Іменем України
18 вересня 2019 року
Київ
справа №804/9997/15
адміністративне провадження №К/9901/14852/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, третя особа публічне акціонерне товариства «Банк Камбіо», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А. Семененка Я.В. від 01 березня 2016 року
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка В.І. (далі також - Уповноважена особа Фонду), третя особа публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо», про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просила:
- визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І., оформлену листом від 07 квітня 2015 року № 19/1252 щодо невключення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 17 вересня 2014 року;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. включити позивача до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 17 вересня 2014 року;
- зобов'язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є вкладником банку відповідно до укладеного договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, та, з огляду на наявність на її поточному рахунку грошових коштів у розмірі 195460,00 грн та прийняття рішення Національним банком України про ліквідацію банку №144 від 27 лютого 2015 року, має право на отримання гарантованої суми відшкодування. Вказує, що відмова відповідачів у включенні її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з підстав проведення перевірки операцій по рахунку позивача та наявності зареєстрованого кримінального провадження №22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, є необґрунтованою, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено зазначених підстав, за наявності яких кошти за вкладами фізичних осіб не відшкодовуються.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І., оформлену листом від 07 квітня 2015 року № 19/1252 щодо невключення ОСОБА_1 до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 17 вересня 2014 року; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І., включити ОСОБА_1 до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті від 17 вересня 2014 року; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні положень статті 26 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», але відповідач протиправно не вчинив дій щодо включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Зміст укладеного позивачем з банком правочину не суперечить актам цивільного законодавства, при цьому договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку було укладено до визнання банку проблемним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що обставини блокування відповідачем коштів на рахунку позивача та наявність порушеного кримінального провадження свідчать про те, що відповідачем вживались дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, та обставин, які впливають на рішення про відшкодування коштів за рахунок Фонду. Щодо порушених прав позивача зазначено, що відповідачем не направлялось позивачу відповідне повідомлення про визнання правочину нікчемним та не було включено позивача до переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернулася до суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року.
Касаційну скаргу подано до Вищого адміністративного суду України 21 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 21 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №804/9997/15, витребувано адміністративну справу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 вересня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті.
Відповідно до вказаного Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно з Статутом Банку, нормативно-правових актів Національного банку України та інших актів законодавства України.
За умовами Договору банк відкриває клієнту поточний рахунок протягом одного робочого дня після надання всіх необхідних документів, передбачених чинним нормативно-правовим документом Національного банку України з питань відкриття та режиму функціонування рахунків в національній та іноземній валюті в Україні та іншими нормативними актами Національного банку України (пункт 2.1 Договору).
17 вересня 2014 року на рахунок позивача, відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» було зараховано 195460,00 грн з призначенням платежу «Надання позики згідно договору позики від 16 вересня 2014 року № ФП-16/09-2014-4», що підтверджується меморіальним ордером від 17 вересня 2014 року № 1689.
04.12.2014 постановою Правління Національного банку України №782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» віднесено ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних банків.
Цього ж дня, 04.12.2014, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», яким розпочато з 05.12.2014 процедуру виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 05 грудня 2014 року по 04 березня 2015 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Камбіо» від 17 лютого 2015 року №157 на підставі пункту 3 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» призначено проведення в ПАТ «Банк Камбіо» перевірки документів, пов'язаних з укладенням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб.
Результати роботи комісії оформлені Протоколом від 27 лютого 2015 року, за змістом якого комісією виявлено, зокрема, безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб та банківських рахунків фізичних осіб в ПАТ «Банк Камбіо» у серпні-вересні 2014 року (загальна сума залишків по яким станом на 05 грудня 2014 року складає 222079798,70 грн.).
27 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», згідно з якою відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Банк Камбіо».
02 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до Плану врегулювання з 02 березня 2015 року; призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 включно.
04 березня 2015 на офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, що з 06 березня 2015 року по 17 квітня 2015 року розпочато процедуру виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Камбіо» через банк-агент ПАТ «Укрінбанк».
17 березня 2015 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка В.І. із заявою про включення її до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Камбіо».
Листом від 07 квітня 2015 року № 19/1252 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенком В.І. повідомлено позивача, що за банківським рахунком позивача проводиться перевірка на предмет законності банківської операції, до того ж зареєстроване кримінальне провадження №22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, внаслідок чого після отримання відповіді про законність операцій по рахунку позивача Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення позивача до відповідного реєстру.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що Уповноважена особа зобов'язана не тільки перевірити договори на предмет виявлення нікчемності, а й провести таку перевірку за відповідними критеріями, визначеними статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Разом з тим, лист відповідача не містить посилань на встановлені законом ознаки нікчемності правочинів. Реєстрація кримінального провадження та досудове розслідування не є доказами наявності в діях осіб кримінального правопорушення. Належним доказом в даному випадку може бути лише вирок суду.
Від відповідачів надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, в яких просили залишити оскаржуване позивачем рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року №603/БТ «Про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії проблемних», прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 4 грудня 2014 року №782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» на рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Банк Камбіо» договору від 17 вересня 2014 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, знаходились грошові кошти у розмірі 195460,00 грн.
Отже, укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закон № 4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону № 4452-VI.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2211/15.
Слід також зазначити, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) зазначив, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення №14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.
Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення №14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет достовірності їх складення, при цьому протягом цього часу уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.
Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.
Разом з тим, в даному випадку Уповноваженою особою фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки, як встановлено судами, відповідно до протоколу Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 27 лютого 2015 року було запропоновано Уповноваженій особі тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат вкладникам. Перелік банківських операцій, які можуть бути обмежені на час тимчасової адміністрації, у розрізі рахунків конкретних фізичних осіб, виплати за вкладами яких підлягають тимчасовому обмеженню, складений за формою та структурою файлу «D», визначеними правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2012 року №3. На підставі вказаного протоколу Комісії Уповноваженою особою було прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Банк Камбіо» згідно з переліком та блокування у файлах «D» і «Z» Узагальненої бази даних Фонду.
Такі дії були проведені Комісією та Уповноваженою особою на підставі Методичних рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам, затверджених протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10 лютого 2015 року №036/15. Пунктом 4 вказаних Методичних рекомендацій визначено, що метою останніх є визначення можливого механізму та критеріїв проведення Уповноваженою особою Фонду перевірки документів банку для визначення підстав можливого обмеження уповноваженою особою Фонду здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам.
Таким чином, можливість тимчасового обмеження (блокування) уповноваженою особою Фонду коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників передбачена лише на стадії тимчасової адміністрації банку. Фактично, такі повноваження були надані Уповноваженій особі з метою запобігання безпідставної виплати коштів особам в межах гарантованої суми саме на стадії тимчасової адміністрації банку та надання можливості здійснити належним чином перевірку відповідних банківських вкладів. З початком процедури ліквідації банку дія відповідного обмеження (блокування) за рахунками вкладників втрачає чинність, а тому з цього моменту Уповноважена особа на підставі проведеної під час дії тимчасової адміністрації перевірки зобов'язана або включити відповідні рахунки до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, або надати відповідним особам повідомлення про нікчемність правочину та вжити дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину.
Разом з тим, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №46 від 02 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» розпочато процедуру ліквідації вказаного банку. Тобто, з цього моменту обмеження на рахунку, зокрема позивача, в силу приписів зазначених Методичних рекомендацій були зняті і Уповноважена особа повинна була визначитись із віднесенням рахунку позивача до відповідної категорії із наведенням обґрунтування такого рішення.
В той же час, згідно з листом Уповноваженої особи від 07 квітня 2015 року станом на дату надання відповіді рахунок позивача є заблокованим з огляду на реєстрацію кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.
Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.
Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Банк Камбіо» до одного із визначених законом переліків вкладників, а у разі, якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, обов'язково зазначити конкретний пункт частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.
Суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.
Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.
Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, оскільки вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Банк Камбіо» до запровадження тимчасової адміністрації та навіть до визнання банку проблемним, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо невключення позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку та зобов'язання відповідача вчинити такі дії.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, тоді як висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що рішенням суду апеляційної інстанції скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року необхідно скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - залишити в силі.
Оскільки колегія суддів скасовує рішення апеляційного суду, не повертаючи справу на новий розгляд, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.
За подання позовної заяви відповідно до квитанції про сплату від 15 липня 2015 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 73,08 грн, за подання касаційної скарги - 87,60 грн відповідно до квитанції про сплату від 03 жовтня 2015 року.
Враховуючи зазначене та у зв'язку із задоволенням касаційної скарги позивача, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із позовом та касаційною скаргою, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що становить 160,68 грн.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року залишити в силі.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Олімпійська, буд. 4 , м. Київ , вул. Січових стрільців , 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 160,68 грн (сто шістдесят гривень шістдесят вісім копійки).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Железний
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін