справа № 1-192/09
17 листопада 2009р. Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Поліщук С. В.
при секретері Дідух О. В.
з участю прокурора Романовського О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Луцьк Волинської області, громадянки України, із середньою освітою, одруженої, приватного підприємця, раніше несудимої, жительки АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів передбачених ч.ч. 1,2 ст. 172 КК України, ч.ч.1,3 ст.191 КК України
ОСОБА_2 будучи приватним підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 від 11.12.2006р) 03.09.2007року уклала трудовий договір з ОСОБА_3, яка на початку серпня 2008 року звернулась до неї з приводу виплати їй допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності виданого 04.08.2008року. 01.12.2008 року ОСОБА_2 подала цей документ у Ківерцівську міжрайонну виконавчу дирекцію Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, якою 04.12.2008 року були перераховані кошти в сумі 2290,50 грн. (допомога по вагітності та пологах) на рахунок підприємця ОСОБА_2 для подальшого перерахування ОСОБА_3 Однак ОСОБА_2 не виплатила вказану суму ОСОБА_3, чим незаконно і безоплатно утримувала їх, вчинивши привласнення, а в подальшому незаконно використала та відчужила вказані гроші для погашення кредиту в банку «Індекс Банк», чим вчинила їх розтрату.
Крім того, порушуючи вимоги ч.1 ст.17 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 38,39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, та витратами, зумовленими похованням» ОСОБА_2 в період часу з грудня 2008 року по вересень 2009 року достовірно знаючи, що продавець продовольчих товарів - ОСОБА_3 є вагітна, не виплачувала їй одноразову допомогу по вагітності та пологах протягом тривалого часу і не виплата носила систематичний характер, чим грубо порушила вимоги законодавства про працю щодо вагітної жінки.
Крім того 18.04.2008р. між Ківерцівським районним центром зайнятості та приватним підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір № 30408041800045 про працевлаштування безробітного з наданням дотації. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 працевлаштувала на постійну роботу за направленням центру зайнятості безробітну ОСОБА_4, отримавши дотацію на створення додаткового робочого місця у розмірі витрат на заробітну плату прийнятої особи.
В період з квітня 2008 року по січень 2009 року ОСОБА_2 щомісячно подавала до центру зайнятості відомості, згідно яких вона виплатила ОСОБА_4 за вказаний період 10655,35грн заробітної плати і дані кошти були виділені з Державного бюджету саме на оплату праці ОСОБА_4 та виплачені центром зайнятості ОСОБА_2 в повному розмірі. Фактично у вказаний період ОСОБА_2 грубо порушуючи законодавство про працю щомісячно виплачувала ОСОБА_4 800 гривень замість 1200 грн. і дані дії носили тривалий і систематичний характер (10 місяців), чим вчинила привласнення коштів у сумі 3456,35грн., що були ввірені їй для виплати заробітної плати ОСОБА_4, вчинивши в подальшому повторно їхню розтрату.
Будучи допитаною в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину з приводу інкримінованого їй обвинувачення визнала в повному об'ємі та показала суду, що вона зареєстрована як приватний підприємець. У серпні 2008 року ОСОБА_3, яка працювала у неї продавцем продовольчих товарів, пред'явила їй листок непрацездатності по вагітності і пологах, який 01.12.2008року вона подала у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і 04.12.2008 року кошти в сумі 2290,50грн. були перераховані Фондом на її особовий рахунок в «Індекс Банку». В даному банку вона мала кредит і вказані кошти перерахувала на його погашення не виплативши їх ОСОБА_3, які виплатила потерпілій лише у вересні 2009року.
Крім того у квітні 2008 року вона прийняла на роботу за напрвленням Центру зайнятості ОСОБА_4 яка перебувала на обліку як безробітна. Згідно договору Ківерцівський районний Центр зайнятості щомісячно з квітня 2008 року по січень2009року перераховував на її особовий рахунок в «Індекс Банку» дотацію для виплати заробітної плати ОСОБА_4 в сумі 1200грн., хоча фактично вона виплачувала заробітну плату ОСОБА_4 в розмірі 800грн. щомісячно, а решту грошей використовувала для власних потреб. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Приймаючи до уваги зізнавальні показання підсудної ОСОБА_2 щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і у суду не виникає сумнівів у їх добровільності та істинності, суд визнає не доцільним проведення дослідження зібраних по справі доказів та приходить до висновку, що підсудна ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у неповній виплаті заробітної плати ОСОБА_4 протягом десяти місяців, що є грубим порушенням законодавства про працю, вчинила злочин передбачений ч.1. ст.172 КК України.
Крім того підсудна ОСОБА_2 вчинила грубе порушення законодавства про працю щодо вагітної жінки, що виразилось у тривалій невиплаті допомоги по вагітності та пологах, чим вчинила злочин передбачений ч.2 ст. 172 КК України.
Крім того підсудна ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у незаконному безоплатному привласненні та розтраті грошових коштів що були ввірені їй, вчинила злочин передбачений ч.1 ст.191 КК України.
Крім того підсудна ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у привласненні та розтраті грошових коштів, що були ввірені їй, вчиненими повторно, скоїла злочин передбачений ч.3. ст.191 КК України.
При обрані покарання підсудній суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу підсудної, яка характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючих покарання обставин суд не вбачає.
Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що покарання підсудній слід обрати без ізоляції її від суспільства в межах санкції статей закону за якими вона притягується до кримінальної відповідальності із застосуванням ст. 75 КК України.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України суд
ОСОБА_2 визнати винною у вчинені злочинів передбачених ч.ч.1,2 ст. 172, ч.ч.1,3 ст.191 КК України та призначити покарання:
за ч1 ст.172 КК України - штраф 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ч.2. ст.172 КК України - штраф 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ч.1. ст. 191 КК України - штраф 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю;
за ч.3 ст.191 КК України - 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання - 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням при умові, якщо вона протягом 1(одного) року іспитового терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме буде повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, праці.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередньою - підписка про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення з подачею скарги через Ківерцівський районний суд.
Суддя С.В.Поліщук