Справа № 11-кп/796/1069/2018 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
10 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12018100010000061 щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської обл., громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 20.09.2017 вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (тисячу сімсот) гривень в дохід держави.
На підставі вимог ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2017 року, яким ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, ухвалено виконувати самостійно.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 03.01.2018 року приблизно о 16 годині 30 хвилин в торгівельному залі гіпермаркету «Ашан», який знаходиться в ТРЦ «Оушен плаза» за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, маючи злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, у відділі продажу риби попросив продавця зважити йому риби, а саме «Форель філе вагове», вагою 1 кг 575 г, вартістю 592 грн. 14 коп., після чого взяв зважену рибу та відійшовши від продавця, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, заховав рибу собі під пальто та направився до виходу із вказаного гіпермаркету, пройшов касову зону, але на виході з магазину був затриманий працівниками охорони, у зв'язку з чим не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, вчинивши при цьому всі дії, які вважав за необхідне. Своїми злочинними діями ОСОБА_6 мав намір завдати матеріальних збитків гіпермаркету «Ашан» на загальну суму 592 грн. 14 коп.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2017, яким він був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, остаточно призначивши ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі.
Вказує, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 69 КК України, не застосував положення ст. 71 КК України, що підлягає застосуванню, оскільки ОСОБА_6 вчинив новий злочин в період іспитового строку, визначеного йому вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2017, що свідчить про його стійку антисоціальну поведінку та небажання стати на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який проти неї заперечив, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, є правильною.
Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання судом 1-ї інстанції, то колегія суддів вважає його обґрунтованим, і доводи апеляційної скарги прокурора цього висновку суду не спростовують.
Так, при призначенні покарання суди мають суворого дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Застосування норм Особливої частини КК України базується на нормах Загальної частини цього Кодексу, що спеціально зазначено у статті 65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання, відповідно до ч.1 якої суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Враховуючи ці положення закону, суд при призначенні покарання має виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті, а й тих загальних норм, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов'язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір судом певних його виду й міри.
Суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, скрутне матеріальне становище, неможливість працевлаштуватися офіційно через судимості, наявність на утриманні двох батьків пенсіонерів і те, що злочин не було доведено до кінця, вартість викраденого майна та сам предмет посягання, які є не значними, наслідки посягання, зокрема, те, що майно було повернуто власнику одразу ж після затримання обвинуваченого, який опору не чинив, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, про що свідчить відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого та його представника, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, працює не офіційно на фабриці по виготовленню дерев'яних вікон та дверей, має постійне місце проживання та реєстрації, за якими характеризується виключно позитивно, є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків та відсутність обставин, що його обтяжує і обрав ОСОБА_6 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, призначивши йому більш м'який вид основного покарання, не зазначений в санкції ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: штраф в межах, встановлених для такого виду покарання в Загальній частині Кримінального кодексу України, і з таким покаранням погоджується колегія суддів.
Що стосується доводу апеляційної скарги прокурора про необхідність призначити ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.09.2017, яким він засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі, то суд апеляційної інстанції вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Так, в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 , крім вказаного вище, засуджений ще вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 02.10.2018 за ст. 185 ч.3 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі; за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 2(два) роки позбавлення волі та на підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому обрано покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі.
Крім того, на підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України за вказаним вироком, вчиненим до постановлення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області 20.09.2017, яким ОСОБА_6 засуджений за ст.185 ч.3, ст.ст.75,76 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, йому визначено покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі та на підставі ст. 71 КК України, до вказаного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 20.09.2017 і остаточно до відбуття ОСОБА_6 обрано покарання у виді 5(п'яти) років позбавлення волі.
Таким чином, вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 02.10.2018 враховано вирок Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 20.09.2017, що виключає необхідність його повторного врахування за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2018, який є предметом розгляду даного судового провадження.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків, обґрунтовано визначив їх виконання самостійним, і доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, цього не спростовують.
Таким чином, при перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року без зміни, а апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_9