Справа № 638/13000/18
18.09.2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова:
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, українки, громадянки України, маючої середню освіту, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
18.07.2018 приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де між нею та потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході спільного розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відбувся конфлікт.
ОСОБА_7 вихватила з рук ОСОБА_8 кухонний ніж, який він тримав, та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння заподіяння смерті іншій людині, нанесла ножем сім ударів ОСОБА_8 в область спини, чим спричинила відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-14/55/2042-Дм/18 проникаюче у ліву плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітини, з ушкодженням тканини лівої легені та шість непроникаючих колото-різаних поранень грудної клітини, без ушкоджень крупних судин та нервів. В наслідок ушкоджень настала смерть ОСОБА_8 , причиною смерті якого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-14/55/2042-Дм/18 стала гостра крововтрата, внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені. Між проникаючи колото-різаним пораненням грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені та настанні смерті постраждалого, існує причинний зв'язок.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, визнала частково, вказала, що умислу вбити ОСОБА_8 не мала. Пояснила, що знайома з ОСОБА_8 з 2017 року, проживала разом з ним з березня 2017 року. 18.07.2018 року обвинувачена розпивала спиртні напої з потерпілим, після чого між ними був конфлікт через ревнощі. ОСОБА_8 взяв ніж та почав розмахувати ним, обвинувачена почала захищатися, взяла ніж й нанесла потерпілому 5-6 ножових поранень в плече, в життєво важливі органи не цілилась. Після того, як конфлікт був урегульований, ОСОБА_7 обробила рани ОСОБА_8 ліками. 20.07.2018 року обвинувачена після того, як повернулась з магазину, ОСОБА_8 вже був мертвий. ОСОБА_7 не викликала швидку допомогу, так як злякалася, увечері 20.07.2018 року звернулася до поліції.
Вина обвинуваченої ОСОБА_7 в обсязі дій, які викладені в мотивувальній частині вироку, підтверджується наступними доказами.
Потерпіла ОСОБА_9 , в судовому засіданні пояснила, що 20.07.2018 року їй затеоефонувала сусідка ОСОБА_10 і повідомила про його смерть. В нього були гематоми на тілі та розбите око. ОСОБА_10 коли вживав алкогольні напої буйним не був, а ОСОБА_7 агресивна коли вживає алкоголь.
Свідок ОСОБА_11 надав свої пояснення, в яких вказав, що 20.07.2018 року він приходив до ОСОБА_8 , двері квартири ніхто не відкривав, через деякий час біля іншого під'їзду побачив ОСОБА_7 , яка була в стані алкогольного сп'яніння, а її пальці рук були порізані. Обвинувачена показала труп ОСОБА_8 , який лежав на полу в квартирі потерпілого. ОСОБА_11 викликав швидку допомогу та поліцію. Викликати швидку допомогу обвинувачена не могла, її телефон був розряджений. ОСОБА_8 мобільного телефону взагалі не мав.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_8 не був конфліктною людиною, зловживати спиртним напоями почав після смерті дружини. Обвинувачена часто приходила до потерпілого, постійно була в стані алкогольного сп'яніння. За два дні до смерті ОСОБА_8 в квартирі було тихо, про смерть потерпілого свідок дізнався від ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_13 вказав, що ОСОБА_8 почав зловживати спиртними напоями після смерті дружини. Обвинувачена ОСОБА_7 часто навідувала потерпілого, в квартирі були сварки, крики та бійки. Про смерть ОСОБА_8 свідок дізнався від ОСОБА_12 .
