18 вересня 2019 року
м. Київ
справа №1340/3904/18
адміністративне провадження №К/9901/26446/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №1340/3904/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Львівській області 13.09.2019 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Одночасно відповідачем до касаційної скарги долучено заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №1340/3904/18.
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником підстав пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №1340/3904/18 була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін. Повне судове рішення складено 22.02.2019.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 25.03.2019, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду відповідачем подано 13.09.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше податковий орган звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №1340/3904/18 в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження.
Верховний Суду ухвалою від 27.05.2019 відмовив відповідачу у задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, а касаційну скаргу повернув заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з неусуненням недоліків визначених ухвалою Верховного Суду від 27.03.2019 про залишення касаційної скарги без руху (ненадання документа про сплату судового збору).
Вдруге 13.09.2019, тобто із значним пропуском встановленого КАС України строку, відповідач подав до суду касаційної інстанції касаційну скаргу у справі №1340/3904/18.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що на момент сплину процесуального строку визначеного ухвалою Верховного Суду від 27.03.2019 про залишення касаційної скарги без руху, платіжне доручення, скероване відповідачем в Управління Державної казначейської служби України для сплати судового збору, перебувало на виконані останнього та на адресу контролюючого органу не надходило. На переконання податкового органу, факт фінансування відповідача з державного бюджету та тривалість процедури проведення оплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, яка не залежала від волі відповідача, стали причиною повернення касаційної скарги заявнику.
Відповідач вважає, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України (надання платіжного документа про сплату судового збору) та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у даній справі, адже порушення порядку здійснення процесуальної дії касаційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.
Разом з тим, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави, не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і доводи податкового органу щодо тривалості проведення процедури сплати судового збору, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання державним органом своїх професійних обов'язків не повинно ставитись у залежність від організаційної діяльності органів доходів і зборів. Вказана відповідачем обставина є виключно проблемою внутрішньої роботи суб'єкта владних повноважень, яка не повинна впливати на своєчасність виконання процесуальних обов'язків з оскарження судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Втім, на підтвердження доводів викладених у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій з метою отримання коштів необхідних для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі та неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Проте, у заяві про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 27.05.2019 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, відповідач має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого відповідач має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску такого строку.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №1340/3904/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
............................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду