Справа № 2-417/2009року
Рішення
Іменем України
20 листопада 2009 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого Кіосак Н.О.,
за участю секретаря Чорної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Гніванської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої споруди, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , -
встановив:
Гніванська міська рада звернулась до суду із заявою, в якій вказує, що ОСОБА_2 самовільно, в порушення ст. 125, 126 ЗК України, п.9 ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування" , ст. 24 Закону України "Про планування та забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-Ш, без оформлення відповідних документі, здійснив будівництво господарської споруди розміром 11,4м х 4.5.м. та вбиральні в АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.02.2004р. та постанови про накладення адміністративного стягнення №8 , складених начальником Тиврівської районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Материнською В.І. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП та оштрафовано на суму 85 грн. за самовільне будівництво.
Крім того, самочинне будівництво порушує права ОСОБА_4
Просить постановити рішення про знесення ОСОБА_2 самочинно збудованої господарської споруди розміром 11,4м х 4.5.м. та вбиральні в АДРЕСА_1 , за його рахунок.
В судовому засіданні представник позивача Гніванської міської ради Безе Б.Б. позовні вимоги підтримав , просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши також , що самочинні будівлі знаходяться на земельній ділянці Гніванської міської ради, оскільки Державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 не отримував.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 вважає позов обгрунтованим, зазначивши , що самочинно господарська будівля збудована на її земельній ділянці, без її згоди , на відстані 1,3 м. від її житлового будинку, внаслідок чого її житловий будинок руйнується, вода із даху даної будівлі затікає на стіни її будинку, в стінах будинку з”явились тріщини. Самочинно збудована вбиральня її інтересів не порушує.
Відповідачі ОСОБА_2 та залучена як співвідповідач ОСОБА_3 позов не визнали , мотивуючи тим, що спірні будівлі розташовані на їх земельній ділянці, за згодою ОСОБА_4 , її інтересів не порушують, дані будівлі вікна житлового будинку ОСОБА_4 не закривають , її житловий будинок руйнується через відсутність ринв на ньому, крім того, навколо будинку ОСОБА_4 робила забутовку, що могло спричиняти вібрації у ньому.. Не заперечують , що спірні будівлі збудовані самочинно..
Суд, вислухавши осіб, що беруть участь в справі , дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Постановою начальника Тиврівської районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Материнською В.І. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.97 КУпАП та оштрафовано на суму 85 грн. за самовільне будівництво господарської споруди 11.4м х4,5м та вбиральні в м. Гнівань, вул. І.Богуна,14 .
Однак, виходячи з вимог ч.4 ст.376 ЦК України самочинне будівництво підлягає знесенню особою, яка здійснила будівництво, або за її рахунок, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою , яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб.
Рішенням Гніванської міської ради від 28 жовтня 1994р. ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку , розміром 0,05 га для обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1 даним рішенням Гніванська міська рада передала також у приватну власність для обслуговування жилого будинку в АДРЕСА_1, земельну ділянку, розміром 0,05 га ОСОБА_7.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер . ОСОБА_2, як його спадкоємцю за законом , 16.09.2003р. державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину житлового будинку з відповідною долею господарських будівель в АДРЕСА_1
На Ѕ частину житлового будинку з відповідною долею господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 набув права власності після смерті ОСОБА_8 , що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом , виданого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 07.02.1990р., зареєстрованого в реєстрі №3195.
ОСОБА_4 - власник житлового будинку в ІНФОРМАЦІЯ_2 що стверджується договором купівлі-продажу від 1.12.1989р., який посвідчений державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори 1.12.1989р., зареєстрований в реєстрі №2237.
Рішенням Гніванської міської ради від 28.10.1994р. в ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй у приватну власність передано земельну ділянку - 0,10 га для обслуговування жилого будинку; 0,05 га - для ведення підсобного господарства.
За змістом чинного на той час Декрету КМУ № 15-92 від 26.12.1992р. «Про приватизацію земельних ділянок» (п п.1, 3 ) на сільські, селищні , міські Ради народних депутатів покладалось забезпечення передачі громадянам України у приватну власність земельних ділянок , наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель у межах норм , установлених Земельним Кодексом України; право приватної власності на земельні ділянки, переданих їм для цих цілей , посвідчувалось відповідною Радою народних депутатів, про що робився запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Крім того, відповідно до чинної на той час ст. 30 ЗК України від 18.12.1990р. при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
Таким чином , суд вважає , що по справі не доведено наявність у позивача права власності на земельну ділянку, на якій зведено самовільні будівлі.
Разом з тим, Державні акти на право приватної власності на землю ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_2 не отримували. Межі їх земельних ділянок в установленому законом порядку не визначено. Згідно ч.3 ст..158 ЗК України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян вирішують органи місцевого самоврядування.
Доводи , що самочинно збудована будівля порушує права ОСОБА_4 також нічим не підтверджені. По справі не доведено , що саме внаслідок самочинного будівництва руйнується її житловий будинок. Доказів про характер , механізм спричинення даних пошкоджень не надано.. Питання про призначення експертизи для з”ясування даних обставин не ставилось .
Керуючись ст..ст.. 6-8, 10,11, 60,61, 212-215 ЦПК України, ст. 120, 125, 126 ЗК України, ст. 376 ЦК України, -
вирішив:
В задоволенні позову Гніванської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованої споруди відмовити.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом десяти діб, апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Н.О.Кіосак