З протоколу огляду трупа від 20.07.2018 р. вбачається, що труп ОСОБА_8 знаходився у положенні лежачи на спині на підлозі обличчям до гори, руки витягнуті відведені від тулубу 30 градусів, ноги витягнуті, трохи розведені. Труп на дотик прохолодний в цілому трупне заклякнення добре виражено в усіх групах м'язів, покрови шкіри вцілому бліді , трупні плями рясні, зливні, червоно-фіолетового кольору, вбачається на задній та частково бокових поверхнях тіла при пальцівому натисканні в ділянці попереду повністю зникають та відновлюють свій колір, через 48-50 секунд. На повіках обох очей маються масивні розпливчаті синці фіолетового кольору, такого ж характеру синець мається на грудях з права, на межі правої пахви розміром близько 8х5 см. В лобній ділянці на спинці носа в ділянці ліктьових суглобів та на спині маються садна невизначеної форми із цупкою підсохлою буро-червоною поверхнею вище рівня шкіри розмірами від точкових до 2х1 см. У зовнішнього кута лівої брові та біля лівого кута роту на нижній губі мається по рані з нерівними кровопідтічними краями розмірами по 0,5х0,2 см. Кістки скелету та великі суглоби на дотик цілі. (а.с.142-147)
Протоколом огляду місця події від 23.07.2018 р., встановлено об'єктом огляду являється трупне сховище розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . На полці справа від входу в тупне сховище розташований труп ОСОБА_8 , 1955 р.н. Труп знаходиться на спині, обличчям вверх, в результаті дослідження трупа були встановлені наступні пошкодження на задній поверхні грудної клітки, виявлені 4 рани, края яких рівні одним остроугловим та одним П-образним кінцем, одна рана на задній поверхні правого плечового суглоба, одна рана на правій боковій поверхні грудної клітки та одна рана на задній поверхні грудної клітки, яка являється проникаючою в ліву плевральну порожнину. Окрім того, маються на трупі забиті рани на голові, а також синці та садна на тілі. Виявлені на тілі рани є колото-різаними.
Висновком судово-медичної експертизи № 10-14/55/2042-Дм/18 встановлено, що причиною смерті громадянина ОСОБА_8 , є гостра крововтрата у вигляді недокрівя внутрішніх органів, запустіння крупних судин та крововиливів під внутрішньою оболонкою серця ( плями Мінакова). Причиною смерті громадянина ОСОБА_8 , є гостра крововтрата, внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені. Між проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені, та настанням смерті постраждалого, існує причинний зв'язок. Всі колото-різані поранення, які мали місце на трупі постраждалого, утворилися за життя, у швидкій послідовності, від семикратної дії гострого плаского предмету з колюче-ріжучими властивостями, яким міг бути клинок ножа, найбільшою шириною на рівні занурення у шкіру 1,9 см, та довжиною зануреної частини клинка приблизно 17 см. Цей клинок мав гострий кінець, загострений край (лезо), та обушок з невираженими ребрами. Такими якостями та конструктивними особливостями володіє один із ножів, наданих на експертизу, а саме ніж, що знаходився у папері з №1. Неможна виключити утворення колото-різаних поранень на тілі громадянина ОСОБА_8 від дії клинка цього ножа. (а.с. 74-81)
Дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 10-12/2042-Дм/18 встановлено, що причиною смерті громадянина ОСОБА_8 , є гостра крововтрата, внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені. Всі колото-різані поранення, які мали місце на трупі постраждалого, утворилися за життя, у швидкій послідовності, від семикратної дії гострого плаского предмету з колюче-ріжучими властивостями, яким міг бути клинок ножа, найбільшою шириною на рівні занурення у шкіру 1,9 см, та довжиною зануреної частини клинка приблизно 17 см. Цей клинок мав гострий кінець, загострений край (лезо), та обушок з невираженими ребрами. (а.с.133-139)
Дослідженням висновку судово-медичної експертизи №17-240-МК/№ 2042-ДМ/18 встановлено, що на шкірному клапті з задньої поверхні грудної клітини від трупа громадянина ОСОБА_8 , 1955 р.н. встановлена колото-різана рана ланцетопобібної форми, що утворилася від дії гострого плаского предмету з колючо-ріжучими властивостями, яким міг бути і клинок ножа. Цей клинок мав гострий кінець, загострений край (лезо), та обушок з невираженими ребрами. В рані не відобразилися індивідуальні конструктивні особливості предмета, що не дозволяє ідентифікувати знаряддя травми. (а.с.140-141)
Згідно висновку експерта №14/1605-Дм/18 судово-імунологічного дослідження речових зразка крові ОСОБА_7 , кров ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А.
Дослідженням висновку судово-медичної експертизи речових доказів 15/№748-Дм/18, пяти кухонних ножів, вилучених в ході ОМП від 24.07.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 , сліди крові не знайдені. (а.с.84-89)
Висновком судово-медичної експертизи №14/1606-Дм/18, встановлено, що групова приналежність крові від трупу ОСОБА_8 - В з ізогемаглютиніном анти- А. Кров громадянки ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти - А. На футболці фасону «теніска» (об'єкти №2,4,5), вилученій за адресою: АДРЕСА_4 , виявлена кров людини групи В з ізогематоглютиніном анти-А, походження якої від громадянина ОСОБА_8 не виключається. Крім того, не можна категорично виключати можливості в зазначених об'єктах присутності крові, що походить від ОСОБА_7 , при наявності у останньої тілесних ушкоджень, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою на момент зазначених подій. (а.с. 90-93)
Дослідженням висновку експерта №1186 від 10.08.2018 року за результатами судової дактилоскопічної експертизи, встановлено, що на поверхнях п'яти предметів схожих на ножі, наданих на дослідження, слідів папілярних ліній не виявлено. (а.с.94-101)
Відповідно до висновку експерта №09-2730/2018, встановлено, що у громадянки ОСОБА_7 встановлені наступні тілесні ушкодження: різані рани на долонній поверхні 3,4,5 пальців правої кисті. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії гострого предмету , який володіє ріжучими властивостями та могли бути отримані понад 10 діб до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння ран. (а.с. 102-103)
Дослідженням висновку судово-психіатричного експерта №648 від 21.08.2018 року, встановлено, що ОСОБА_7 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_7 виявила ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_7 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.(а.с. 70-72)
Разом з тим, обговорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 , які органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України та доведеність належними доказами зазначеної кваліфікації колегія враховує, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 18.07.2018 приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де між нею та потерпілим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході спільного розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відбувся конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник умисел на заподіяння смерті останньому.
ОСОБА_7 вихватила з рук ОСОБА_8 кухонний ніж, який він тримав, та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння заподіяння смерті іншій людині, нанесла ножем сім ударів ОСОБА_8 в область спини, чим спричинила відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-14/55/2042-Дм/18 проникаюче у ліву плевральну порожнину колото-різане поранення грудної клітини, з ушкодженням тканини лівої легені та шість непроникаючих колото-різаних поранень грудної клітини, без ушкоджень крупних судин та нервів. В наслідок ушкоджень настала смерть ОСОБА_8 , причиною смерті якого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №10-14/55/2042-Дм/18 стала гостра крововтрата, внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені. Між проникаючи колото-різаним пораненням грудної клітини з ушкодженням тканини лівої легені та настанні смерті постраждалого, існує причинний зв'язок.
Дослідивши зміст показань обвинуваченої та свідків, а також надані прокурором письмові докази, суд встановив відсутність належних доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України з наступних мотивів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»- для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
Оцінюючи суб'єктивне ставлення обвинуваченої ОСОБА_7 до наслідків своїх дій, колегія суддів приймає до уваги покази обвинуваченої, яка пояснила, що не мала умислу вбивати ОСОБА_8 , адже після нанесених поранень, вона обробила рани ОСОБА_8 . Зазначені покази узгоджуються з іншими доказами, зокрема, з висновком судово-медичної експертизи щодо виявлення та поясненнями свідків, відповідно до яких, ОСОБА_7 18.07.2018 року нанесла ОСОБА_8 , колоті рани, а ІНФОРМАЦІЯ_3 він помер. Тобто з моменту нанесення ОСОБА_8 поранень, ОСОБА_7 не лише бачила, що він живий, але і допомогла йому обробити рани, впевнившись у нормальному самопочутті ОСОБА_8 .
А тому, встановлені фактичні обставини, у тому числі характер заподіяного тілесного ушкодження, локалізацію, подальші дії обвинуваченої не свідчать про наявність умислу обвинуваченої щодо позбавлення життя потерпілого. На це вказує, зокрема те, що маючи реальну можливість довести умисел щодо позбавлення життя потерпілого до кінця, оскільки в момент заподіяння йому удару ножем потерпілий та обвинувачена перебували разом у квартирі, обвинувачена цього не зробила, а навпаки цього ж вечора вони примирилися та обвинувачена допомогла ОСОБА_8 в обробці ран. Також на відсутність умислу обвинуваченої на позбавлення життя потерпілого свідчить та обставина, що після спричинення ножових поранень потерпілому, останній певний час виявляв ознаки життєдіяльності, зокрема пересувався по квартирі, спав, що давало змогу обвинуваченій впевнитись в тому, що її співмешканець від отриманого поранення не помер, що також узгоджується в цій частині з показами обвинуваченої, яка зазначила, що після нанесення ножового поранення потерпілому, поведінка останнього не свідчила про те, що життю потерпілого існувала загроза, а також із показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні вказав, що 19.07.2018 року він мав телефонну розмову з ОСОБА_8 та домовились робити автомобіль, тобто можливо зробити висновок, що 19.07.2018 року ОСОБА_8 при розмові з ОСОБА_11 поведінка та розмова потерпілого була звичною та не свідчила про те, що він себе почував погано.
Також, оцінюючи правильність кваліфікації діяння обвинуваченої, суд враховує поведінку, яка передувала заподіянню обвинуваченою потерпілому тілесних ушкоджень, а саме: сумісне вживання потерпілим та обвинуваченою алкогольних напоїв та стосунки їх як співмешканців, які хоча і були напружені, проте існували протягом декількох років, вони разом спільно мешкали в одній квартирі, та самі по собі напружені стосунки, не дають підстави вважати про наявність умислу на вбивство. Аналіз наведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що під час нанесення потерпілому ножових поранень, умисел обвинуваченої був спрямований на заподіяння потерпілому тілесного ушкодження, яке є тяжким, а настання смерті потерпілого не охоплювалось умислом обвинуваченої, оскільки після заподіяння потерпілому ножових поранень, обвинувачена впевнилася, що потерпілий живий та ліг спати, а про смерть ОСОБА_8 вона дізналася лише 20.07.2018 року. Таким чином, смерть потерпілого не охоплювалась умислом обвинуваченої і щодо наслідку у виді смерті потерпілого вина обвинуваченої є необережною, що свідчить про те, що обвинувачена завдала потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Стороною захисту заявлено клопотання про перекваліфікацію дій ОСОБА_7 на ст. 119 КК України.
Так, відповідно до п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК.
Відповідно до положень п. п. 4, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особі» вирішуючи питання про те, з яким ( прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з'ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину , його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень (поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причин припинення злочинних дій, а й спосіб учинення злочину, засоби і знаряддя злочину.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника з приводу того, що вона не бажала смерті ОСОБА_8 , і вчинила дії, які призвели до цих наслідків з необережності не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, так як ОСОБА_7 нанесено 7 ударів ножем ОСОБА_8 , на спині та в грудну клітину, де розміщені життєво важливі органи людини, обвинувачена могла і повинна була передбачити настання таких небезпечних наслідків для ОСОБА_8 .
При цьому, нанесення обвинуваченою ОСОБА_7 поранень ОСОБА_8 проводилось з застосуванням значної сили, на що вказують порізи на її долонях, і що лише доводить умисність дій обвинуваченої та їх направленість на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
На підставі викладеного колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про необхідність кваліфікації вказаного кримінального правопорушення за ст. 119 КК України.
На підставі аналізу матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлена позиція обвинуваченою, пояснюється її намірами, можливими способами спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному до себе напрямку, або зменшити ступінь своєї вини, та полегшити свою участь, а також вибраною тактикою захисту у суді.
Відповідно до положень ч.3 ст. 337 КПК України - з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
На підставі аналізу фактичних обставин, встановлених у справі та наявних доказів, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі висунутого ОСОБА_7 обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 115 КК України на менш тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст. 121 КК України, що в даному випадку покращує становище обвинуваченої, оскільки даний злочин за ступенем тяжкості є менш тяжким, ніж умисне вбивство.
Правовий висновок щодо розмежування умисного вбивства та тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а також щодо підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України закріплений Верховним судом, зокрема в ухвалі від 30.01.2019 р. у справі № 367/2900/14-к.
Аналіз вищенаведених показів обвинуваченої, свідків та досліджених доказів у їх сукупності дозволяє колегії суддів зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченої у судовому засіданні у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку доведена повністю.
При цьому судом врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Скоєний обвинуваченою злочин відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Також при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджено належними медичними документами.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої на підставі ст. 66 України, не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до положень ст. 67 КК України, не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про те, що при призначенні покарання за ч.2 ст. 121 КК України обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Таке покарання, на думку колегії суддів, повною мірою буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК України, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
При вирішенні цивільного позову потерпілої суд дійшов наступних висновків.
Частинами 2 та 4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги вік, стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а тому приходить висновку, що обґрунтованим розміром відшкодуванням моральної шкоди на користь ОСОБА_9 є 20 000 гривень, які слід стягнути з ОСОБА_7 .
В частині відшкодування майнової шкоди, суд керується вимогами Закону України «Про поховання та похоронну справу», в якому визначено загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, врегульовано відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.
У відповідності до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
А тому з обвинуваченої слід стягнути на користь потерпілої 7900 гривень, витрачених на замовлення ритуальних послуг, однак обинувачена на протязі розгляду кримінального провадження частинами відшкодовувала матеріальні збитки, що підтверджується розписками потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму - 5100 грн. (т. 1, а.с. 163,209,210; т. 2 а.с. 6)
Згідно ст.11 ЦК України, підставою цивільної відповідальності є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди особі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до стаття 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення та враховуючи його наслідки, суд вважає, що дії обвинуваченої, які були направлені на ушкодження здоров'я потерпілого заподіяли йому фізичного болю та страждань.
Враховуючи обставини справи, характер та обсяг завданої шкоди, вимушені зміни у житті потерпілого, яка докладає додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення звичайного способу життя, а також вимоги розумності і справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та необхідність відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., що на думку суду відповідає характеру та обсягу страждань ОСОБА_9 , яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченої ОСОБА_7 та не порушує засад розумності, виваженості та справедливості і підтверджено матеріалами кримінального провадження.
Процесуальні витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави, а саме за експертизу №1186 від 10.08.2018 року в розмірі 1430,00 грн.
Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 25.07.2018 року, вказано вичерпний перелік речей, які в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами. Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України, та вважає за необхідне знищити.
Прокурор в судовому засіданні також клопотала змінити обвинуваченій міру запобіжного заходу з огляду на тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, однак суд не вважає за доцільне змінювати міру запобіжного заходу, так як ОСОБА_7 не ухиляється від судового розгляду.
Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченої під час судового розгляду, суд вважає за недоцільне змінювати запобіжний захід. До ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 23.00 год. по 08.00 год.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
ухвалив:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 (сім) років.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_9 , матеріальну шкоду у розмірі 2800,00 (дві тисячі вісімсот) грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави витрати на проведення судової експертизи у розмірі 1430,00 (одна тисяча чотириста тридцять) грн.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту в період часу з 23.00 год. по 08.00 год. до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з домашнього арешту в період часу з 23.00 год. по 08.00 год. на тримання під вартою.
Речові докази по справі - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий
Судді