Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11799/2019
17 вересня 2019 року місто Київ
справа №359/4372/17
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року про відмову у задоволенні заяви, постановлену під головуванням судді Борця Є.О., у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,-
У грудні 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просив:
визнати виконавчий лист №359/4372/17, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 12 вересня 2018 року про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обгрунтовував тим, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Вказував, що 31 жовтня 2018 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року був повністю виконаний АТ «Ощадбанк» в добровільному порядку, зокрема сплачено на користь ОСОБА_1 40250 грн., а також банком було сплачено на користь УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у місті Києві податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9000 грн. та військовий збір у розмірі 750 грн.
Зазначав, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом «а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України.
Зауважував, що у порядку та на виконання вимог ст.ст.164, 168 ПК України 31 жовтня 2018 року АТ «Ощадбанк» як податковим агентом було сплачено 9750 грн. в якості податку за ОСОБА_1
Вважав, що вказані обставини свідчать про те, що вирок суду в частині цивільного позову виконаний в повному обсязі.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року у задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції заявник ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, невірну оцінку доказів та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції невірно застосовано ст.ст.164, 167, 168 ПК України.
Вказував, що самій ОСОБА_1 не завдано збитків внаслідок заподіяння їй матеріальної шкоди, а також шкоди її життю та здоров'ю, а відтак сума відшкодування моральної шкоди, стягнута з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 підлягає оподаткуванню згідно з підпунктом «а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України.
Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги преюдиційні факти, викладені ним же у вироці від 21 червня 2018 року щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди виключно у зв'язку з її душевними переживаннями, а не внаслідок заподіяння їй матеріальної шкоди, а також шкоди її життю і здоров'ю.
Посилався на те, що суд першої інстанції, зазначаючи, що ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду, а також шкоду життю і здоров'ю, не посилається на докази на підставі яких він встановлює відповідні обставини.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України», в якому остання посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін
У судовому засіданні апеляційного суду представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена. У відзиві на апеляційну скаргу просила розглядати справу у її відсутність.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у її відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Частинами 2. 3 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо йог обуло видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особо або з інших причин.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі та призначено іспитовий строк на 2 роки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральнушкоду в розмірі 50000 грн.
У задоволенні цивільного позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди в більшому розмірі ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні цивільного позову ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 4449,13 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 серпня 2018 року вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на наявність зобов'язань між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» з приводу відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 140320 грн.
В решті вирок залишено без змін.
12 вересня 2018 року Бориспільськимміськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист №359/4372/17 про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
З меморіального ордеру №2320339911 від 31 жовтня 2018 року вбачається, що ПАТ «Державний ощадний банк України» виплатив на користь ОСОБА_1 40250 грн., призначення платежу: моральна шкода згідно вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року.
Крім того, 31 жовтня 2018 року ПАТ «Державний ощадний банк України» сплатив на користь УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві податок на доходи фізичних осіб в розмірі 9000 грн., призначення платежу зазначено: ПДФО з моральної шкоди ОСОБА_1 та військовий збір в розмірі 750 грн., призначення платежу зазначено: військовий збір з моральної шкоди ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальними ордерами №2324920111та № НОМЕР_1 .
Заявник вказував на те, що після сплати на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50000 грн., ПАТ «Державний ощадний банк України»отримав від ОСОБА_1 копію заяви від 12 листопада 2018 року до Відділу ДВС Дніпровського районного управління юстиції в місті Києві про відкриття виконавчого провадження, в якій остання посилалася на те, що на її думку Банком виконано вирок лише частково, а тому підлягає до примусового стягнення сума коштів у розмірі 9750 грн.
Звертаючись до суду з заявою, ПАТ «Державний ощадний банк України»посилався на те, що у зв'язку з повним виконанням банком вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року щодо відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, виконавчий лист №359/4372/17, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 12 вересня 2018 року про стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, присуджена ОСОБА_1 не відноситься до оподаткованого доходу.
К олегія суддів не погоджується зтаким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч.5 ст.124 Конституції України).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України, відповідно до п.162.1 ст.162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.
При цьому, відшкодування моральної шкоди встановлено системою норм права ЦК України, а саме, ст.23 глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» та главою 82 «Відшкодування шкоди».
Так, згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з підпунктом «а» п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 ПК України.
Відповідно до п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 вказаного Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України, та на виконання вимог п.п.«б» п.176.2 ст.176 ПК України подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
Так, доходи, визначені ст.163 ПК України, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України).
Ставка військового збору становить 1,5 % об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 ПК України (п.п.1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України).
Згідно пункту 171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст.14 ПК України є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 18.1. ст.18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Таким чином, якщо особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи моральну шкоду, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов'язана утримати і перерахувати податок зі суми такого доходу.
Як вбачається з вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року суд обґрунтовував необхідність стягнення з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн. тим, що остання зазнала душевні переживання у зв'язку з тяжкими ушкодженнями здоров'я її чоловіка ОСОБА_1 та майже знищенням автомобіля марки «Ноnda CR-V», номерний знак НОМЕР_2 .
У вироці зазначено, що цілком логічно, що у такий спосіб їй заподіяна моральна шкода. Істотна тривалість лікування потерпілого та вимушені зміни в організації життя, пов'язані з неспроможністю користуватись автомобілем, свідчать про те, що розмір заподіяної моральної шкоди становить 50000 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року не встановлено заподіяння збитків безпосередньо ОСОБА_1 та вказаним судовим рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено.
Тобто вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2018 року не стягнуто з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування збитків, завданих саме ОСОБА_1 (платнику податків) внаслідок заподіяння їй матеріальної шкоди, а також шкоди її життю та здоров'ю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 на підставі вироку суду є доходом фізичної особи та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 ПК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Державний ощадний банк України» самостійно виплатило на рахунок ОСОБА_1 моральну шкоду, присуджену за вироком суду, а відтак колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Державний ощадний банк України» при виконанні судового рішення діяло відповідно до вимог податкового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримав із визначеної судом суми у 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9000 грн. та військовий збір у розмірі 750 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року скасуванню з постановленням нової про задоволення заяви ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу заявника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року скасувати та постановити нову.
Заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати виконавчий лист №359/4372/17, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області 12 вересня 2018 року про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.
Головуючий:
Судді: