16.12.2009 року Тростянецький районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Кривенко Д.Т.,
при секретарі Мельник О.О.,
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивачів ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7
третьої особи приватного нотаріуса Вихватнюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 звернулись з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, в якому просили визнати недійсним договір дарування житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , укладений 11 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
В своїй позовній заяві позивачі зазначили, що у провадженні Тростянецького районного суду знаходиться позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними та про визнання права власності на частину житлового будинку. Під час розгляду цієї цивільної справи позивачам стало відомо, що житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в якому вони проживають фактично в даний час і зареєстровані з 22 червня 2004 року, був подарований 11 вересня 2006 року ОСОБА_5, який є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_9, своїй матері ОСОБА_6. Договір дарування був посвідчений 11 вересня 2006 року приватним нотаріусом Тростянецького нотаріального округу Вихватнюк Л.А.та зареєстровано в реєстрі за №2872. Статтею 203 ЦК України встановлено, що правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З 1 січня 2006 року для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування, яким мають неповнолітні діти, потрібна згода батьків. Право користування житловим приміщенням, в данному випадку будинком по вул. Подільській, 64, підтверджується записами про реєстрацію позивачів у домовій книзі. Для укладання договору дарування житлового будинку нотаріусу обов»язково повинна додаватись довідка форми №3 ( довідка про зареєстрованих осіб у будинку) для оформлення правочину щодо нерухомого майна. Така вимога визначена ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 року №2623-ІУ, який набув чинності з 1 січня 2006 року. Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 -I дитиною є особа віком до 18 років (повноліття). На час укладання договору дарування будинку батьком позивачів своїй матері позивачам було : ОСОБА_9 -- 14 років 2 місяці , а ОСОБА_1 - 16 років 7 міс., тобто позивачі були неповнолітніми. Право позивачів на користування жилим приміщенням визначено в межах ст..12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також у ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», де вказано, що діти, тобто позивачі, - члени сім»ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником і під їх правом користування розуміється право проживання дитини у відповідному будинку батьків. Відповідно до ст.. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від 15 до 18 років є місце проживання її батьків, і тому позивачі зареєстровані за місцем проживання своїх батьків - смт. Тростянець вул.Подільська,64. Стаття 176 СК України вказує, що права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом. Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Підставою недійсності правочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_5 позивачі вважають, є п.1 ст.215 ЦК України - недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлено частиною 6 ст.203 ЦК України (правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам неповнолітніх дітей). Враховуючи вищевикладене, нотаріус при посвідченні договору відчуження, з метою з»ясувати коло осіб, що мають право користування відповідним приміщенням та зареєстровані в ньому, має керуватись довідкою з місця проживання родини та реєстрацію (Форма 3). Всі вищенаведені вимоги не були застосовані при посвідченні договору дарування житлового будинку, що належав батьку позивачів ОСОБА_5, та в якому вони проживали та зареєстровані, а тому позивачі просять суд визнати його недійсним.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 та їх представник - адвокат ОСОБА_3 позов підтримали, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, вказуючи на те, що він не був стороною даного договору, однак на його думку даний договір вчинено законно.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, суду пояснив, що будинок являється власністю батьків, спочатку батько йому його подарував, а потім він матері. Що в цьому протизаконного він не розуміє, оскільки діти частки в праві власності на будинок не мають. На запитання відповідач ОСОБА_5 пояснив, що він не бажає мати у власності будинок, оскільки його подарував і дарував він його для того, щоб виселити дітей з будинку.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6- адвокат ОСОБА_7 позов не визнав посилаючись на те, що оскільки позивачі не були сторонами договору дарування, який вони просять визнати недійсним, крім того їх право на проживання не порушене, оскільки на даний час вони, як проживали, так і проживають в подарованому будинку.
В судовому засіданні третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Вихватнюк Л.А. проти задоволення позову заперечила вказуючи на те, що нею були виконані всі вимоги закону при посвідченні договору дарування, який просять визнати недійсним. Наявність чи відсутність в будинку, що нею дарується неповнолітніх дітей, які там проживають, нею не перевірялась, оскільки на час посвідчення правочину такі вимоги не пред»являлись, а стали пред»являтись значно пізніше.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.09.2006 року приватним нотаріусом Вихватнюк Л.А. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 2872 договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Тростянецького району, Вінницької області, укладений 11.09.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, згідно якого ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дарунок житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 Тростянецького району, Вінницької області.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 - діти ОСОБА_5 з 22.06.2004 року були зареєстровані і проживали в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат», інші законодавчі акти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7. Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» : Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України : Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. ч. 2,3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_5, батько позивачів, які на час укладення договору дарування житлового будинку були неповнолітніми, фактично порушив їх права на проживання в будинку, що був подарований, створивши штучні передумови для їх подальшого можливого виселення. Перехід права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 порушив гарантоване державою право неповнолітніх на той час ОСОБА_9 та ОСОБА_1 проживати до повноліття та користуватись будинком, що належав їх батьку.
В свою чергу приватний нотаріус Вихватнюк Л.А. посвідчуючи договір дарування житлового будинку, в якому були зареєстровані та проживали двоє дітей дарувальника ОСОБА_5 не перевірила вказану обставину та посвідчила договір за відсутності згоди органів опіки та піклування, яка передбачена законом для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
За таких обставин договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Тростянецького району, Вінницької області, укладений 11.09.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що був посвідчений 11.09.2006 року приватним нотаріусом Вихватнюк Л.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2872 суперечить вимогам ЦК України, ч. ч. 2,3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», суперечить правам та законним інтересам позивачів, які на час його укладення були неповнолітніми є недійсним, а тому позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_5 Васильоча, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним підлягає до задоволення.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним слід відмовити, оскільки ОСОБА_4 не був стороною оспорюваного правочину і позовні вимоги до нього є безпідставними.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає стягненню солідарно на користь позивачки ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп., а саме судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. 203, 215 ЦК України, ч. ч. 2,3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», суд, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 Тростянецького району, Вінницької області, укладений 11.09.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що був посвідчений 11.09.2006 року приватним нотаріусом Вихватнюк Л.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2872.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним- відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судові витрати 45 грн. 50 коп.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Тростянецького районного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Тростянецький районний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги до Апеляційного суду Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду. В разі подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду - рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. В разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили за результатами розгляду справи Апеляційним судом Вінницької області.
Суддя