будь-якої шкоди у будь-якому розмірі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», і це підприємство не є потерпілим від злочину. Відсутні такі відомості і у вироку суду.
Крім того, представник відповідача звертає увагу, що відповідно до обставин, викладених у вироку, ОСОБА_1 визнав себе винним у тому, що вніс до документів завідомо неправдиві відомості, але у вироку відсутнє посилання на те, що в результаті таких дій відповідач отримав від позивача якесь майно та завдав йому збитків.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.118), свого представника у судове засідання не направив, клопотання про його перенесення не подав, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Суд, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Марченка М.І., який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 271 від 9 червня 2015 року замовником робіт по об'єкту «Реконструкція приміщення на Харківському шосе, 18 під відділ (центр) надання адміністративних послуг апарату Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» визначено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. та підозрюваним ОСОБА_1 Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК та ч. 4 ст. 358 КК України, і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вирок суду є підставою для звільнення позивача від доказування і судом достовірно встановлено завдання відповідачем майнової шкоди позивачу.
Проте вказаний висновок суду не відповідає обставинам справи, наданим позивачем доказам, та не ґрунтується на нормах матеріального права, а рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3).
Відповідно до ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик (частина 3). Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина 5).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (частина 6).
Згідно частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що направлена відповідачу судова повістка про судове засідання 20 листопада 2018 року, ним отримана не була та повернулася до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України не є належним врученням судової повістки, а відтак суд першої інстанції не мав підстав для проведення заочного розгляду справи, а отримавши заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення, відповідно до положень ст. 288 ЦПК України повинен був скасувати заочне рішення суду.
Однак, ухвалою суду від 31 травня 2019 року у задоволенні заяви було відмовлено.
За таких обставин, рішення суду підлягає обов'язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.
У підтвердження завданої йому шкоди, позивач надав суду першої інстанції вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 31 травня 2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченком П.М. та підозрюваним ОСОБА_1 , та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК та ч. 4 ст. 358 КК України.
Разом з цим, у вироку суду не встановлено, що діями ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва».
З тексту вироку вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним у підроблені та використанні офіційних документів з метою їх використання іншою особою. Його дії полягали у тому, що він, будучи особою, якій надано право здійснювати технічний нагляд та посвідчувати офіційні документи по об'єкту будівництва «Реконструкція приміщення на Харківському шосе, 18 під відділ (центр) надання адміністративних послуг апарату Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації», посвідчив офіційні документи, акти приймання виконаних будівельних робіт, пов'язаних з реконструкцією приміщення під центр адміністративних послуг по вул. Харківське шосе , 18 в м. Києві форми КБ-2 В за грудень 2015 року № 1 на суму 490 778,88грн, № 2 на суму 836 504,51грн, № 3 на суму 35062,94грн, № 4 на суму 127971,80грн, № 5 на суму 259145,69, до яких були внесені
завідомо неправдиві відомості щодо обсягу та переліку виконаних будівельно-ремонтних робіт.
Вказані акти були надані ОСОБА_1 до бухгалтерії КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» з метою перерахунку грошових коштів на користь ТОВ «Аксіон ЛТД» та приватного підприємця « ОСОБА_2» в якості сплати за нібито виконані будівельні роботи та послуги з технічного нагляду за вказаними роботами.
Також у вироку зазначено, що висновком експерта встановлено, що станом на 21 березня 2016 року вартість невиконаних робіт по акту № 1 за грудень 2015 року становить 208549грн, вартість не змонтованого обладнання по акту № 2 за грудень 2015 року становить 574 481,18грн, виконання робіт з монтажу устаткування та використання матеріалів, перелічених у актах приймання виконаних будівельних робіт № 3, 4 та 5 за грудень 2015 року на загальну суму 422 180,43грн не підтверджується.
Отже, у вироку суду не зазначено та не встановлено, що діями ОСОБА_1 позивачу була завдана матеріальна шкода, а відтак суд першої інстанції безпідставно послався на звільнення позивача від доказування на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України..
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не було надано суду доказів перерахування грошових коштів ТОВ «Аксіон ЛТД» та приватному підприємцю «Павленко Д.В.» на підставі підроблених ОСОБА_1 актів.
Також позивачем не було надано доказів, що після 21 березня 2016 року роботи, які не були виконані згідно вищезазначених актів, не були виконані у подальшому.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають наданим позивачем доказам, при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із недоведеністю.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а у позові відмовляється, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним за подання апеляційної скарги
судовий збір.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка Миколи Івановича задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок злочину, відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39606435, яке знаходиться у м. Києві, вул.. Челябінська, 9-г, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , судові витрати у сумі 27 177грн 24коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк