24 грудня 2009 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого:- Нікушина В.П.
Суддів: Гуцола П.П., Сороки Л.А.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
За участю представників: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення договору довічного утримання, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14жовтня 2009 року, ухвалене по даній справі, -
В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд з вказаним позовом до ОСОБА_4
Обґрунтовуючи свої вимоги вона посилалась на те, що 30 грудня 2003 року між нею та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання.
За умовами цього договору вона передала відповідачу у власність житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1. В свою чергу ОСОБА_4 мав здійснювати за нею догляд.
При укладенні цього договору він наполягав на укладені договору довічного утримання, предметом відчуження якого мала бути належна їй земельна ділянка. Вона спочатку не погоджувалась, але ОСОБА_4 пообіцяв, що візьме на себе додаткові обов'язки по її утриманню.
Вона погодилась на укладення договору довічного утримання, а 11 листопада 2005 року, будучи обманутою відповідачем, уклала нотаріально посвідчений договір дарування двох земельних ділянок площею 0,2500 га та 0,4444 га.
На підставі цього договору ОСОБА_4 отримав на своє ім'я акти на право власності на ці земельні ділянки.
Оскільки відповідач не виконував вимог договору довічного утримання тому вона змушена звернутись до суду про припинення договору довічного утримання та визнання недійсним договору дарування земельних ділянок, як такого, що вчинено під обманом.
Рішенням суду першої інстанції дію договору довічного утримання припинено, визнано за ОСОБА_3 право власності на будинок з господарськими будівлями, що були предметом відчуження при укладенні договору довічного утримання. Врешті позовних вимог відмовлено.
З рішенням не погодилась ОСОБА_3 і оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.
Як вбачається із апеляційної скарги, наведені в ній доводи ґрунтуються на тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. На підтвердження цього ОСОБА_3 посилається на те, що вона з відповідачем погодилась на укладення лише договору довічного утримання щодо земельної ділянки. Договір дарування було вчинено під обманом з боку відповідача і ця обставина була нею доведена в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, ОСОБА_4 його представника, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Договір дарування земельних ділянок між позивачкою та відповідачем було укладено 11 листопада 2005 року. Позов про його визнання недійсним ОСОБА_3 подала до суду 17 листопада 2008 року. В зв'язку з цим відповідач як на одну із підстав відмови позивачці в позові посилався на пропуск нею строку позовної давності.
Оскільки заява про застосування позовної давності зроблена до винесення рішення суд першої інстанції не дослідив цього питання відповідно до вимог до ч. 5 ст. 267 ЦК України, а саме як вбачається із матеріалів справи та носія технічного запису позивачка з цього приводу не допитувалась і пояснень не давала.
Суд першої інстанції фактично позбавив її можливості зробити заяву про визнання поважною причину пропуску строку позовної давності, якщо його пропуск мав місце.
ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що вона не довела свої вимог, а також за пропуском строку, що є неприпустимим. Оскільки за недоведеності позовних вимог, суд першої інстанції мав би відмовляти лише з цієї підстави, а не за пропуском строку.
Позивачка, звертаючись в суд ставила питання про визнання договору дарування недійсним, суд першої інстанції, залишивши цю обставину поза увагою, вийшов за межі пред'явлених вимог і вирішив питання про розірвання договору з підстав визначених Гл. 55 ЦК України і зокрема ст.727 ЦК України. В той час коли питання про визнання договору недійсним підлягало вирішенню за правилами параграфу 2 Гл. 16 ЦК України.
Наведені обставини підтверджують, що суд першої інстанції не вирішив всіх вимог по справі тому рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід звернути увагу на наступні обставини, що можуть вплинути на правильність вирішення справи.
Як вбачається із встановлених по справі обставин, договір дарування земельних ділянок є похідним від договору довічного. За поясненнями сторін земельні ділянки не могли стати предметом договору довічного утримання тому, що на час його укладення ОСОБА_3 не мала на них правовстановлюючих документів і цю обставину підтвердив в апеляційному суді відповідач та його представник.
Окрім цього на час укладення договору довічного утримання, а саме на 30 грудня 2003 року діяв ЦК України в редакції 1963 року. Ст. 425 цього Кодексу не передбачала можливості передачі землі у власність на підставі договору по життєвого утримання.
Саме ці обставини зашкодили передати відповідачу земельні ділянки на підставі договору довічного утримання.
Твердження позивачки про те, що вона вчинила договір дарування землі , перебуваючи під впливом обману з боку відповідача, обґрунтовуються фактично доводами, що вказують на можливе вчинення правочину під впливом помилки, оскільки встановлені обставини вказують про її намір передати земельні ділянки відповідачу за договором довічного утримання.
За наведених обставин та керуючись ст.307, ч. 5 ст. 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 жовтня 2009 року , ухвалене по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення договору довічного утримання, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, скасувати.
Справу направити до того ж суду для розгляду іншим складом суду
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: З оригіналом вірно: