Головуючий у суді першої інстанції Волошин В.О.
Єдиний унікальний номер справи № 761/7797/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/10120/2019
17 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного музею історії України про визнання незаконним та скасування наказу про застосування до працівника дисциплінарного стягнення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У березні 2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді бухгалтера 1-ї категорії сектору планування та статичної звітності відділу бухгалтерського обліку, фінансування та звітності.
Відповідачем 03 січня 2017 року було видано наказ № 258, відповідно до якого ОСОБА_1 за порушення приписів ст. 21 Закону України «Про відпустки» притягнуто до відповідальності - оголошено догану за зумисне зволікання у виплаті заробітної плати ОСОБА_2 за час його додаткової відпустки, як учасника бойових дій.
На думку позивачки зазначений наказ є незаконним, винесений з порушенням трудового законодавства, а саме за відсутності складу відповідного дисциплінарного проступку з її сторони та доказів його вчинення, оскільки посада, яку обіймав співробітник ОСОБА_2 була виключена зі штатного розпису. За твердженнями позивачки дійсною причиною притягнення її до відповідальності є неприязні стосунки, які склались між нею та адміністрацією підприємства.
Позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 258 від 03 січня 2017 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності бухгалтера 1-ї категорії сектору планування та статистичної звітності відділу бухгалтерського обліку, фінансування та звітності Бондаренко І.С.».
Представник відповідача проти позову заперечив, у поясненнях зазначив , що наказом відповідача від 07 липня 2017 року № 184 «Про дострокове зняття дисциплінарного стягнення з ОСОБА_1 », з позивачки було знято догану, оголошену наказом № 258 від 03 січня 2017 року
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначала, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначила, що скасування оспорюваного наказу відповідачем відбулося не за реабілітуючих підстав.
Суд першої інстанції не врахував, що позивач діяла в межах спеціальних законів, положень, інструкцій, які регулюють її професійну діяльність і разу порушення цих нормативних актів вона має нести кримінальну, адміністративну, дисциплінарну , цивільно-правову відповідальність. Будь-яке втручання в її професійну діяльність та виконання наказів, які суперечать чинному законодавству порушує трудові та конституційні права позивача .
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 29 серпня 2019 року, на 17 вересня 2019 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів вважає ,що відсутні підстави вважати причини неявки у судове засідання відповідача, поважними, зважаючи на ту обставину , що особи повідомлені належним чином .
Статтею 44 ЦПК України визначено , що зловживання процесуальними правами є неприпустимим .
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно із ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
За ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом(ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).
Як встановлено судом, позивачка працювала у відповідача з 09 вересня 2013 року . З 24 березня 2016 року була переведена на посаду бухгалтера 1-ї категорії сектору планування та статистичної звітності відділу бухгалтерського обліку, фінансування та звітності. ОСОБА_1 29 травня 2018 року була звільнена з роботи, згідно наказу відповідача № 70-к за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).
Наказом № 258 від 03 січня 2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с. 10) .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року по цивільній справі № 761/21796/15-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до Національного музею історії України Міністерства культури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Профспілка працівників Національного Музею історії України, Міністерство культури України, Генеральний директор Національного музею історії України Сосновська Т.В., про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу Генерального директора Національного музею історії України від 13 липня 2015 року № 255, незаконним та скасовано наказ. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного інженера Національного музею історії України з 14 липня 2015 року.
Визнано запис № 24 від 13 липня 2015 року у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , про звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу Генерального директора Національного музею історії України від 13 липня 2015 року. № 255, недійсним та зобов'язано Національний музей історії України Міністерства культури України внести відповідні відомості до трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Стягнуто з Національного музею історії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 106912,26 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів; у відшкодування моральної шкоди 1000,0 грн. В решті позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного інженера Національного музею історії України та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 7440,85 грн. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів, підлягало негайному виконанню.
На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем було видано наказ № 225 від 25 листопада 2016 року, яким співробітника ОСОБА_2 було поновлено на роботі на посаді головного інженера з 14 липня 2015 року та встановлено посадовий оклад у розмірі 5828,0 грн.
Генеральним директором Національного музею історії України 28 листопада 2016 року було видано наказ № 501-в про надання співробітнику ОСОБА_2 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій на 14 календарних днів з 29 листопада по 12 грудня 2016 року включно ( а.с. 7).
Позивачкою та головним бухгалтером ОСОБА_3 02 грудня 2016 року було подано Генеральному директору відповідача доповідну записку, з зазначенням, що накази відповідача № 225 від 25 листопада 2016 року, № 501-в від 28 листопада 2016 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позивачка та її безпосередній керівник просять надати окреме рішення щодо нарахування ОСОБА_2 належних сум.( а.с. 11,12)
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням генерального директора музею № 193 від 02 грудня 2016 року та наказом № 234 від 05 грудня 2016 року запропоновано позивачці надати письмові пояснення щодо невиконання зазначених вище наказів відповідача відносно співробітника ОСОБА_2 ( а.с. 8-9 )
На виконання розпорядження № 193 від 02 грудня 2016 року та наказу № 234 від 05 грудня 2016 року, позивачкою було складено 02 грудня 2016 року доповідну записку, в якій вона повідомила відповідача, що діяла у відповідності до вимог закону та необхідності приведення наказів відносно співробітника ОСОБА_2 у відповідність до вимог закону. В подальшому, 05 грудня 2016 року позивачкою були надані письмові пояснення щодо наказу № 234 від 05 грудня 2016 року , в яких позивачка повідомила, що відповідач зобов'язаний привести штатний розпис підприємства у відповідність з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року по цивільній справі № 761/21796/15-ц.( а.с. 13)
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка наголошувала, що вона, обіймаючи посаду бухгалтера 1-ї категорії сектору планування та статистичної звітності відділу бухгалтерського обліку, фінансування та звітності, діяла правомірно відмовившись виконувати накази відповідача № 225 від 25 листопада 2016 року , № 501-в від 28 листопада 2016 року, обґрунтовуючи свої дії листом Міністерства культури від 26 грудня 2016 року № 34/15-4/53-16 на її ім'я та листом на ім'я В.о. голови Первинної профспілкової організації Національного музею історії України за № 26-04-14-14/4444 від 15 травня 2018 року від Північного офісу Держаудитслужби.
Як видно із матеріалів справи, правомірність дій відповідача щодо поновлення незаконно звільненого співробітника ОСОБА_2 на роботі, без внесення змін до штатного розпису підприємства та виплати йому належних грошових сум, була предметом розгляду цивільної справи № 761/9268/17.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Національного музею історії України, треті особи: Генеральний директор Національного музею історії України Сосновська Т.В., Міністерство культури України; Профспілка працівників Національного музею історії України про визнання дій (бездіяльності) неправомірними; визнання наказів незаконними та їх скасування відмовлено . Рішення набрало законної сили ( а.с. 111-115) .
У листі Північного офісу Держаудитслужби від 29 серпня 2018 року № 26-12-14-14/7777, зазначено, що виплата належних співробітнику ОСОБА_2 грошових сум, як незаконно звільненому працівнику, не є матеріальною шкодою, оскільки відповідачем виконувалось рішення суду (а.с. 121-122 ).
Судом не встановлено, протягом розгляду справи в суді, що Міністерством культури України, в підпорядкуванні якого перебуває відповідач, були застосовані дисциплінарні заходи щодо посадових осіб відповідача, в частині поновлення на роботі та виплаті належним сум співробітнику ОСОБА_2 за рішенням суду, у порушення законодавства.
Як зазначено у посадовій інструкції бухгалтера 1 категорії (національного музею історії України), у своїй діяльності бухгалтер 1 категорії керується Конституцією України ,Законами України, постановами Верховної Ради України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Статутом Музею, Колективним договором музею, Положеннями про відділ бухгалтерського обліку, фінансування та звітності, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами та розпорядженнями генерального директора музею, розпорядженнями та дорученнями головного бухгалтера музею та його заступника ( п.1.4 Посадової інструкції ) ( а.с. 16) .
Враховуючи, що відповідно до вимог законодавства, положень посадової інструкції, позивач не виконала розпоряджень генерального директора, що є порушенням трудової дисципліни, а відтак, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому відмова у задоволенні позову є цілком обґрунтованою. Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо порушень з боку відповідача трудового законодавства , позивач ні суду першої інстанції , ні суду апеляційної інстанції не надала.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373 , 374 , 375 , 381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 24 вересня 2019 року.
Головуючий
Судді