Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11261/2019
17 вересня 2019року місто Київ
справа № 755/1994/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року про задоволення заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Виниченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусєйна Азіза Огли про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності,-
У лютому 2019 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просив:
визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора Алієва Гусєйна Азіза Огли, КП «Святоч» м. Києва, згідно з яким 22 січня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1749907380000;
визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1749907380000.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту та заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи вказану заяву позивач посилався на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може розпорядитись даною квартирою та відчужити її на користь невідомих осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк».
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідач АТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якійпосилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанову нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що посилання ОСОБА_1 на той факт, що АТ «Укрсоцбанк» матиме право вселення та реєстрації будь-яких осіб у спірну квартиру, що створить у них відповідні житлові права є надуманим та безпідставним та позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин.
Зазначав, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами іпотечного договору, з порядком звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання нею умов основного зобов'язання, усвідомлювала зміст дій, що вчиняє та правові наслідки, які створюють її дії, таким чином пункти іпотечного договору жодним чином не порушують умови чинного законодавства.
Вказував, що відповідно до умов п.4.5.3. іпотечного договору ОСОБА_1 цим договором підтвердила свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки; засвідчила свою згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору ти вимог чинного законодавства України.
Посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на не співмірність заходів забезпечення позову, адже договор іпотеки є чинним та діє презумпція правомірності правочину, яка встановлена ст.204 ЦК України та підтверджена чисельною судовою практикою Верховного Суду України.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідача АТ «Укрсоцбанк» до суду апеляційної інстанції не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ «Укрсоцбанк» доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Позивач та відповідач державний реєстратор КП «Світоч» м. Києва Алієв Гусєйн Азіз Огли у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача АТ «Укрсоцбанк», з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є оскарження правомірності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», яка проведена державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли КП «Світоч» міста Києва та позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1749907380000.
Спірна квартира на час укладення іпотечного договору №35.02-09/361 від 14 червня 2006 року належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14 червня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С. за реєстровим №2193, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів, реєстраційний номер 1369065 від 14 червня 2006 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 24 січня 2019 року зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення державного реєстратора КП «Світоч» Алієва Гусейна Азіза Огли.
З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо правомірності реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» та позивачем одночасно заявлено вимогу і майнового характеру - про визнання за нею права власності на вказану квартиру, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказану квартиру.
На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що АТ «Укрсоцбанк», як новий власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Накладення арешту на квартиру є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не додано жодного документа, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб та не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі відчуження банком спірного нерухомого майна правильність висновків суду першої інстанції щодо накладення арешту на спірну квартиру не спростовують, оскільки обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору, а заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
За таких обставин, висновок суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є законним та обґрунтованим.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції не мотивована не є підставою для зміни або скасування правильного по суті судового рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.
Головуючий:
Судді: