18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8043/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
з участю секретаря Ратушної М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Вишневського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Клименко О.М.,
час ухвалення рішення - 03.07.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 03.07.2019 року,
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб в сумі 47601,84 грн. та стягнення з відповідача вказаної суми.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ст. 357 ПКУ визначає, що грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу податкової міліції регулюється спеціальним законодавством - постановами КМУ, якою є постанова від 15.01.2004 року № 44 і яка передбачає механізм та умови виплати грошової компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб для певних категорій громадян. У спірний період така постанова була чинна, а тому відмова фіскального органу в проведенні такої компенсації є неправомірною.
Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, зазначивши, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач підполковник податкової міліції з 07.07.2017 року по 21.06.2018 року проходив службу у відповідача на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ.
Наказом Головного управління ДФС у Львівській області від 23.01.2019 року № 42-о позивача звільнено з податкової міліції у відставку, із зняттям з військового обліку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114.
Відповідно до копій розрахункових листів за 2017-2018 роки з грошового забезпечення позивача за липень-грудень 2017 року відраховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 27344,13 грн.; за січень-липень 2018 року відраховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 20257,71 грн. - разом 47601,84 грн.
19.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Львівській області із запитом про надання публічної інформації, в якому просив повідомити про суми нарахованого йому грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат (доходу) на займаній посаді у період 2017-2018 років, а також повідомити про суми утриманого з них податку на доходи фізичних осіб, що утримувався з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Також просив повідомити, чи проводилася йому виплата щомісячної грошової компенсації з сум податку з доходів фізичних осіб за період 2017-2018 років.
Листом від 27.03.2019 року № 16738/10/ЗПІ/09.0-34 Головне управління ДФС у Львівській області повідомило, що відповідно до статті 168.5 ПКУ у редакції від 01.01.2017 року сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення працівників податкової міліції, не спрямовується на виплату компенсації втрат доходів цих працівників, оскільки слова «податкова міліція» вилучені з цієї статті.
Приписами ст. 168 ПКУ врегульовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Згідно з п. 168.5 ст. 168 ПКУ (у редакції чинній на час проходження позивачем служби з 07.07.2017 року по 21.06.2018 року) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Таким чином, з 01.01.2017 року законодавцем було виключено осіб рядового і начальницького складу працівників податкової міліції з переліку осіб, яким здійснюється компенсація втрат доходів у зв'язку зі утриманням з їх грошового забезпечення податку з доходів фізичних осіб.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 року № 2628-VIII, що набрав чинності з 01.01.2019 року, норму п.168.5 ст. 168 ПКУ було доповнено словами «податкової міліції», однак, протягом спірного періоду такої редакції не було.
Згідно з п. 353.1 ст. 353 ПКУ особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Норми п.1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44) визначено, що цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань,
співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Нормами п. 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п. 4,5 Порядку № 44).
Передбачена п. 168.5 ст. 168 ПКУ компенсація утриманої з грошового забезпечення суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб. Тому спірні правовідносини врегульовано податковим законодавством, а саме ПКУ.
У спірний період (з 07.07.2017 року по 21.06.2018 року) встановлені п.168.5 ст. 168 ПКУ особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що в разі наявності колізії між нормами ПКУ та Порядку № 44, для визначення наявності у позивача права на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, слід застосовувати ПКУ, який має вищу юридичну силу.
Право на виплату компенсації виникає саме у зв'язку з утриманням податку з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення працівників органів, перелік яких чітко вказаний саме у нормі п.168.5 ст.168 ПКУ.
Посилання позивача на норми ст. 357 ПКУ, згідно якої форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України не беруться судом до уваги, оскільки спірні компенсаційні виплати - це суми, які виплачують працівникам для компенсації втрат частини доходів, пов'язаних із виконанням ними своїх трудових обов'язків та не входять до матеріального та грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, Порядок № 44 не може бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке має бути передбачено в ПКУ.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002451 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула
Повний текст постанови виготовлений 18 вересня 2019 року.