Справа №461/968/19
16 вересня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Рибак Н.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Заставного Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів,
встановив:
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що уклав із Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») договори банківського вкладу на суму 347048,95 грн. У подальшому у АТ «Дельта Банк» введено тимчасову адміністрацію та відкрито ліквідаційну процедуру. Позивач зазначає, що строк дії вказаних договорів закінчився, проте відповідач повернув лише частину вкладу у розмірі 200000,00 грн. Решту суми вкладу - 147048,95 грн. банк не повернув, чим порушує права позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Просить стягнути з АТ «Дельта Банк» грошові кошти в розмірі 147048,95 грн.
22 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що АТ «Дельта Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», котрий є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах. Зазначає, що запровадження процедури ліквідації банку унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також вказує, що позивач отримав максимальну гарантовану суму компенсації по вкладах АТ «Дельта Банк» у розмірі 200 000 грн., а залишкову суму вкладу він має право отримати, як кредитор 4 черги виключно у порядку черговості передбаченої законодавством /а.с. 26-29/.
13 травня 2019 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не регулює відносин між банком та вкладником, оскільки на них поширюється Цивільний кодекс України /а.с. 45/.
10 липня 2019 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, у яких він просить відмовити у задоволення позову. Підтримує позицію відповідача, вказуючи, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним законом, який регулює порядок повернення коштів вкладникам у разі запровадження процедури ліквідації банку. Відтак, враховуючи те, що на момент подання позову в АТ «Дельта Банк» розпочато процедуру ліквідації, відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів у судовому порядку, оскільки це прямо суперечить нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» / а.с. 72-74.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, з підстав викладених у ньому та просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.
Представник третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника третьої особи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Судом встановлено, що на підставі укладеного 16 січня 2015 року з АТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 001- 13710-160115, ОСОБА_2 передав банку 62 933 грн. із процентною ставкою на суму вкладу 13% річних та строком до 15 липня 2015 року /а.с. 10, 11/.
23 січня 2015 року між позивачем та АТ «Дельта Банк» укладені договори банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях №011-13710-230115 та № 010-13710-230115 на суму 100 000 грн. та 80 000 грн. із процентною ставкою на суми вкладів 13% річних та строком до 28 січня 2016 року включно /а.с. 6-9/.
Окрім того, 02 лютого 2015 року між позивачем та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір №004-13710-020215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях. Договір укладено на строк до 07 лютого 2016 року. Відповідно до умов Договору на депозитний рахунок банку внесено кошти у розмірі 104 115, 95 грн. із процентною ставкою на суму вкладу 13% річних /а.с. 4,5/.
На виконання умов договорів ОСОБА_2 було внесено кошти до Банку, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. №150 «Про винесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. /а.с. 32-34/.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», ОСОБА_3 на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно /а.с. 35, 36/.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 р. № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04 жовтня 2019 року /а.с.37/.
Судом встановлено, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в порядку ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивачу виплачено 200 000 гривень.
Однак, позивач вважає, що він має право на отримання залишку свого депозитного вкладу за рахунок коштів Банку, відповідно до норм Цивільного кодексу України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
При цьому, ч. 1 статті 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Таким чином, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені у спеціальному законі.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 20.01.2016 р. №6-2001 ц. Даної позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/23398/16.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 цього Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Згідно ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, Фонд, діючи від імені Банку та в межах повноважень, наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснив виплату гарантованої суми відшкодування позивачу в розмірі 200 000 грн., що не заперечується сторонами.
Положеннями ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Згідно статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з положень якої вбачається, що вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються в четверту чергу.
Визначена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговість задоволення вимог кредиторів до банку не позбавляє та не обмежує вкладників банку права на повернення вкладу, а лише зумовлює певні процедурні питання здійснення ними цього права.
Згідно із системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.
Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованих Фондом.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 13 березня 2018 року у справі №910/23398/16 (провадження №12-20гс18).
Враховуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що оскільки на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неможливим. Зважаючи на те, що позивачем отримано гарантоване відшкодування в розмірі 200000, 00 гривень, тому залишок суми вкладу, позивач має право отримати, як кредитор 4 черги виключно в порядку та черговості передбаченими законодавством.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.