1Справа № 335/8424/19 1-кс/335/6197/2019
09 вересня 2019 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080020000091 від 16.01.2019 року у відношенні:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що у період приблизно з грудня 2018 року по березень 2019 року ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 , який з грудня 2018 року мав конфліктні відносини з ОСОБА_9 , на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
З цією метою, 28.03.2019 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, реалізовуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з метою умисного вбивства ОСОБА_9 групою осіб, прибув разом з ОСОБА_10 за місцем мешкання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 , де став очікувати на останнього.
28.03.2019 року, приблизно о 19 годині 10 хвилин, ОСОБА_9 разом із малолітнім сином - ОСОБА_11 , 2011 року народження приїхав на власному автомобілі марки «Mersedes Brabus» д/з НОМЕР_1 до місця мешкання, за вище зазначеною адресою. Зупинившись біля другого під'їзду вказаного будинку ОСОБА_9 разом із сином ОСОБА_11 вийшов із салону автомобілю. Одразу після цього, ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , з метою вбивства ОСОБА_9 , підійшов до останнього та у присутності малолітнього ОСОБА_11 , почав наносити численні удари руками в область життєво важливого органу - голови ОСОБА_9 . В цей час ОСОБА_5 , діючи згідно з попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , з метою вбивства ОСОБА_9 , наблизився до них та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав наносити численні удари руками в область життєво важливого органу - голови ОСОБА_9 . Не зупиняючись на досягнутому, з метою доведення злочинного наміру до кінця, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , обійшов з лівої сторони ОСОБА_9 та, шляхом захвату правою рукою за шию ззаду, поваливши його на асфальт, почав стискати шию ОСОБА_9 і таким чином душити його з метою заподіяння смерті ОСОБА_9 . В цей час ОСОБА_5 , продовжуючи діяти у групі з ОСОБА_8 , з метою доведення злочинного наміру до кінця, дістав із кишені ніж, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав наносити ним численні махові удари в область життєво важливого органу - голови ОСОБА_9 , який у свою чергу захищаючись, намагався визволитись з захвату ОСОБА_12 . Надалі ОСОБА_9 , перевернувшись корпусом тіла, визволився від захвату та зробив спробу підвестись. В цей час ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , з метою подолання супротиву ОСОБА_9 та доведення їх спільного злочинного наміру до кінця, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжив наносити разом з ОСОБА_8 численні удари руками та ногами по всьому тілу ОСОБА_9 , однак через те, що його дії та дії ОСОБА_12 почали припиняти переході, не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від його волі та волі ОСОБА_12
ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою на спричинення смерті ОСОБА_9 , завдали останньому, згідно довідки КУ «МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя»: черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелом нижньої стінки орбіти зі здвигом, гематому вік лівого очного яблука.
За таких обставин, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке кваліфікується як незакінчених замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Посилаючись на те, що в діях підозрюваного ОСОБА_10 вбачаються ознаки особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, його вина повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, крім того встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор наполягали на задоволенні поданого слідчим клопотання, надавши обґрунтування необхідності його задоволення аналогічні тим, що викладені в клопотанні слідчого.
Захисники підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 проти клопотання слідчого про застосування щодо його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, посилаючись на відсутність доказів обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Адвокат ОСОБА_6 суду зазначив, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано не правильно, оскільки слідчий за погодженням прокурора врахував лише показ виключно потерпілого.
Крім того, адвокат зазначив суду про те, що доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні, ґрунтуються лише на припущеннях слідчого і нічим не підтверджені. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 .
Підозрюваний ОСОБА_5 надав показання в судовому засіданні та не погоджувався з кримінально-правовою кваліфікацією своїх діянь. Підтримав позицію сторони захисту про відмову у задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі.
Заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши у сукупності клопотання з доданими до нього матеріалами, допитавши у судовому засіданні потерпілого, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019080020000091 від 16.01.2019 року за ч. 1 ст. 12 КК України щодо заподіяння 02.01.2019 року ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Крім того, у провадженні управління ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12019080020000551 від 29.03.2019 року за ч. 2 ст. 15, п. 7, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України, щодо нанесення 28.03.2019 року близько о 19.10 годині біля будинку АДРЕСА_2 групою осіб, з умислом на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , з хуліганських мотивів, тілесних ушкоджень останньому, в результаті яких ОСОБА_9 залишився живий.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області молодшого радника юстиції ОСОБА_7 від 29.07.2019 року, об'єднано в одному провадженні матеріали досудових розслідувань, що здійснюються у кримінальних провадженнях № 12019080020000091 від 16.01.2019 року за ч. 1 ст. 125 КК України та № 12019080020000551 від 29.03.2019 року за ч. 2 ст. 15, п. 7, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України. Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області подальше досудове розслідування проводиться у кримінальному провадженні № 12019080020000091 від 16.01.2019 року за ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 15, п. 7, п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України.
12.08.2019 року о 11 год. 50 хв. слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором відділом прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу.
Відповідно до статті 29 Конституції України, статтей 12, 177 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Враховуючи те, що запобіжним заходом обмежуються конституційні права і свободи, ще до визнання її винною у вчиненні злочину, а тому обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
За умовами частини 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Не вирішуючи на перед питання про винність підозрюваного у інкримінованому йому у вину кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що, на даний час, матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою містять достатню кількість даних, які вказують на обґрунтованість підозри та ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, слідчий суддя вважає, що у судовому засіданні, прокурором та слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, що підтверджується фактами та інформацією наданою слідчим, а саме, поясненнями допитаних в ході досудового слідства потеріплого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_11 , протоколом слідчого експерименту, за участі ОСОБА_9 , протоколом огляду відеозапису свідка ОСОБА_16 від 28.05.2019 року.
При цьому слідчий суддя зазначає, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
З цього приводу слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого факти, які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
З огляду на вищевикладені обставини, слідчий суддя вважає безпідставними та необґрунтованими доводи сторони захисту про недоведеність слідчим та прокурором обґрунтованості підозри у даному кримінальному провадженні.
Частина 1 статті 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 2 статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першої цієї статті.
Разом із тим, з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що останній вдався лише до загальних фраз передбачених статтею 177 КПК України про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, при цьому ні слідчий, ні прокурор під час розгляду клопотання не навели жодних фактів та не надали суду жодних доказів, які на їхню думку, підтверджують те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та те, що підозрюваний може якимось чином впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що клопотання слідчого про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді взяття під варту фактично ґрунтується на припущеннях про неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу ніж утримання під вартою, а такі обставини, як спроба підозрюваним ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду та те, що підозрюваний може якимось чином впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення не можуть свідчити про наявність законних підстав (ст.ст. 177, 178, 194 КПК України ) для обрання ОСОБА_5 виняткового самого суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
При цьому, у рішенні Страсбурзького суду по справі «В. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року стверджено вже зазначену обставину та вказано, що при цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з іншими державами та його міжнародні контакти, наявність паспортів, наявність сім'ї, попереднє ухилення від правоохоронних органів, тощо.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року, у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду (ст.ст. 29, 62 Конституції України).
Разом з тим, слідчий суддя констатує, що під час розгляду клопотання прокурор, слідчий не довели наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України та не довели недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя бере до уваги особу підозрюваного, те що він раніше є не судимою особою, має сім'ю, дружину, доньку віком 4 місяця, постійне місце проживання, місце праці (працює на посаді електромонтера ТОВ «Спецмонтажавтоматика»), не перебуває на обліку в облпсихлікарні та наркологічному кабінеті.
Як передбачено ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід є необґрунтований, але вбачаючи наявність вчинення злочину, наявність суспільного резонансу та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суддя вважає за можливе обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 21.00 год. до 07.00 год. кожного дня, що на думку суду забезпечить його належну поведінку та попередить його спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя виходячи з положень ст.ст. 178, 181, ч. 4 ст. 194 КПК України оцінюючи в сукупності всі обставини відносно вагомості наявних доказів, вік, стан здоров'я підозрюваного, відсутність судимостей й негативних характеристик, наявність стійких родинних зв'язків у підозрюваного, застосовує до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на підозрюваного обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 195, 196, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без задоволення.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, з 09.09.2019 року по 29.09.2019 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ,такі обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду на його виклик у встановлений термін;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим та експертами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_5 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, у відповідності до якої працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
В разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.09.2019 року.
Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2019 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1