Дата документу 04.09.2019
Справа № 320/8149/18
Провадження № 2/320/491/19
04 вересня 2019 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
за участю секретаря: Прозорової Т.О.
за участю представника позивача - адвоката Зімбіцької І.Ю.,
за участю представника відповідача - адвоката Діоби Д.Г.,
за участю позивача - ОСОБА_2,
за участю відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору найму (оренди) та виселення, без надання іншого житла,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору найму (оренди) та виселення, без надання іншого житла, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна від 25.04.2005 року виданого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округа Запорізької області Бєдновою Н.В. на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 12.04.2005 року він придбав Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в КП «МБТІ» 01.06.2005 року.
На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 05.09.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округа Запорізької області Бєдновим О.А. укладеного між ОСОБА_3 та ним, ОСОБА_2 придбав іншу Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП «МБТІ» 15.09.2007 року.
Таким чином, на підставі вказаних документів він є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .
Між ОСОБА_2 , як власником будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 у 2010 році був укладений усний безстроковий договір найму житла, предметом якого є вищевказаний будинок.
13.11.2014 року ОСОБА_1 запропонувала йому укласти попередній договір купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку до 01.11.2015 року, за суму, яка складає в еквіваленті 35 000 доларів США. Він погодився з цією пропозицією, та запропонував доповнити, цей попередній договір, письмовим договором оренди цього житлового будинку, починаючи з 01.11.2014 року до укладання основного договору купівлі-продажу (01.11.2015 року) з оплатою у розмірі 1000 гривень щомісячно з окремою сплатою комунальних послуг (вода,газ,електроенергія).
З 01.11.2015 року до звернення до суду ОСОБА_1 основний договір купівлі -продажу з ним не оформила, орендну плату не платить, має заборгованість за комунальними послугами, фактично не виконуючи взяті на себе зобов'язання. В зв'язку з чим, він вважає що вона проживає в належному йому будинку розташованому в АДРЕСА_1 з порушенням договору найму (оренди) його житла, вже без належних підстав і її треба виселити, без надання іншого житла. Та просять відшкодувати судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Зімбіцька І.Ю. повністю підтримали позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Діоба Д.Г. позовні вимоги ОСОБА_2 не визнали, та вказали що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу будинку розташованому в АДРЕСА_1 та частково виплачені гроші в сумі 12270 доларів США. В зв'язку з зміною економічної ситуації, вона вважає, що за вказаний будинок вона повністю сплатила кошти і будинок належить їй. Ніяких договорів оренди вона не укладала, тому ОСОБА_1 заперечує проти позову.
З приводу визнання договору купівлі-продажу будинку розташованому в АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_2 , або визнання вищевказаного договору недійсним та повернення грошей, до суду вона не зверталась.
Суд дослідив надані сторонами докази та наведені доводи і дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна від 25.04.2005 року, на підставі акту про проведення прилюдних торгів від 12.04.2005 року ОСОБА_2 придбав Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.11). Вказане свідоцтво зареєстроване в КП «МБТІ» 01.06.2005 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7396038 від 01.06.2005 року (а.с.12). На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 05.09.2007 року, ОСОБА_2 придбав Ѕ частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . (а.с.13) Вказаний договір зареєстрований в КП «МБТІ» 15.09.2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15939061 від 15.09.2007 року (а.с.15).
Між ОСОБА_2 , як власником будинку АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 в 2010 році був укладений усний безстроковий договір найму житла, предметом якого є вищевказаний будинок. Вказані обставини підтверджуються переказами на ім'я ОСОБА_2 виконані ОСОБА_1 та актом № 40/13 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи від 11.02.2013 року підписаного від імені споживача ОСОБА_4 , що свідчить про проживання родини відповідача в будинку ОСОБА_2 , ще до укладення попереднього договору купівлі продажу будинку розташованого в АДРЕСА_1 . Цей факт також не заперечується сторонами.
13.11.2014 року в довільній формі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу всього житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 до 01.11.2015 року, за суму, яка складає в еквіваленті 35 000 доларів США (а.с.18). У випадку не виконання вказаних обставин грошових претензій до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не має.
У вказаний договір, був також прописаний письмовий договір оренди цього житлового будинку, починаючи з 01.11.2014 року до укладання основного договору купівлі-продажу (01.11.2015 року) з оплатою у розмірі 1000 гривень щомісячно з окремою сплатою комунальних послуг (вода,газ,електроенергія) (а.с.18).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. ОСОБА_1 надаючи ОСОБА_2 письмовий договір, виконаний у довільній формі погодилась на його виконання, та доповнила, що оформлення документів за будинок і землю вона сплачує сама.
Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 в жовтні 2015 року він запропонував відповідачу ОСОБА_5 укласти нотаріальний договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
ОСОБА_1 відмовилась від нотаріального оформлення, в зв'язку з непропорційною вартістю будинку теперішнім обставинам та відсутністю необхідної суми, тому продовжила орендувати будинок ОСОБА_2 , на тих же самих умовах.
Відповідно до діючого цивільного законодавства, зобов'язання за попереднім договором щодо укладення договору купівлі-продажу будинку, розташованого в АДРЕСА_1 - між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 після 1.11.2015 року були припинені.
Договір найму (оренди) вищевказаного будинку продовжував діяти на тих же самих умовах.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Діоба Д.Г. не спростували позовних вимог ОСОБА_2 в частині заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, які підтверджуються наданими ОСОБА_2 довідки № 54-33/2134 від 28.06.2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» про загальну заборгованість за 2015-2018 року за спожиту електроенергію, яка склала 24 505 гривень 19 копійок та була відключена за заявою ОСОБА_2 в 2018 році та попередженнями від 01.03 2013 року та 01.06.2013 року ВАТ «Мелітопольгаз» по заборгованість у розмірі 27097,3 грн. та 10096,8 грн. відповідно.
Згідно довідки голови квартального комітету № 75 від 28.09.2018 року ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_2 зі своєю донькою ОСОБА_6 , 2002 року народження. Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 26.02.2000 року будинок за адресою АДРЕСА_2 належить колишній дружині ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
Аналогічне положення закріплено в ч. 3 ст. 168 ЖК України, за яким договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Обґрунтовуючи свою вимогу про розірвання договору найму з відповідачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у заяві до неї, було вказано, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 належить йому і необхідний ОСОБА_2 для його особистого проживання й проживання членів його родини, про що ОСОБА_1 про необхідність виселення з будинку було попереджена за три місяці.
Згідно отриманого поштового повідомлення ОСОБА_1 особисто отримала заяву-попередження ОСОБА_2 26.06.2018 року. Строк добровільного виселення ОСОБА_1 тривав до 26.09.2018 року (а.с.5).
Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Статтею 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги.
Тобто за змістом цих норм закону плата за найм житла та плата за надані комунальні послуги є різними видами платежів, які здійснюються наймачем, при цьому обов'язок внесення плати за комунальні послуги покладається на наймача законом незалежно від обов'язку внесення плати за договором найму, якщо інше не встановлено договором, укладеним між сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала ОСОБА_2 ні орендну плату, ні комунальні платежі.
Відповідно до вимог ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
ОСОБА_1 станом на 27.09.2018 року з належного ОСОБА_2 будинку не виселилась.
Спростовуючи доводи відповідача ОСОБА_1 та її представника щодо витребуваної інформації АК Комерційний Банк «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-20190703/2822 від 05.07.2019 року щодо надіслання ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 грошових переказів в доларах США в період часу з 09.10.2012 року по 18.03.2013 року на загальну суму 12 270 доларів США, суд вважає, що вони повністю відповідають попереднім домовленостям між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо придбання будинку, розташованого в АДРЕСА_1, та в зв'язку з закінченням попереднього договору купівлі-продажу, та не вкладанням основного договору, є платою за оренду житлового будинку, та відносно яких ОСОБА_1 з її власноручно написаного зобов'язання претензій не має.
Згідно Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, - суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;…
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно договору укладеного 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Зімбіцкою І.Ю. витрати на професійну правничу допомогу склали 6000 гривень.
Договір з описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги були додані до позову та дослідженні у судовому засіданні. Сплата ОСОБА_2 грошей в сумі 6000 гривень підтверджується товарним чеком № 68 від 01.10.2018 року.
Клопотань відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Діоби Д.Г. щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами не надходило.
З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи «Серявін проти України», а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача, відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Вирішуючи питання про позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору найму (оренди) та виселення, без надання іншого житла, суд вважає, що вони підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.3,4,319,635,810,815,825,826 ЦК України, ст.ст. 162,168 ЖК України, ст.ст. 3,4,6,10,11,12,13,15,76-81,89,133,137,141,258-259,263-265,268, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору найму (оренди) та виселення, без надання іншого житла - задовольнити.
Розірвати договір найму (оренди) житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , укладений 13.11.2014 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ), який мешкає: АДРЕСА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_2 ), яка мешкає: АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.н. НОМЕР_2 ), яка мешкає: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ), який мешкає: АДРЕСА_3 судові витрати в сумі 6704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Текст повного рішення складено 16.09.2019 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко