Справа № 621/1916/19
Пр. № 2-а/621/46/19
Іменем України
18 вересня 2019 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Акулової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Змієві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Харківській області лейтенанта поліції Семитоцької Наталії Віталіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського УПП в Харківській області лейтенанта поліції Семитоцької Н.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив визнати дії інспектора Семитоцької Н. В . щодо складання постанови серії ЕАВ № 1317448 від 11 липня 2019 року про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, незаконними; Визнати постанову серії ЕАВ № 1317448 від 11 липня 2019 року протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 11 липня 2019 року у м. Харків по вул. Автогенній, 3 поліцейським УПП в Харківській області лейтенантом поліції Семитоцькою Наталією Віталіївною відносно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1317448, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як зазначено в постанові позивач здійснив проїзд під знак 2.2 без зупинки та не пред'явив посвідчення водія на законну вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4.а. Правил дорожнього руху України. Єдиним доказом, що підтверджує дані обставини, є постанова по справі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню за таких підстав. Так, дійсно 11 липня 2019 року близько 13.00 год. позивач прямував по вул. Автогенній в м. Харкові на автомобілі Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 . Раптом позивача обігнав поліцейський автомобіль та поліцейські в ньому зробили вимогу зупинитися. ОСОБА_1 зупинився та попрохав поліцейського пояснити причину зупинки. Поліцейський відповів, що позивач рухався «підозріло». Позивач відповів, що це не є причиною зупинки, однак, на дані твердження поліцейський не відреагував та наказав надати документи водія. ОСОБА_1 стверджував, що дії поліцейського незаконні, проте надав всі необхідні документи. 11 липня 2019 року о 13 год. 36 хв. за вказаною вище адресою інспектор Семитоцька Н.В. винесла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважає, що відповідач Семитоцька Н.В. незаконно розглянула справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; позбавила позивача можливості скористатися в повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відповідач порушила вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорувала порядок встановлений ст. ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та наполягав на його задоволенні.
Відповідач - поліцейський УПП в Харківській області лейтенант поліції Семитоцька Н.В. у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання судової кореспонденцій, відзиву на позов ОСОБА_1 не надавала.
Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясував обставини в адміністративній справі, дослідивши та оцінивши надані докази, дійшов наступного.
З Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1317448 від 11 липня 2019 року, вбачається, що 11 липня 2019 року о 13 год. 05 хв. в м. Харкові по вул. Автогенний, буд. № 3, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд під знак 2.2, без зупинки, та не пред'явив посвідчення водія на законну вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4.а Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією виявлення правопорушення і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляду у скороченому провадженні не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що після того, як позивач, заперечивши під час зупинки допущене порушення, інспектор відповідно до ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, чого не було зроблено, оскільки з оскаржуваної постанови вбачається, що до неї долучено нічого не було.
Враховуючи положення вищевказаних статей, Постанова у справі про адміністративне правопорушення від 11 липня 2019 року не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також винесена без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, інспектором Семитоцькою Н.В. не надано жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім постанови у справі про адміністративне правопорушення від 11 липня 2019 року.
Відповідачем, в порушення ст. ст. 59, 63 Конституції України, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позбавлено позивача його права на правову допомогу.
За таких обставин, враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь, суд вважає винність ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною, що свідчить про відсутність в його діях складу даного правопорушення.
При цьому, суд зважає на те, що зазначені вище посилання ОСОБА_1 у виправдання своїх дій не знайшли свого спростування в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пункт 3 частини 1 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
Аналогічні положення містяться в п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, а саме за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також той факт, що відповідач, в порушення ст. 77 КАС України, не довів вину позивача, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 126, 252, 268, 276, 279, 280, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 20, 77, 245 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Харківській області лейтенанта поліції Семитоцької Наталії Віталіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора - поліцейського УПП в Харківській області лейтенанта поліції Семитоцької Наталії Віталіївни щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1317448 від 11 липня 2019 року.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, серії ЕАВ № 1317448 від 11 липня 2019 року.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області з дня складання повного тексту судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складений 18 вересня 2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 29 листопада 1999 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_3 , адреса мешкання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Поліцейський 3 батальйону 4 роти УПП в Харківській області лейтенант поліції Семитоцька Наталія Віталіївна, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. № 315а.
Головуючий: