17 вересня 2019 року
м. Рівне
Справа № 569/7056/19
Провадження № 22-ц/4815/1134/19
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року у складі судді Гордійчук І.О., ухвалене в м. Рівне об 12 год. 56 хв., повний текст якого складено 14 червня 2019 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини доходу. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона працювала на посаді головного бухгалтера І Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Рівненській області. Була звільнена з 10.07.2018 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. При звільненні відповідач не здійснив виплату всіх належних їй сум. Відповідно до інформації про нарахування та виплату заробітної плати, премій, інших виплат за період з 01.01.2018 року по 10.07.2018 року заборгованість по заробітній платі ГУ ДСНС України в Рівненській області становить 78 785,65 грн. Вважає, що відповідач повинен також виплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.07.2018 року до ухвалення рішення судом, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Із цих підстав просила стягнути з відповідача на її користь нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2018 року до 10.07.2018 року у розмірі 78 785,65 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.07.2018 року по 08.04.2019 року у розмірі 111 021,9 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4 732,56 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_1 62 996 грн. 86 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 92361 грн. 17 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 4732 грн. 56 коп. в рахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що разом становить 160 090 грн. 59 коп., а також 923 грн. 61 коп. в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що проведення з працівником повного розрахунку в день звільнення є передбаченим законом обов'язком працедавця, який відповідачем дотриманий не був, та, крім цього, останнім не було доведено відсутності вини у порушенні строків виплати належних працівникові сум при звільненні.
Вважаючи рішення суду в частині стягнення з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 92 361,17 грн незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що погоджуються із наявною заборгованістю по заробітній платі ОСОБА_1 в розмірі 62997,36 грн., але не погоджуються в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 92361,17 грн. Пояснює, що позивачка працювала на посаді головного бухгалтера І Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Рівненській області з охорони об'єктів ПрАТ «Рівнеазот» (ДПРЗ-1) до 10.07.2018 року. ДПРЗ-1 утворений, функціонує та фінансується на умовах Договору № 1162 від 30.12.2016 року укладеного між Головним управлінням та ПрТА «Рівнеазот», предметом якого є надання послуг пожежної охорони об'єктів підприємства, тобто загін утримується згідно договору за рахунок коштів ПрАТ «Рівнеазот». За умовами договору № 1162, фінансове (грошове) забезпечення та заробітна плата працівників ДПРЗ-1 прямо залежить від виконання умов договору ПрАТ «Рівнеазот» та виплачується по мірі поступлення коштів за надані послуги на рахунок Головного правління. Протягом 2017-2018 років ПрАТ «Рівнеазот» не виконувало умови договору № 1162 та заборгувало Головному управлінню 5 250 850 грн. 44 коп., що стало підставою вирішення спору в судовому порядку і згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 03 травня 2018 року (справа № 918/16/18) було задоволено позовні вимоги Головного управління до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення заборгованості в сумі 5 190 383,53 грн. та пені в розмірі 270098,70 грн. Примусове стягнення заборгованості з ПрАТ «Рівнеазот» дає можливість Головному управлінню частково виплачувати заборгованість по заробітній платі, зокрема і позивачці. 21.05.2019 року було частково погашено заборгованість перед позивачкою в сумі 15788,79 грн.з коштів, які надійшли від ПрАТ «Рівнеазот». Зазначає, що при наявності коштів по загальному фонду кошторису Головне управління не мало юридичного права виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету. Утримання особового складу ДПРЗ-1, в тому числі і позивача, та здійснення фактичних видатків передбачене виключно зі спеціального фонду кошторису Головного управління, що передбачено прямою законодавчою нормою в договірних умовах з суб'єктом господарювання. Відсутність причинного зв'язку між діями Головного управління і наслідком невиплати грошового забезпечення позивачу виключає вину Головного управління у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні. Крім того, вказує, що позивачка працювала на посаді головного бухгалтера ДПРЗ-1, і саме за своєю посадою могла собі нарахувати аби не допустити заборгованості із заробітної плати на день звільнення. Із цих підстав просило скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 92361,17 грн. і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем.
Наказом № 172 від 05.07.2018р. ОСОБА_1 звільнена з 10 липня 2018 року з посади головного бухгалтера І Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Рівненській області відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с. 11).
При звільненні з роботи їй не був виплачений середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до інформації ГУ ДСНС України в Рівненській області про нарахування та виплату заробітної плати, премій, інших виплат за період з 01 січня 2018 року по 10 липня 2018 року, заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі на день звільнення 10 липня 2018 року складала 97 870,36 грн. або 78785,65 грн. з вирахуванням податків та зборів (а.с. 12).
21 травня 2019 року ГУ ДСНС України в Рівненській області виплатило позивачу частину заборгованості - 15 788,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №443 від 21 травня 2019 року (а.с. 47). Дана обставина визнається обома сторонами.
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.
В свою чергу, ст. 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як вбачається з матеріалів справи, у день звільнення відповідач не провів з позивачем розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Дані обставини стороною відповідача не заперечуються. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 липня 2018 року - з дня, наступного робочого за днем звільнення, по 08 квітня 2019 року включно, тобто по дату звернення до суду з даним позовом, як про це і заявив позивач у позовній заяві, що узгоджується із принципом диспозитивності цивільного судочинства.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначені в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В періоді затримки відповідачем розрахунку при звільненні перед позивачем кількість робочих днів становить 187 включає в себе: 15 робочих днів за липень 2018 року, 22 робочих дні за серпень 2018 року, 20 робочих днів за вересень 2018 року, 22 робочих дні за жовтень 2018 року, 22 робочих дні за листопад 2018 року, 20 робочих днів за грудень 2018 року, 21 робочий день за січень 2019 року, 20 робочих днів за лютий 2019 року, 20 робочих днів за березень 2019 року, 5 робочих днів за квітень 2019 року.
Середньоденна заробітна плата позивача становить 493,91 грн, що підтверджується довідкою інформації ГУ ДСНС України в Рівненській області про нарахування та виплату заробітної плати, премій, інших виплат (а.с. 12).
Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день фактичної виплати - з 11 липня 2018 року по 08 квітня 2019 року включно становить 92 361 грн. 17 коп. (493,91 грн. х 187 дні), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд відхиляє посилання апеляційної скарги на відсутність вини відповідача у затримці розрахунку як на підставу звільнення його від виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За положеннями ст. 117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред'являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення її відсутності лежить на власникові.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ПрАТ «Рівнеазот» не виконує умови договору, укладеного між ним та ГУ ДСНС України в Рівненській області, не є підставою для невиплати звільненому працівнику розрахункових коштів та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.
Апеляційний суд приходить до переконання, що відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про відсутність вини власника чи уповноваженого ним органу у затримці виплати належних позивачу сум в день звільнення та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 червня 2019 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2019 року.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Хилевич С. В.
підпис Шимків С. С.
Копія вірна: суддя
Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н. М.